УХВАЛА
03 вересня 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-128зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В. В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Сімоненко В.М., Ситнік О.М., Ткача І.В., Штелик С.П.
перевірила заяву адвоката Позняка О.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2006 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 березня 2016 року і
встановила:
вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2006 року ОСОБА_1 засуджено за пунктом "г" статті 93 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 березня 2016 року цей вирок залишив без зміни.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 01 квітня 2021 року у справі "Фарзієв та інші проти України", у тому числі і щодо ОСОБА_1 (заява №56273/16) констатував порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
16 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Позняка О. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1, у якій ставиться питання про зміну судових рішень за виключними обставинами в частині призначеного покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк п`ятнадцять років та звільнення ОСОБА_1 за відбуттям призначеного покарання.
Перевіряючи підстави для відкриття провадження за заявою, Велика Палата виходить з такого.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні рішення щодо ОСОБА_1, - оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією - свідчать про допущення стосовно засудженоготаких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ від 19 січня 2000 року встановлене Судом порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, якщо можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судових рішень та заміни призначеного покарання, на покарання не пов`язане з довічним позбавлення волі, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою адвоката Позняка О.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду