Постанова
іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 727/4963/14-к
провадження № 51-1898км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Костюка О.С.,
особи, щодо якої кримінальне
провадження закрито ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 14 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013270040000599, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 346 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вирокомШевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 346 КК і звільнено від покарання на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 лютого 2013 року близько 10:00, виконуючи обов`язки директора ТОВ "Телерадіокомпанія "ТВА", перебуваючи на вул. Червоноармійській, 13 у м. Чернівцях під час загальних зборів ТОВ "Медіа Група "СІТІ" за участю її учасників ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх юристів та у присутності народних депутатів України ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які перебували в приміщенні у зв`язку з реалізацією своїх прав у взаємовідносинах із засобами масової інформації, передбачених Законом України "Про статус народного депутата України", із наміром замовити ефір для висвітлення своєї депутатської і громадської діяльності, після винесення на голосування порядку денного питання про усунення його від виконання обов`язків директора ТОВ "Медіа Група "СІТІ", усвідомлюючи, що рішення зборів із цього питання буде прийнято не на його користь, з метою зриву у присутності народних депутатів України ОСОБА_4 та ОСОБА_5, створив конфліктну ситуацію із ОСОБА_2, під час чого погрожував їй фізичною розправою та, діставши зі своєї сумки зареєстрований на його ім`я пістолет для відстрілу патронів гумовими кулями марки "Форт-12Р" (№ НОМЕР_1 ), здійснив приведення пістолета в бойову готовність шляхом введення патрона в патронник і демонстративно почав розмахувати ним у напрямку зазначених вище осіб з метою протиправного впливу на їх психіку, вигукуючи при цьому погрози заподіяння шкоди здоров`ю. Під час указаних дій народні депутати України ОСОБА_4 та ОСОБА_5, використовуючи своє право, передбачене ч. 5 ст. 17 вищевказаного Закону, почали вимагати від ОСОБА_1 негайного припинення дій щодо порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, а ОСОБА_5 при цьому пред`явив обвинуваченому посвідчення народного депутата України на своє ім`я, однак, незважаючи на це, ОСОБА_1 висловив погрозу ОСОБА_5 щодо завдання шкоди його здоров`ю шляхом здійснення пострілів, які останній сприйняв як реальну загрозу.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2021 року задовольнив частково апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника, скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 23, 94 КПК безпосередньо не дослідив належним чином наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, зокрема протоколів слідчих експериментів, безпідставно не викликав та не допитав потерпілого (за клопотанням прокурора) та свідків (за клопотанням сторони захисту), дав цим доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, та дійшов передчасного висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Вказує на те, що апеляційний суд не надав всебічної та повної оцінки показанням потерпілого, які узгоджуються з іншими доказами, та дійшов помилкових висновків про недоведеність обвинувачення ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції того, що ОСОБА_5 на час події (28 лютого 2013 року) виконував функції як народний депутат України. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано всупереч вимогам статей 85, 86 КПК визнав неналежним доказом відеозапис, де зафіксовано, як ОСОБА_1 витягнув із сумки пістолет, яким погрожував особам, котрі стояли перед ним, і цей доказ у сукупності з іншими доказами, зокрема показаннями потерпілого, свідків, протоколами слідчих експериментів, на переконання прокурора, підтверджує обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора Забродський В.І. вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а ОСОБА_1 заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив залишити ухвалу апеляційного суду без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Проте вказаних вимог процесуального закону апеляційний суд не дотримався.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 346 КК передбачено кримінальну відповідальність за погрозу вбивством, заподіянням шкоди здоров`ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викрадення або позбавлення волі, у тому числі щодо народного депутата України вчинена у зв`язку з його державною чи громадською діяльністю.
Обов`язковою ознакою погрози є те, що вона пов`язана з державною або громадською діяльності державного чи громадського діяча.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 346 КК, вважається закінченим з моменту доведення погрози до потерпілого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних та перевірених у судовому порядку доказів, допитавши обвинуваченого, потерпілого та свідків, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 346 КК, та звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 цього Кодексу.
Не погоджуючись із вказаним вироком, ОСОБА_1 та його захисник подали апеляційні скарги, в яких ставили питання про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за вказаними апеляційними скаргами, дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпання можливості їх отримання. При цьому наявних у провадженні доказів безпосередньо не досліджував.
За змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, статей 91, 94 КПК суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності лише на підставі їх безпосереднього дослідження.
Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права і законність. Без безпосереднього дослідження доказів, допиту свідків, їх належної перевірки та оцінки суд позбавлений можливості встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, й надати правильну правову оцінку діянню.
Проте апеляційний суд без безпосереднього дослідження доказів надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, що є істотним порушенням вимог КПК у розумінні ст. 412 цього Кодексу.
Так, суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального закону, оскільки безпідставно повторно не дослідив наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, зокрема протоколів слідчих експериментів за участю потерпілого, свідків та спеціаліста, не здійснив безпосереднього допиту потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, не дав належної оцінки кожному доказу окремо та в їх сукупності, не дав власної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на статті 22, 23, 94, 95 КПК, а обмежився лише допитом ОСОБА_1, дослідженням протоколу допиту ОСОБА_4 як свідка та протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування, що не відповідало вимогам ст. 23 КПК, та переглядом відеозапису події та проведенням експертизи відеозаписів.
При цьому апеляційний суд усупереч вимогам ст. 23 КПК, безпосередньо не допитавши вищевказаних свідків, відкинув їх показання та дійшов неумотивованих висновків про те, що ці показання є суб`єктивними і надані внаслідок конфлікту інтересів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу розподілу часток в статутному фонді ТОВ "Медіа груп СІТІ".
Також колегія суддів уважає передчасними висновки апеляційного суду про те, що у вироку місцевого суду не конкретизовано, а стороною обвинувачення не доведено, що 28 лютого 2013 року за подій, описаних у фабулі справи, ОСОБА_5 виконував свої функції як народний депутат України, тобто здійснював державну чи громадську діяльність, пославшись на показання свідка ОСОБА_4, які останній надавав під час проведення за його участю слідчого експерименту.
При цьому, встановивши суперечності в показаннях потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_4 про те, чи вони разом прийшли до ОСОБА_1 для замовлення телеефіру, чи ОСОБА_4 сам прийшов до обвинуваченого з цього приводу, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту, яке підтримав прокурор, про допит указаних осіб, усупереч вимогам ст. 23 КПК безпосередньо їх не допитав, не з`ясував причини встановлених ним суперечностей.
З підстав порушення апеляційним судом положень ст. 23 КПК, висновки цього суду щодо необхідності скасування вироку місцевого суду і закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, є передчасними та необґрунтованими.
Такий висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, висловленою у постановах від 1 жовтня 2019 року у справі № 585/3296/15-к, провадження № 51-669км19; від 3 грудня 2020 року у справі № 489/6110/17, провадження № 51-1996км20; від 21 листопада 2019 року у справі № 295/17062/15-к, провадження № 51-1618км19; від 16 січня 2020 року у справі № 301/2285/16-к, провадження № 51-5165км19; від 19 грудня 2018 року у справі № 127/4546/16-к, провадження № 51-4127км18.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення і тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду.
Оскільки суд касаційної інстанції не вправі досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то колегія суддів позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність.
При новому апеляційному розгляді суду необхідно відповідно до вимог статей 94, 95, 439 КПК, положень глави 31 КПК дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд