Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 536/1604/16-к
провадження № 51-541 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_3,
захисника Тимохіної Л. С.,
в режимі відеоконференції
захисників: Ялисоветського А. А., Гонтара В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, а також касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170000000069, за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кременчук Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого: 1) вироком Апеляційного суду Полтавської області від 04 вересня 2008 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) вироком Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2009 року за ч. 1 ст. 309 КК України до остаточно визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, 18 вересня 2013 року звільненого по відбуттю строку,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Кременчук Полтавської області, жителя АДРЕСА_2 ), раніше судимого: 1) вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2000 року за ст. 102, ч. 3 ст. 140, ст. 198, ст. 42 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, на підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки; 2) вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2002 року за ч. 3 ст. 185, ст. 304, 42 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України 1960 року приєднано 6 місяців позбавлення волі за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 серпня 2000 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 15 грудня 2003 року на невідбутий строк покарання 1 рік 1 місяць 3 дні; 3) вироком Апеляційного суду Полтавської області від 04 вересня 2008 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 4) вироком Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2009 року за ч. 1 ст. 309 КК України до остаточно визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року засуджено:
- ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого; за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, яке є його власністю;
- ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого; за ч. 3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна, яке є його власністю;
- ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого; за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено. Визначено строк відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обчислювати з 20 квітня 2016 року, тобто з часу фактичного затримання. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в строк відбутого покарання попереднє ув`язнення з 20 квітня 2016 року по 13 серпня 2020 року, включно, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за: розбійні напади з метою заволодіння чужим майном, поєднані з насильством та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я осіб, які зазнали нападу, вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані з проникненням у житло; незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої.
Так, 09 лютого 2016 року, приблизно о 21:30 год, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою між собою, прибули до будинку на АДРЕСА_4, де шляхом вибиття віконного скла та, погрожуючи фізичною розправою ОСОБА_4, примусили її відчинити вхідні двері і, проникнувши до будинку, застосували фізичне насильство та вимагали кошти й дорогоцінності. Після того, як ОСОБА_3 і ОСОБА_2 зібрали цінні речі та гроші, що знайшли в будинку, останній липкою стрічкою зав`язав руки потерпілої та, погрожуючи застосуванням насильства, ОСОБА_1 забрав ключі від належного їй транспортного засобу AUDIA4, д.н.з. НОМЕР_1, що стояв на подвір`ї будинку і таким чином разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, вартістю 294822, 22 грн, виїхавши з подвір`я разом з належним потерпілій майном на загальну суму 166328, 47 грн. Крім того, вказані особи пошкодили декоративну вставку панелі приладів і кришку речового ящика, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 914, 26 грн. Після цього, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишили автомобіль в районі перехрестя, від якого проходить дорога вглиб с. Білецьківка. В результаті нападу на ОСОБА_4, останній, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 644 від 16 червня 2016 року було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Продовжуючи, після кількох днів спостереження за будинком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5, ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та двома невстановленими особами, 25 лютого 2016 року, приблизно о 20:00 год, одягнувши на голову маски типу балаклави, прибули за вказаною адресою та, вивівши зі строю засіб контролю воріт, стали чекати потерпілого. Коли ОСОБА_6 приїхав до домоволодіння, до нього підбіг ОСОБА_2 з невстановленою особою та почали душити, долаючи опір потерпілого від чого він втратив свідомість. Зв`язавши та помістивши в автомобіль ОСОБА_6, забрали ключі від будинку, проникнувши до якого, нанесли декілька ударів кулаками і ногами потерпілій ОСОБА_7, поклали її на підлогу та вимагали гроші. В цей час, ОСОБА_1 зайшов до кімнати, де перебувала ОСОБА_8 з двома малолітніми дітьми та приставив до голови пристрій для відстрілу гумових куль, вимагаючи гроші і золото, після чого схопив за волосся та вдарив головою об підлогу. Після того коли потерпіла передала йому золото, ОСОБА_1 наніс їй ще декілька ударів по голові. Потім нападники затягнули в будинок ОСОБА_6, де нанесли близько 10 ударів кулаками та ногами, вимагали віддати гроші, замотали в килим і з місця злочину зникли, заволодівши належним потерпілим майном на загальну суму 87860,93 грн. Внаслідок нападу, згідно з висновком експертизи № 757 від 12 липня 2016 року, потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановленою особою, після спостереження за будинком ОСОБА_9 на АДРЕСА_6, 05 квітня 2016 року, приблизно о 00:10 год, на автомобілі ГАЗ 24, д.н.з. НОМЕР_2, прибули за вказаною адресою з метою здійснення розбійного нападу, де ОСОБА_2 залишився в автомобілі для спостереження за можливою зміною обстановки, а всі інші - зайшли на подвір`я, постукали в двері будинку і в той момент, коли відчинив власник будинку ОСОБА_9, напали на нього, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, штовхнули його, нанесли кілька ударів гумовим кийком в область рук і ніг, таким чином незаконно проникнули до будинку останнього, де заволоділи належним потерпілому майном на загальну суму 691, 21 грн. В результаті нападу, потерпілому ОСОБА_9 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 385 від 07.04.2016 року були спричинені легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього і провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, не погоджується з оцінкою доказів. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні ухвали слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчо-розшукових дій, вони не відкривалися стороні захисту, в зв`язку з чим, отримані в результаті їх здійснення докази, вважає недопустимими. Також зазначає про порушення права на захист, в зв`язку зі здійсненням ряду слідчих дій у справі без участі захисника. Стверджує, що інкримінованих злочинів не вчиняв та вважає, що оскаржуваними судовими рішеннями не доведено його винуватості поза розумним сумнівом. Не погоджується з визнанням обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо малолітніх дітей. Вважає, що всі наведені порушення, про які зазначали у апеляційній скарзі він та його захисник, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та безпідставно залишив їх без задоволення.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 також просить скасувати постановлені відносно нього вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог вказує на порушення права на захист через неналежне, на його думку, надання призначеним йому захисником послуг. Зазначає, що неодноразово заявляв клопотання про заміну призначеного йому захисника, в задоволенні яких безпідставно відмовляли. В зв`язку з наведеним, вважає, що всі докази, отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції не дав належних відповідей на доводи його апеляційної скарги про це.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді. Вважає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, в зв`язку з тим, що апеляційний розгляд було здійснено Харківським апеляційним судом, а не Полтавським. Вказує, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 23 КПК України, при перевірці доводів апеляційних скарг не дослідив безпосередньо доказів. Враховуючи, що він та його захисник просили визнати його невинуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, зазначений суд був зобов`язаний це зробити. Стверджує, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишились без відповідей більшість доводів його апеляційної скарги, в тому числі щодо відсутності, на його думку, в справі постанови про зміну групи прокурорів. Також зауважує, що в матеріалах справи є не всі диски з належним записом судових засідань судів першої та апеляційної інстанцій, що вважає безумовною підставою для скасування оскаржених судових рішень.
Під час касаційного розгляду ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їх захисники, підтримали подані засудженими касаційні скарги та просили їх задовольнити.