ПОСТАНОВА
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа №748/2615/20
провадження №51-2832км21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника - адвоката Мірошниченко О.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката Мірошниченко Оксани Андріївни, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), раніше неодноразово судимого, останній раз
29 липня 2014 року Ірпінським міським судом Київської області за ч.1 ст. 393 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;
23 березня 2017 року звільнений умовно-достроково з Маневицької виправної колонії Волинської області № 42 на підставі ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 02 березня 2017 року на невідбутий термін 1 рік 3 місяці 4 дні,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
2. Згідно з вироком суду ОСОБА_1 у кінці червня 2019 року близько 01:00, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, перелізши через паркан, проник на територію господарства АДРЕСА_2, де шляхом пошкодження металевим ломом навісного замка проник до господарського приміщення, розташованого на території даного господарства, звідки таємно викрав косу бензомоторну (бензиновий кущоріз) марки "Спец" вартістю 1400 грн, велосипед марки "Україна" вартістю 650 грн, а всього таємно викрав майно на загальну суму 2050 грн, що належить ОСОБА_2, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.
3. На початку березня 2020 року близько 00:10 ОСОБА_1, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, перелізши через металеву огорожу, проник на територію господарства АДРЕСА_3, де шляхом пошкодження металевою викруткою навісного замка дверей проник до господарського приміщення, розташованого на території даного господарства, звідки таємно викрав дві алюмінієві миски об`ємами 12 літрів вартістю 400 грн, каструлю емальовану з кришкою об`ємом 40 літрів вартістю 600 грн і всього таємно викрав майно на загальну суму 1000 грн, що належить ОСОБА_3, чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
4. У травні 2020 року в нічний час ОСОБА_1, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, перелізши через металеву огорожу, проник на територію господарства АДРЕСА_3, де шляхом відчинення накладного замка проник до господарського приміщення, розташованого на території даного господарства, звідки таємно викрав акумуляторний дриль-шуруповерт марки "Интрескол" моделі "ДА-18ЭР" вартістю 1402,10 грн, що належить ОСОБА_3, чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
5. У червні 2020 року в нічний час ОСОБА_1, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинивши вхідні двері, проник на територію господарства АДРЕСА_4, де шляхом відчинення незамкнених дверей проник до погреба, розташованого на території даного господарства, звідки таємно викрав бензопилу "Stihl" моделі "MS 280" вартістю 2830,80 грн, що належить ОСОБА_4, чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
6. Вироком Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання.
7. Новим вироком ОСОБА_1 призначено покарання за ч.3 ст.185 КК у виді позбавлення волі строком на 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
8. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
9. Свої доводи захисник мотивує тим, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості.
10. При цьому висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Позиції учасників судового провадження
11. Захисник підтримала доводи касаційної скарги.
12. Прокурор заперечив проти касаційної скарги сторони захисту. Вказав на законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та просив залишити його без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
13. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
14. У касаційній скарзі захисник вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого та вважає покарання явно несправедливим через суворість.
15. У касаційній скарзі захисник зазначає, що при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції у повній мірі не було враховано наявних пом`якшуючих обставин у справі, зокрема: щирого каяття, активного сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, що проявилось також й у тому, що засуджений добровільно зізнався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК, за двома епізодами; добровільного відшкодування шкоди потерпілим та повернення їм викрадених речей, а також незадовільного стану здоров`я засудженого.
16. Також захисник вважає, що апеляційний суд безпідставно не застосував ст. 69 КК при призначенні покарання засудженому.
17. Проте з доводами захисника не можна погодитися з огляду на таке.
18. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
19. При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
20. Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
21. Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий у межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
22. Як убачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд апеляційної інстанції дотримався.
23. Згідно з приписами ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК.
24. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, дійшов висновку, що застосування вимог ст.69 КК до ОСОБА_1 не зможе в повній мірі сприяти досягненню мети покарання, визначеної ст. 50 КК.
25. Апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції, застосовуючи ст. 69 КК, у недостатній мірі врахував той факт, що обвинувачений вчинив декілька тяжких кримінальних правопорушень, поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування, а саме що ОСОБА_1 перебував у розшуку у зв`язку з ухиленням від явки до органу досудового розслідування. Крім того, судом не в повній мірі враховано і особу обвинуваченого, який шість разів судимий за тяжкі злочини, звільнився умовно-достроково і через незначний проміжок часу продовжив вчиняти злочини, не працює.
26. Призначаючи покарання ОСОБА_1 за новим вироком, апеляційний суд обґрунтовано врахував те, що засудженим вчинено кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжких, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше неодноразово судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, посередньо характеризується за місцем проживання, має ряд важких захворювань.
27. Також судом апеляційної інстанції враховано обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування шкоди потерпілому.
28. Обставинами, що обтяжують покарання, визнано вчинення кримінальних правопорушень щодо осіб похилого віку та рецидив кримінальних правопорушень.
29. Апеляійний суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 мінімального покарання за ч.3 ст.185 КК у виді позбавлення волі строком на 3 роки, що буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
30. Таким чином, вирок Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
31. На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
32. Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга захисника - адвокатаМірошниченко О.А., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів