Постанова
іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 523/3007/16-к
провадження № 5-2130 км 21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Яновської О. Г.,
суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року та захисника Доніної Л. А. на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнаного невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
1. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 25 жовтня 2007 року о 22.00 год., у темну пору доби, керуючи автомобілем
Пежо-407, автошляхом М-05 Київ-Одеса з смт. Іванівка Одеської області в напрямку м. Одеса, порушив вимоги п. п. 1.3, 2.3 (б), 10.1, 12.4 та 12.1 "Правил дорожнього руху" України (далі - Правила), що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження, за наступних обставин.
2. У зв`язку з капітальним ремонтом автомобільного шляху М-05 Київ-Одеса на ділянці від 402 км+300 м до 464 км+122 м було організовано двосторонній рух по лівій проїжджій частині автодороги, про що інформували розташовані дорожні знаки 1.26 "Двосторонній рух", 1.37 "Дорожні роботи", 3.29 "Обмеження максимальної швидкості".
3. Порушуючи Правила, ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку, не прийняв міри для зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію до транспортного засобу, який рухався попереду по тій же смузі, допустив зіткнення з автомобілем марки
ВАЗ-2106 державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 .
4. У результаті зіткнення пасажир ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який знаходився на задньому сидінні автомобіля ВАЗ-2106, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливом у м`які мозкові оболонки, шлуночки головного мозку, зачеревного тазового крововиливу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, закритого перелому 6-го і 7-го ребра зліва, а також перелому лонної кістки, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості. Від отриманих травм
ОСОБА_3 помер цього ж дня у кареті швидкої медичної допомоги.
5. Пасажир ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходився в момент зіткнення на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ-2106, отримав закриті осколкові переломи 4-го, 5-го, 6-го грудних хребців, що супроводжувалися ударом і вдавленням спинного мозку, ускладнилися розвитком нижньої параплегії з порушенням функції тазових органів - тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
6. Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня
2019 року, який залишено без зміни ухвалою Одеського апеляційного суду від
04 лютого 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
7. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 04 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 та призначити новий апеляційний розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що виправдовуючи
ОСОБА_1, місцевий суд ухвалив вирок, в якому висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, виправдовуючи ОСОБА_1, суд послався на висновок експертизи № ЕД-2-3-10/13 від 29 липня 2013 року, при цьому не дав правильної оцінки іншим доказам у справі, зокрема показанням очевидців події, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги прокурору, колегія суддів апеляційного суду, всупереч вимогам ст. 419 КПК, не дала відповідей на всі її доводи. Крім того, під час апеляційного розгляду було допущено інші істотні процесуальні порушення, зокрема не роз`яснено учасникам кримінального провадження права відводу колегії суддів.
8. У касаційній скарзі захисник Доніна Л. А., посилаючись на недопустимість зібраних у справі доказів, просить змінити вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_1 . Виключити з мотивувальної частини вироку та ухвали суду посилання на висновок комплексної судово-медичної експертизи № 404 від 26 жовтня
2008 року, висновок судово-медичної експертизи № 725 від 16 березня 2009 року, висновок судової авто-технічної експертизи №1/А-30 від 11 лютого 2011 року, висновок комплексної судово-медичної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи № 291 від 04 листопада 2011 року та висновок експерта № 488 від
19 грудня 2007 року. На думку захисника, вищенаведені висновки експертиз є недопустимими доказами, оскільки їх було сформовано на підставі проведених слідчих дій за участю потерпілого ОСОБА_5, котрий викривив обставини ДТП в своїх показаннях. Захисник просить змінити підставу виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК "в зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення" на "в зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК).
Позиції учасників судового провадження
9. Прокурор підтримала доводи касаційної скарги прокурора та заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника Доніної Л.А.
10. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, але захисник Доніна Л.А. клопотала проводити касаційний розгляд без її та виправданого ОСОБА_1 особистої участі.
Мотиви Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
12. Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
13. Згідно положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
14. При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
15. Частинами 1, 2 ст. 2 КК встановлено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
16. За правилами ч. 1 ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок
у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення,
в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
17. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 цього Кодексу мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
18. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
19. Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
20. В порушення вимог ст. 94 КПК, якими встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, місцевий суд ухвалив виправдувальний вирок передчасно.
21. Вирок не може бути визнаний законним і обґрунтованим, якщо обставини, що впливають на доведеність вчиненого діяння не були належно досліджені й оцінені.
22. З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтував доведеність обставини перебування обвинуваченого за кермом автомобіля Пежо-407 в момент дорожньо-транспортної події (далі-ДТП), що підтвердилося дослідженими в судовому засіданні висновками експертиз, протоколом огляду місця події, протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1 .
23. Також місцевим судом у вироку обґрунтовано встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_3 наступила від травм, які останній отримав під час ДТП за участю автомобіля Пежо-407, яким керував ОСОБА_1 .
24. Водночас, оцінюючи досліджені докази, місцевий суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведена належними та допустимими доказами вина ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, що перебуває у прямому причинному зв`язку із спричиненням потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень і смерті потерпілого ОСОБА_3 .
25. Як видно зі змісту вироку, такі свої висновки суд обґрунтував, посилаючись на висновки експертного дослідження № ЕД-2-3-10/13 від 29 липня 2013 року та № СЕ-2509-3-903.17 від 01 вересня 2017 року. При цьому, суд не дав належної оцінки цим документам з точки зору допустимості їх як доказів, а також не навів належних мотивів, чому не взяв до уваги інші докази винуватості ОСОБА_1, які досліджувалися під час судового розгляду.
26. Як встановлено правилами ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманій у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
27. Порядок залучення експерта для надання висновку передбачено змістом статей 243-244 цього Кодексу, а змістом ч. 2 ст. 102 КПК визначено, що у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Натомість зміст указаних висновків, які покладено в основу виправдувального вироку, явно не відповідає вимогам ст. 102 КПК.
28. Таким чином, виправдовуючи ОСОБА_1 з посиланням на зміст висновків експертного дослідження № ЕД-2-3-10/13 від 29 липня 2013 року та
№ СЕ-2509-3-903.17 від 01 вересня 2017 року, яким не було дано належної оцінки, як цього вимагає ст. 94 КПК, суд припустив суперечності у своїх висновках та обрав вибірковий підхід до оцінки доказів у справі.
29. Це свідчить про те, що суд не вжив усіх процесуальних заходів щодо усунення суперечностей при дослідженні доказів, незважаючи на те, що це має істотне значення для з`ясування обставин події злочину.
30. З урахуванням наведеного, виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам щодо законності та вмотивованості.
31. При цьому, суд апеляційної інстанції не виправив порушень, допущених судом першої інстанції.
32. Статтею 419 цього Кодексу передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
33. Однак апеляційний суд не дотримався вказаних положень процесуального закону, натомість цей суд у загальних фразах зазначив, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, при цьому не звернувши увагу на вищевказані процесуальні порушення.
34. За таких обставин вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального закону, що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПКперешкодило судам постановити законні та обґрунтовані рішення з урахуванням усіх обставин справи.
35. З огляду на те, що допущені порушення може бути усунуто на стадії апеляційного провадження, ухвала суду апеляційної інстанцїі підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - направленню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого відповідно до вимог ст. 439 КПК суду слід урахувати наведене, ретельно дослідити всі докази, надані стороною обвинувачення та захисту, та, залежно від встановленого, постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши в ньому мотиви його прийняття.
36. Що стосується інших, наведених у касаційній скарзі прокурора доводів, то вони підлягають перевірці при новому апеляційному розгляді.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів Верховного Суду,