Постанова
іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 757/1762/21к
провадження № 51-2925км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С.В.,
суддів Бородія В.М., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О. В.,
прокурора Подоляка М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника іноземної юридичної особи ""NUSEED SERBIA D.O.O." - адвоката Луковкіна А.Г. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКМАНН СІДС УКРАЇНА" - адвоката Панченка Р.М. на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, за якою повернуто їх апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката Васильєва В.А. в інтересах іноземної юридичної особи "Nibulon S.A." на постанову старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБУ в м. Києві та Київській області Салівончика С.О. від 24 грудня 2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100060005719 від 27 грудня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1,2, 3 ст.382, ч.3 ст.209, ст. 219 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу вказаних злочинів.
Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу представника іноземної юридичної особи "NUSEED SERBIA D.O.O." - адвоката Луковкіна А.Г. та адвоката Панченка Р.М. в інтересах ТОВ "ДІКМАНН СІДС УКРАЇНА" на зазначену ухвалу слідчого судді повернуто особі, яка її подала, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки вказані юридичні особи не визнані потерпілими в цьому кримінальному провадженні, а отже, не наділені правом на звернення з апеляційною скаргою.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах представники вищезазначених юридичних осіб наводять аналогічні за змістом доводи з приводу невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам КПК України, просять скасувати її й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів посилаються на те, що апеляційний суд залишив поза увагою наявні в матеріалах кримінального провадження дані про направлення до слідчого відповідних заяв про визнання юридичних осіб, представниками яких вони є, потерпілими в цьому провадженні. Водночас звертають увагу на відсутність у вказаних матеріалах постанов про відмову у визнанні юридичних осіб "NUSEED SERBIA D.O.O." та "ДІКМАНН СІДС УКРАЇНА" потерпілими, а тому, на їх думку, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо недостатності у них повноважень на оскарження ухвали слідчого судді як потерпілими.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Подоляк М.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеного в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
За приписами ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка на підставі положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення Європейського суду з прав людини від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
Поняття "забезпечення права" за своїм змістом є більш широким, ніж поняття "право", яке використовується у главі 31 КПК України (провадження в суді апеляційної інстанції), бо передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію.
Відповідно до ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Частина 3 статті 399 КПК України визначає підстави для повернення апеляційної скарги, однією з яких є подача апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з цієї підстави має бути належним чином обґрунтованим, у ньому повинні бути зазначені мотиви, чому особа, яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола тих осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення у конкретному кримінальному провадженні, в розумінні ч. 1 ст. 393 КПК України.
Однак суд апеляційної інстанції у повній мірі вказаних вимог не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, представники ТОВ "ДІКМАНН СІДС Україна" та іноземної юридичної особи "NUSEED SERBIA D.O.O." направили заяви про залучення до провадження як потерпілих указаних юридичних осіб і 27 листопада й 21 грудня 2020 року відповідно ці заяви було вручено старшому слідчому в особливо важливих справах СБУ в м. Києві Салівончику С.О.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частини 1 і 2 ст. 55 КПК України).
Тобто для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Лише таким процесуальним рішенням слідчого чи прокурора припиняється статус потерпілої особи, яка подала заяву про злочин щодо неї, під час якого їй заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоди.
Проте матеріали кримінального провадження зазначених постанов не містять.
Таким чином, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки неврахування наведеного ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення, а тому касаційні скарги є обґрунтованими.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд