Постанова
Іменем України
20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 727/1556/19
провадження № 61-10149св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна, служба у справах дітей Чернівецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2021 року в складі колегії суддів: Владичан А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Н. В., служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визнання правочинів удаваними та недійсними.
В обґрунтування позову вказала, що 16 листопада 2016 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики, на суму 100 000 доларів США, оформлений розпискою, та встановлено строк виконання зобов`язань за договором - 31 грудня 2018 року.
В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між нею та ОСОБА_2 (матір`ю ОСОБА_3 ) укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки та будинку що знаходяться по АДРЕСА_1 . За усною домовленістю, у разі виплати суми коштів, зазначених у розписці, нерухоме майно мало бути назад перереєстроване на неї.
Вказувала, що договори купівлі-продажу є недійсними, оскільки укладені для приховування іншого правочину, а саме договору застави між двома фізичними особами. Стверджувала, що жодних коштів за договорами купівлі-продажу їй як продавцю покупцем не передавалося, і в розписці чітко вказано, що у якості застави надала будинок та земельну ділянку.
Крім того, з моменту укладення договорів вона з сім`єю проживає та зареєстрована по АДРЕСА_1, сплачує комунальні платежі.
Посилалася на те, що вона жодним чином не мала наміру продавати будинок, який є єдиним житлом для неї особисто та для членів її сім`ї, а насправді вчинила договір застави і майно вибуло з її володіння не з її волі, тому вона має право витребувати від відповідача спірне нерухоме майно.
Починаючи з листопада 2016 року вона повернула ОСОБА_3 борг на загальну суму понад 100 000 доларів США, що підтверджується власним журналом обліку повернутих коштів, у якому міститься підпис ОСОБА_3, проте здійснити перереєстрацію нерухомого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовляються, посилаючись на те, що повернуті кошти є відсотками за користування кредитом, хоча сплата відсотків за договором передбачена не була.
Крім того, у спірному будинку постійно проживає та її малолітня дочка ОСОБА_4, місце проживання якої зареєстровано у цьому будинку. Жодних заяв щодо зміни місця реєстрації дочки ні вона, ні її чоловік не подавали, орган опіки та піклування не надавав дозвіл на укладення договору купівлі-продажу будинку.
Враховуючи зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд визнати договір купівлі-продажу будинку НВІ 509481-509482 та договір купівлі-продажу земельної ділянки НВІ 509483-509484 по АДРЕСА_1, які укладені між нею та ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В. 16 листопада 2016 року, удаваними та недійсними; встановити, що 16 листопада 2016 року між сторонами укладені договори застави будинку та земельної ділянки для забезпечення виконання договору позики від 16 листопада 2016 року; визнати договори застави будинку та земельної ділянки від 16 листопада 2016 року недійсними.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 березня 2021 року в складі судді Чебан В. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1, які укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку вчинені з порушенням вимог частини п`ятої та шостої статті 203 ЦК України, суперечать інтересам неповнолітньої дитини та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому їх слід визнати недійсними.
Позивач не пропустила строк позовної давності, оскільки уточнені вимоги заявлені в рамках одного і того ж предмету позову, пред`явлення цих вимог відбулося шляхом їх доповнення і вони стосуються спірного нерухомого майна, тому позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів застави, суд зауважив, що суб`єктний склад оскаржуваних договорів є різним, тому їх неможливо тлумачити як договір застави. Наявність розписки від 16 листопада 2016 року не є підставою для визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, укладених між позивачем та відповідачем, удаваними, оскільки надані позивачем докази не підтверджують, що спірні договори укладено з метою приховати договори застави.
Оскільки вимоги про встановлення укладення договорів застави будинку та земельної ділянки та визнання недійсними договорів застави житлового будинку та земельної ділянки від 16 листопада 2016 року є похідними від визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки удаваними правочинами, тому суд дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2021 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 березня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оскаржуваних договорів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у момент підписання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 16 листопада 2016 року особи, які його підписали, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі.
ОСОБА_1 була обізнана зі змістом договорів купівлі-продажу, які вона добровільно уклала та підписала, її чоловік надав нотаріусу письмову згоду дружині ОСОБА_1 на продаж належних їм житлового будинку та земельної ділянки, тому такі обставини виключають передбачені статтями 203, 215, 230 ЦК України підстави для визнання договорів недійсними.
Через зловживання позивачем своїми обов`язками, передбаченими пунктом 13 оскаржуваного договору купівлі-продажу житлового будинку, та небажанням добровільно залишити будинок, у лютому 2019 року ОСОБА_2 подала позов про виселення колишнього власника та членів його сім`ї, що свідчить про вчинення покупцем як новим власником майна дій щодо використання та розпорядження придбаним будинком.
Укладений договір купівлі-продажу житлового будинку не порушує права та інтереси неповнолітніх, малолітніх та інших осіб. При цьому неправдиве повідомлення батьками про наявність прав дитини на відчужуване за спірними договорами майно не може бути підставою для визнання оскаржуваних правочинів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, яку уточнила та з урахуванням уточнень просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 липня 2020 року у справі № 2-239/11, від 20 лютого 2019 року у справі № 753/8931/16-ц, від 08 серпня 2018 року у справі № 202/5268/15-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки суперечать інтересам неповнолітньої дитини та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав, передбачених статтею 203 ЦК України, для визнання недійсними оскаржуваних правочинів є законним та обґрунтованим.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 червня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 кошти в сумі 100 000 доларів США, які зобов`язалась повернути до 31 грудня 2018 року, що підтверджено відповідною розпискою.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2019 року, що набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 кошти в розмірі 100 000 доларів США, отримані нею згідно із розпискою від 16 листопада 2016 року (справа № 727/3091/19).
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 28 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 була власником будинку з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
16 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно з яким позивач передала за плату, а відповідач прийняла у власність житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 3 цього договору за погодженням сторін продаж житлового будинку вчинено за 230 498 грн, які перераховані покупцем на розрахунковий рахунок продавця до підписання цього договору.
У пункті 4 цього договору зазначено, що своїм підписом під цим договором продавець підтверджує факт повного розрахунку за придбаний житловий будинок і відсутність щодо покупця будь-яких претензій майнового характеру.
У пункті 7 вказаного договору продавець ОСОБА_1 стверджує, що житловий будинок, який відчужується, нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, не заставлений, в спорі не перебуває, прав щодо нього у третіх осіб немає, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження та користування з іншими особами; осіб, які мають право користування та/або могли б вимагати визнання за ними права власності чи права користування на житловий будинок або його частку, немає.
Відповідно до пункту 13 вказаного договору продавець зобов`язується знятись з реєстраційного постійного місця проживання, зняти з реєстраційного постійного місця проживання членів своєї сім`ї, а також звільнити будинок від особистих речей та передати ключі від будинку, що є предметом даного договору, у строк до 01 грудня 2016 року.
Пунктом 16 договору визначено, що даний договір укладається за згодою чоловіка продавця ОСОБА_5
16 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким позивач передала за плату, а відповідач прийняла у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 2 цього договору продаж земельної ділянки вчинено за 54 100,80 гривень, які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору.
В преамбулі оспорюваних договорів зазначено, що сторони попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті, та діючи добровільно, розуміють значення своїх дій, без будь-якого до того примусу уклали договори купівлі-продажу.
Зазначені договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В. Договори підписані сторонами у присутності нотаріуса, який встановив особу сторін, їх дієздатність, та належність ОСОБА_1 відчужуваного майна.
У позивача ОСОБА_1 є неповнолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка станом на день укладення спірних договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку була малолітньою.
Відповідно до довідки комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 5 (далі - КЖРЕП № 5) від 16 листопада 2016 року, яка надавалась нотаріусу для укладення договорів, по АДРЕСА_1 зареєстровано двоє осіб: позивач ОСОБА_1 та повнолітня донька ОСОБА_7, однак у даній довідці відсутня інформація про реєстрацію та проживання неповнолітньої ОСОБА_4 .
Згідно із повідомленням КЖРЕП № 5 від 30 липня 2020 року місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не зареєстроване і не було зареєстроване по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідок КЖРЕП № 5 від 20 квітня 2015 року та від 20 жовтня 2016 року неповнолітня ОСОБА_4 станом на 01 жовтня 2016 року була зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Згідно із довідкою відділу ведення реєстру територіальної громади міста Чернівців Чернівецької міської ради від 01 лютого 2021 року № 20/01-27/70 з 04 квітня 2016 року і станом на 01 лютого 2021 року відділом не здійснювалися дії з реєстрації або зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 та будь-якою іншою адресою; заяви/документи щодо виконання таких дій до відділу не надходили; інформація стосовно місця проживання ОСОБА_4 у період 2016- 2020 років у відділі відсутня.
Позиція Верховного Суду
15 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 у зв`язку із неотриманням ним ухвали про відкриття касаційного провадження та копій касаційної скарги, що не дало змоги заявнику підготувати відзив у вказаний судом строк.
Відповідно до положень частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Оскільки наведене у заяві є підставою для висновку про необхідність продовження встановленого судом строку на подання відзиву на касаційну скаргу, суд вважає за можливе з продовжити його до 17 вересня 2021 року.
При цьому Верховний Суд враховує, що 15 вересня 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалось ОСОБА_2 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, тому законність й обґрунтованість цього судового рішення переглядалась апеляційним судом лише у цій частині.
Враховуючи зазначене та відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду переглядається судом касаційної інстанції лише у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.