ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/7013/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Зубець Л. П., Мартюк А. І.) у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект"
про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект"
до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (третя особа-1)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Міністерство юстиції України (третя особа-2),
2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович (третя особа-3),
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним акта державного виконавця, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та відновлення запису про право власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (далі - ТОВ "ТММ-Будкомплект") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"; Банк), яке є правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") з позовними вимогами про:
- визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 7859, вчиненого 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О.;
- визнання недійсним акта від 27.11.2018 № 55614508 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - майнового комплексу загальною площею 8 526,3 м2, реєстраційний номер 371305280000, розташованого за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності, серія та № 1408, виданого 27.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.;
- скасування державної реєстрації про право власності АТ "Укрсоцбанк" на майновий комплекс загальною площею 8 526,3 м2, реєстраційний номер 371305280000, розташованого за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22 (номер запису про право власності 29136420);
- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності ТОВ "ТММ-Будкомплект" на майновий комплекс загальною площею 8 526,3 м2, реєстраційний номер 371305280000, розташованого за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, від 28.05.2014 № 5813897, здійсненого на підставі рішення від 28.05.2014 № 13376515.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що приватним нотаріусом вчинено спірний виконавчий напис з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки за вчиненням виконавчого напису Банк звернувся з пропуском встановленого строку, а сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, не є безспірною, оскільки не відповідає дійсному розміру заборгованості та є явно завищеною.
Позивач також вказав, що оскільки виконавчий напис не підлягає виконанню, то у Державної виконавчої служби відсутні підстави для виконання такого виконавчого напису, а також для передачі нерухомого майна на примусову реалізацію, та, як наслідок, торги, проведені на підставі незаконного виконавчого напису і без необхідного обсягу прав та повноважень у виконавчої служби, є також недійсними і не можуть створювати жодних правових наслідків, окрім наслідків його недійсності.
Крім того, позивач зазначив, що сторони за недійсним правочином зобов`язані повернути одне одному те, що набули за недійсними правочинами, а документи і реєстраційні записи підлягають скасуванню, а тому наявні підстави для скасування свідоцтва про право власності.
Позивач вважає, що реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню, а записи про право власності позивача на нерухоме майна - відновленню.
3. 25.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 (суддя Полякова К. В.) заяву ТОВ "ТММ-Будкомплект" задоволено частково. З метою забезпечення позову у справі № 910/7013/20 накладено арешт на майновий комплекс загальною площею 8 526,3 м2, реєстраційний номер 371305280000, розташований за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22, який складається з: побутового приміщення двоповерхового, будівлі виробничої багатоповерхової, будівлі головного корпусу площею 7 569,80 м2, літ. Й, Й1, Й2; галереї подачі бетону, будівлі спецтехпризначення площею 37,00 м2, літ. Л; складу цементу площею 110,80 м2, літ. М; будівлі котельні двоповерхової площею 451,00 м2, літ. О; бетонного вузла будівлі спецтехпризначення площею 213,40 м2, літ. П; підсобного приміщення площею 144,30 м2, літ. X; в іншій частині заяви відмовлено.
5. Постановляючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд з посиланням на положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходив з того, що невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту може призвести до порушення прав заявника на справедливий та ефективний захист порушеного права при поданні позову, оскільки за встановленими судом обставинами має місце достатньо обґрунтоване припущення щодо можливості ускладнення чи унеможливлення захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження в разі відчуження відповідачем спірного нерухомого майна до закінчення розгляду справи на користь інших осіб.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 скасовано, в задоволенні заяви ТОВ "ТММ-Будкомплект" про забезпечення позову відмовлено.
7. Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що позивачем на обґрунтування заяви про забезпечення позову не було надано жодних доказів, якими б підтверджувалось наявність вчинення відповідачем дії з підготовки відчуження та/або передачі в оренду/заставу/іпотеку спірного майнового комплексу. Натомість відповідачем вчинялись дії з придбання предмета іпотеки в порядку частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку" та звернення до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТММ-Будкомплект" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання товариства звільнити майновий комплекс загальною площею 8526,3 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22 (справа № 910/10050/20).
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що наявність у Банку правомочностей, унормованих положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, не може свідчити про наявність достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне майно, оскільки зазначений захід забезпечення позову виключає можливість вчинення таким власником будь-яких дій щодо своєї власності, що не лише пов`язані з його відчуженням та передачею в оренду, іпотеку, заставу (розпорядженням). Наведене, на переконання судової колегії, є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника, презумпція правомірності набуття права власності якого на час вирішення питання про забезпечення позову не спростована.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. ТОВ "ТММ-Будкомплект" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 повністю і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ "ТММ-Будкомплект зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (частини 4 статті 236 ГПК України), а саме вважає, що сталою практикою Верховного Суду щодо застосування статті 136 ГПК України підтверджується, що у разі якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що зважаючи на те, що AT "Альфа-Банк" як власник спірного майна в будь-який момент протягом розгляду цієї справи може відчужити майно, передати у користування іншим особам, передати у заставу чи іпотеку, то невжиття відповідних заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права позивача. Так, у разі відчуження відповідачем майна третім особам, задоволення цього позову не призведе до відновлення порушених прав позивача, адже позивач буде змушений звертатися до нових набувачів такого майна з новими позовами (про визнання недійними угод, витребування майна).
ТОВ "ТММ-Будкомплект акцентує на тому, що заходи забезпечення позову (накладення арешту на спірне майно та заборона вчинення щодо нього будь-яких реєстраційних дій) мають тимчасовий характер та не позбавляють AT "Альфа-Банк" його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, не зумовлять понесення відповідачем будь-яких витрат, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 908/4828/15 (908/911/20) та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
10. AT "Альфа-Банк" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТММ-Будкомплект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/7013/20 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
12. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
13. Предметом касаційного перегляду є питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
14. Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
15. Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
16. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
17. За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
18. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
19. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
20. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
21. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
22. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
23. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
24. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).
25. Оскільки ТОВ "ТММ-Будкомплект" заявлено до суду у тому числі позовну вимогу про відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності позивача на майновий комплекс, то у разі відчуження відповідачем майна третім особам, задоволення цього позову не призведе до відновлення порушених прав позивача, адже позивач буде змушений звертатися до нових набувачів такого майна з новими позовами (про визнання недійними угод, витребування майна), тобто невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
26. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
27. Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
28. В даному випадку позивач на підставі пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України просив накласти арешт на спірне майно та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майнового комплексу.
29. Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач наголосив, що наразі спірне нерухоме майно перебуває у власності відповідача, у зв`язку з чим останній може вчинити дії щодо його відчуження на користь третіх осіб, що може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача в межах даного судового провадження без нових звернень до суду.
30. Зважаючи на те, що AT "Альфа-Банк" як власник спірного майна в будь-який момент протягом розгляду цієї справи може відчужити майно, передати у користування іншим особам, передати у заставу чи іпотеку, то невжиття відповідних заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права позивача.
31. Так, у разі відчуження відповідачем майна третім особам задоволення цього позову не призведе до відновлення порушених прав позивача, адже позивач буде змушений звертатися до нових набувачів такого майна з новими позовами (про визнання недійними угод, витребування майна).
32. Отже, невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту може призвести до порушення прав заявника на справедливий та ефективний захист порушеного права при поданні позову, оскільки за встановленими обставинами справи має місце достатньо обґрунтоване припущення щодо можливості ускладнення чи унеможливлення захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження в разі відчуження відповідачем спірного нерухомого майна до закінчення розгляду справи на користь інших осіб.
33. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що при постановленні ухвали місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував статтю 136 ГПК України та обрав захід забезпечення позову, який відповідає пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України.