ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4540/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Фізичної особи - підприємця Цуркана Віталія Михайловича (далі - ФОП Цуркан В.М., позивач-1) - Гайдук О.О. (адвокат), Титаренко Т.А. (адвокат);
позивача - Фізичної особи - підприємця Майора Олега Вікторовича (далі - ФОП Майор О.В., позивач-2) - Гайдук О.О. (адвокат), Титаренко Т.А. (адвокат);
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНІ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "СОНІ УКРАЇНА", відповідач) - Причепа Т.В. (адвокат);
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Карпюк Андрій Вікторович - не зʼявився,
розглянув касаційні скарги ФОП Цуркана В.М., ФОП Майора О.В. (далі - скаржники, позивачі, підприємці),
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (головуючий - суддя Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Гарник Л.Л.) та
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (головуючий - суддя Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Гарник Л.Л.)
у справі № 910/4540/20
за позовом 1) ФОП Цуркана В.М., 2) ФОП Майора О.В.
до ТОВ "СОНІ УКРАЇНА",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Карпюк Андрій Вікторович
про усунення перешкод в проведенні господарської діяльності.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, а саме:
- зобов`язати відповідача припинити по відношенню до позивача-1 дії, спрямовані на заборону чи в інший спосіб обмеження йому права продажу та/або пропонування до продажу в Інтернет-магазині під торговою маркою " Stylus" (свідоцтво № 127432), розміщеного під доменним ім`ям "stylus.ua", товару торговельних марок "SONY" (міжнародна реєстрація № 1194843), "SONY" (міжнародна реєстрація № 978971) та інших торговельних марок, власником яких є SONY CORPORATION (1-7-1 Konan, Minato-ku Tokyo, Japan), введених під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва SONY CORPORATION (1-7-1 Konan, Minato-ku Tokyo, Japan) чи за його згодою;
- зобов`язати відповідача припинити по відношенню до позивача-2 дії, спрямовані на заборону чи в інший спосіб обмеження йому права продажу та/або пропонування до продажу в Інтернет-магазині під торговою маркою "Stylus" (свідоцтво № 127432), розміщеного під доменним ім`ям "stylus.ua", товару торговельних марок "SONY" (міжнародна реєстрація № 1194843), "SONY" (міжнародна реєстрація № 978971) та інших торговельних марок, власником яких є SONY CORPORATION (1-7-1 Konan, Minato-ku Tokyo, Japan), введених під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва SONY CORPORATION (1-7-1 Konan, Minato-ku Tokyo, Japan) чи за його згодою.
1.2. Позов обґрунтовувано тим, що, на думку позивачів, незаконними є дії щодо перешкоджання позивачам у здійснені ними їх господарської діяльності, шляхом направлення вимог відповідача припинити використання торговельних марок SONY СОRРОRATION у будь-який спосіб, включаючи, але не обмежуючись, використанням в мережі Інтернет під час пропонування до продажу товарів, унеможливити доступ користувачів до веб-сторінок, де пропонуються до у телевізори TM SONY в порушення чинного законодавства України, а також надати зобов`язання про те, що у майбутньому позивачі не будуть здійснювати пропонування до продажу та продаж товарів SONY невідомого походження, та шляхом звернення до правоохоронних органів із заявами про вчинення позивачами злочину.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021, у задоволенні позову ФОП Цуркана В.М. та ФОП Майора О.В. до ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" про усунення перешкод в проведенні господарської діяльності відмовлено; судові витрати покладено на позивачів.
2.2. Рішення судів мотивовано тим, що позивачі не довели протиправність дій відповідача щодо них; відповідач наділений правом забороняти іншим особам використовувати позначення без його згоди, а відтак дії відповідача щодо направлення позивачам - 1, 2 вимог про припинення використання торговельної марки та звернення до правоохоронних органів за захистом йог прав, вчинені останнім у рамках діючого законодавства, і не є порушенням.
2.3. Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, стягуючи з позивачів на користь відповідача 80 610,20 грн судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, виходив з того, що для підтвердження суми витрат на правничу допомогу, їх загального розміру відповідачем надані до матеріалів справи такі документи: договір про надання правової допомоги від 10.06.2020 № 2, рахунок на оплату гонорару адвоката від 06.10.2020 № 1, платіжне доручення від 08.10.2020 №; позивачами не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а у задоволенні позовних вимог позивачів судом відмовлено.
2.4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 задоволено частково клопотання ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/4540/20; доповнено резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі № 910/4540/20 після першого абзацу абзацами такого змісту: стягнути з ФОП Цуркана В.М. на користь ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" 20 000 грн витрат на правову допомогу; стягнути з ФОП Майора О.В. на користь ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" 20 000 грн витрат на правову допомогу.
2.5. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: заява та додані до неї докази, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу були подані ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" у межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); на підтвердження понесених витрат ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" надано суду належним чином завірені копії: договору про надання правової допомоги від 10.06.2020 № 2 (далі - Договір); додатку від 10.06.2020 №1до договору про надання правової допомоги від 10.06.2020 №2; додаткової угоди від 09.04.2021 №1 до договору про надання правової допомоги від 10.06.2020 №2 (далі - Додаткова угода); рахунку на оплату гонорару адвоката від 14.04.2021 1/14042021; платіжне доручення від 16.04.2021 №4 на суму 63 507,34 грн; звіт про надання правової допомоги за період 09.04.2021 по 07.06.2021 відповідно до додаткової угоди від 09.04.2021 №1 до договору про надання правової допомоги від 10.06.2020 №2; за результатами аналізу названих доказів, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне частково задовольнити клопотання ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 40 000 грн, стягнувши цю суму витрат з позивачів по 20 000 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У спільній касаційній скарзі, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до Верховного Суду ФОП Цуркан В.М. та ФОП Майор О.В. просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі № 910/4540/20; ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ФОП Цуркана В.М. та ФОП Майора О.В. до ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності.
3.2. Також, ФОП Цуркан В.М. та ФОП Майор О.В. звернулись до Верховного Суду зі спільною касаційною скаргою у якій просили скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 910/4540/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ФОП Цуркана В.М. та ФОП Майора О.В. у розмірі 20 000,00 грн, на користь ТОВ "СОНІ УКРАЇНА".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
4.1. У поданій заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржники на обґрунтування своєї правової позиції із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 422 Цивільного кодексу України.
Водночас, у касаційної скарзі та у заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржники обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначають, що, є неправильне застосування норм матеріального права, а саме частини шостої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 911/2674/17 де зазначено "...з метою всебічного, повного та обʼєктивного вирішення спору по суті судам належало встановити на підставі належних та допустимих доказів, чи введений спірний товар - смартфони з відповідною торговельною маркою в цивільний обіг власником цієї торговельної марки, відповідно, чи існують підстави вважати такий товар контрафактним, а наступний перепродаж на території будь- якої іншої країни, де права власника торговельної марки також охороняються, - неправомірним та таким, що порушує права інтелектуальної власності правовласника".
Також скаржники зазначають про ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 918/1141/15.
4.2. На обґрунтування своєї правової позиції щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржники у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказують, що судом апеляційної інстанції при ухвалені додаткової постанови не дотримано правову позицію Верховного Суду щодо застосуванню статті 126 ГПК України, викладеної в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
5.1. ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" 31.08.2021 через "Скриню" Верховного Суду подало відзиви на касаційні скарги ФОП Цуркан В.М. та ФОП Майор О.В., які були зареєстровані Верховним Судом 01.09.2021.
У відзивах ТОВ "СОНІ УКРАЇНА", посилаючись на необґрунтованість доводів касаційних скарги, просить, зокрема, відмовити скаржникам у задоволенні їх касаційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, та стягнути з позивачів на користь відповідача витрати на правову допомогу у сумі 36 244,54 грн.
5.2. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходило.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Карпюк Андрій Вікторович є власником знаків для товарів і послуг "stylus", що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг №127432 та "Інтернет магазин Stylus - новинки з перших рук", що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 206376, зареєстрованими Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Крім того, Карпюк А.В. є власником доменного імені "stylus.ua", на якому розміщено інтернет-магазин "STYLUS ".
6.2. Відповідно до свідоцтва №206376 знак "stylus" має кл. 35 - індекс Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг.
6.3. Між Карпюком Андрієм Вікторовичем як ліцензіаром та ФОП Цурканом В.М. (позивачем 1) як ліцензіатом 01.06.2016 укладено ліцензійний договір №1 (невиключна ліцензія; далі - договір) на використання знаку для товарів і послуг та доменного імені, відповідно до пункту 2.1 якого ліцензіар надає ліцензіату за винагороду на строк дії договору невиключний дозвіл (невиключну ліцензію) на використання знаку та доменного імені (stylus.ua) на території України в цілях виготовлення, використання, здійснення пропозиції до продажу, самого продажу та іншого введення в обіг товарів і послуг з використанням знаку, згідно з переліком класів товарів і послуг, зазначених у свідоцтві на умовах, визначених договором.
6.4. У пункті 2.2 договору сторони погодили, що ліцензіат має право надавати ліцензії (субліцензії) третім особам.
6.5. Дозвіл (ліцензія), вказана у пункті 2.1 договору, вважається переданим ліцензіату в момент підписання договору та не потребує підписання між сторонами жодних інших документів (у тому числі актів тощо; пункт 2.3 договору).
6.6. Відповідно до пункту 3.4.4 договору ліцензіат має право застосовувати знак, доменне ім`я під час пропозиції і надання будь - якої послуги, для якої знак зареєстрований.
6.7. За умовами пунктів 10.3, 10.4 договору цей договір діє до 31.12.2018, якщо за 10 (десять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не виявить бажання припинити дію договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах.
6.8. Позивачем 1 зазначено, що на підставі ліцензійного договору №1 (невиключна ліцензія) на використання знаку для товарів і послуг та доменного імені від 01.06.2016, він здійснює адміністрування інтернет - магазину "STYLUS " з 01.06.2016 до тепер. Зокрема, використовуючи знак для товарів і послуг "stylus" за доменом stylus.ua надає послуги по розміщенню інформації по пропозиціях купівлі - продажу, обміну товарів та послуг від власників/продавців таких послуг. За посиланням https://stylus.ua/public-policy.html розміщений публічний договір (оферта) для будь - якої особи, що має право - та дієздатність для акцепту такого договору.
6.9. Позивачі стверджують, що позивач 2 користується послугами по розміщенню інформації по пропозиціях купівлі - продажу на сайті "stylus.ua" та пропонує до продажу електронну техніку, у тому числі торговельної марки "SONY". Вказані обставини позивачі, у тому числі, підтверджували і в судових засіданнях місцевого суду. При цьому, документальних доказів акцепту позивачем 2 оферти позивача 1 до матеріалів справи додано не було.
6.10. Доказів наявності у позивачів прав на використання торговельної марки "SONY" матеріали справи не містять, також позивачі не заперечують відсутність у них дозволів (ліцензій) на її використання.
6.11. Позивачі вважають, що для здійснення продажу електронної техніки, у тому числі торговельної марки "SONY", у відповідності до частини шостої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", шляхом продажу такого товару через інтернет - магазину "STYLUS", їм не потрібно отримувати жодних дозволів (ліцензій) на використання торгової марки "SONY", оскільки товар - електронну техніку, марковану відповідним знаком, введено в цивільний обіг власником знаку (має місце "вичерпання права").
6.12. Також зазначено, що відповідачем протягом 2017 - 2019 років здійснюються дії по перешкоджанню ведення ними їх господарської діяльності, що є порушенням конституційного права позивачів на здійснення підприємницької діяльності.
6.13. У позовній заяві вказано, що дії відповідача по перешкоджанню позивачам у здійсненні підприємницької діяльності полягають у направлені позивачам вимог про припинення використання торгової марки "SONY" (від 20.11.2017 №20-11/17/8, від 08.06.2018 № 33Т/2018-06 та від 19.03.2019 №33Т/2019-03-19) та у зверненні до правоохоронних органів із заявою про злочин щодо позивача 2, за якою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019000000000349.
6.14. Листом від 20.11.2017 №20-11/17/8 відповідач звернувся до адміністрації інтернет - магазину STYLUS та ФОП Карпюка А. В. з вимогою про припинення порушення прав інтелектуальної власності, в якій повідомив, що на веб-сайті STYLUS (www.stylus.ua) незаконно використовуються торговельні марки компанії Sony Corporation, пропонуються товари невідомого походження та вимагав припинити незаконне використання торговельних марок Sony Corporation у будь-який спосіб, включаючи, але не обмежуючись, використанням в мережі Інтернет та під час пропонування до продажу товарів, унеможливити доступ користувачів до вебсторінок де пропонуються до продажу телевізори ТМ "SONY" та надати зобов`язання про те, що у майбутньому не буде здійснюватися пропонування до продажу та продаж товарів "SONY" невідомого походження.
6.15. Листом від 08.06.2018 №33Т/2018-06 відповідач звернувся до Адміністрації інтернет - магазину https://stylus.ua з вимогою стосовно припинення порушення прав інтелектуальної власності та порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. У вказаному листі відповідач зазначив, що на веб-сайті https://stylus.ua незаконно використовуються торговельні марки Sony Corporation та вимагав протягом 3 днів з моменту отримання листа: припинити незаконне використання торговельних марок Sony Corporation у будь-який спосіб, включаючи, але не обмежуючись, використанням в мережі інтернет та під час пропонування до продажу товарів; унеможливити доступ користувачів до веб-сторінок, де пропонуються до продажу телевізори ТМ "SONY" в порушення чинного законодавства України; надати зобов`язання про те, що у майбутньому не буде здійснюватися пропонування до продажу та продаж товарів "SONY" невідомого походження.
6.16. Листом від 19.03.2019 №33-Т/2019-03-19 Гиркун Олександр Григорович, як представник відповідача, звернувся до пана Карпюка А. В. з вимогою стосовно порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а саме: припинити здійснення продажу товарів ТМ Sony Corporation за неконкурентною ціною; унеможливити доступ користувачів до веб-сторінок, де пропонуються до продажу телевізори ТМ Sony Corporation в порушення чинного законодавства України; надати зобов`язання про те, що у майбутньому не буде здійснюватися пропонування до продажу та продаж ТМ Sony Corporation в порушення законодавства у сфері недобросовісної конкуренції.
6.17. У квітні 2019 року відповідач звернувся до Головного слідчого управління Національної поліції України із заявою про вчинення кримінального правопорушення за статтями 190, 212, 227 КК України, в якій просив розпочати досудове розслідування кримінального правопорушення стосовно розповсюдження адміністрацією та працівниками інтернет-магазину STYLUS небезпечної продукції, ухилення від сплати податків, вчинення шахрайських дії, відповідальність за яке передбачена статтями 190, 212, 227 КК України. За зверненням відповідача було розпочате кримінальне провадження від 15.04.2019 №1201900000000349 за фактом заволодіння коштами шляхом обману (шахрайство), за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
6.18. Матеріалами справи також підтверджено, що Sony Corporation (компанія "Соні Корпорейшн", Корпорація Соні) є власником знаків на товари у послуг "SONY" на підставі свідоцтва України від 29.12.1994 №5932.
6.19. Листом - згодою від 24.06.2016 (апостиль від 01.07.2016 №16 - 036947), копія якого наявна в матеріалах справи, Sony Corporation (компанія "Соні Корпорейшн", Корпорація Соні) надала згоду на використання в Україні торгової марки "SONY" за свідоцтвом України від 29.12.1994 №5932 ТОВ "Соні Україна" для товарів: обладнання з прийому і передачі радіосигналів, обладнання з прийому і передачі телевізійних сигналів, запасних частин і деталей до вказаного вище, телекомунікаційного обладнання і приладів, записуючого обладнання і приладів, обладнання для електронних фотознімків, програвачів, магнітофонів, а також запасних частин і деталей до них, підсилювачів, резисторів, батарейок, котушок, кодів, випрямлячів, шкал, спільних вимикачів, трансформаторів, перетворювачів, антен, панелей друкованих схем, запобіжників, футлярів, репродукторів, мікрофонів, адаптерів, фонометрів, магнітних стрічок, слухових апаратів, транзисторів, діодів, терморезисторів, електронних ламп, рентгенівських ламп, телефонних апаратів для внутрішнього обслуговування та іншого електричного і електронного обладнання і приладів.
6.20. Довіреністю від 03.04.2017 (строком до 31.12.2021) Sony Corporation (компанія "Соні Корпорейшн", Корпорація Соні) уповноважила відповідача виконувати функції свого офіційного представника на території України відповідно до зазначених в довіреності меж для продукції, що офіційно постачається та призначена для продажу в Україні компанією ТОВ "Соні Україна" та уповноваженими дистриб`юторами Соні. Згідно з довіреністю від 03.04.2017 ТОВ "Соні Україна" уповноважена здійснювати будь-які дії, робити й приймати будь-які заяви, необхідні у зв`язку із правами, наданими за умовами цієї довіреності. Довіреністю відповідач уповноважений представляти Корпорацію Соні, вживаючи усі необхідні дії з метою відповідності законодавству, для продукції, зробленої самою Корпорацією Соні або від її імені, офіційно ввезеної, розміщеної та призначеної для продажу на ринку України компанією Соні Україна та уповноваженими дистриб`юторами включаючи, але не обмежуючись перерахованими в довіреності.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалами Верховного Суду від 16.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/4540/20 за касаційними скаргами ФОП Цуркан В.М. та ФОП Майор О.В. на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.08.2021 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/4540/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом спору у справі є зобов`язання відповідача припинити по відношенню до позивачів дії, спрямовані на заборону чи в інший спосіб обмеження їм права продажу та/або пропонування до продажу в Інтернет-магазині під торговою маркою "Stylus" товару торговельних марок "SONY" (міжнародна реєстрація № 1194843), "SONY" (міжнародна реєстрація № 978971) та інших торговельних марок, власником яких є SONY CORPORATION введених під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва SONY CORPORATION чи за його згодою.
8.2. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав у ТОВ "Соні Україна" вчиняти дії у формі направлення листів, звернення до правоохоронних органів щодо припинення порушення ФОП Цурканом В.М. та ФОП Майором О.В. прав на знак для товарів та послуг "SONY", права на який захищені свідоцтвом України на знак для товарів та послуг № 5932 та захист прав власника свідоцтва (компанія "Соні Корпорейшн", Корпорація Соні), і які (дії) позивачі вважають втручанням в їх господарську діяльність.
8.3. Право на зайняття підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом є конституційним правом кожної особи (стаття 42 Конституції України).
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субʼєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (частина перша статті 43 ГК України).
Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України субʼєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Господарський кодекс України передбачає, що під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність субʼєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субʼєкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність; частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Загальні принципи господарювання в Україні визначені Господарським кодексом України серед яких, зокрема: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх субʼєктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (стаття 6 ГК України).
Підприємці зобовʼязані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх обʼєднань, інших субʼєктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави (стаття 49 ГК України).
Держава забезпечує захист прав і законних інтересів субʼєктів господарювання та споживачів. Кожний субʼєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субʼєктів захищаються, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (стаття 20 ГК України).
8.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що до предмету доказування у цій справі входять такі питання, чи є дії відповідача порушенням прав позивачів на здійснення господарської (підприємницької діяльності) та чи підлягають такі дії відповідача припиненню для захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивачів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що: власником знаку на товари та послуги "SONY" на підставі свідоцтва України від 29.12.1994 №5932 є Sony Corporation (компанія "Соні Корпорейшн", Корпорація Соні); компанією Sony Corporation (компанія "Соні Корпорейшн", Корпорація Соні) відповідачу надано згоду на використання торгової марки "SONY" за свідоцтвом України від 29.12.1994 № 5932 в Україні та повноваження здійснювати будь-які дії, робити й приймати будь-які заяви, необхідні у зв`язку із правами, наданими за умовами довіреності від 03.04.2017.
З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ТОВ "СОНІ УКРАЇНА" наділене правом забороняти іншим особам використовувати позначення без його згоди, а відтак дії відповідача щодо направлення позивачам вимог про припинення використання торговельної марки та звернення до правоохоронних органів за захистом його прав, вчинені останнім в рамках чинного законодавства, і не є порушенням.
8.5. Верховний Суд вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина шоста статті 55 Конституції України).
Згідно з статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, до господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів.
Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
Під порушенням, зокрема, слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло.
Припинення дій, що порушують право, як спосіб захисту, полягає у припиненні триваючого цивільного правопорушення, яке впливає на субʼєктивні права, свободи та законні інтереси особи.
За загальним правилом, триваючим визнається однократне порушення, що характеризується безперервністю його учинення протягом певного часу. Таке порушення безперервно зберігається невизначено тривалий час з початку його вчинення.
Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Верховний Суд з огляду на вище вказані міркування висновує, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Позивачі, звертаючись з даним позовом до суду мають обґрунтувати та довести відповідними доказами наявність порушеного права та/чи інтересу на момент звернення до господарського суду, яке зазнало протиправного впливу з боку правопорушника; з посиланням на фактичні обставини та на підставі відповідних доказів, ураховуючи принцип змагальності, довести яким конкретним нормам чинного законодавства не відповідають дії відповідача та є протиправними, як ці (дії) вплинули/впливають на субʼєктивні права, свободи та законні інтереси осіб; в чому конкретно виявились перешкоди у здійсненні ними (позивачами) господарської діяльності, тобто довести, що суб`єктивне право особи зменшилось або зникло; аргументовано обґрунтувати/довести, що обраний позивачами спосіб захисту забезпечить відновлення порушеного права та/чи охоронюваних законом інтересів позивачів.
Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідача, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому, при цьому першочерговим є необхідність встановлення наявності/відсутності порушеного права та/чи охоронюваних законом інтересів позивачів; встановлення як саме здійсненні відповідачем дії, на які посилаються позивачі, зокрема, направлення листів-вимог про припинення використання торгової марки "SONY" (від 20.11.2017 №20-11/17/8, від 08.06.2018 №33Т/2018-06 та від 19.03.2019 №33Т/2019-03-19) та звернення до правоохоронних органів із заявою про злочин щодо позивача 2, за якою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019000000000349, порушують права чи законні інтереси позивачів та яким саме чином перешкоджають/не перешкоджають господарській діяльності підприємців (позивачів); і як ці (дії) вплинули/впливають на субʼєктивні права. У залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відтак, вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а не ілюзорних/абстрактних, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
8.6. Верховний Суд звертає увагу на те, що конституційним принципом є принцип верховенства права який закріплений у статті 8 Конституції України, особи здійснюють свої права за принципом "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а державні органи та їх посадові особи - за принципом "дозволено лише те, що прямо визначено законом". Україна визнає пріоритет загальнолюдських цінностей, дотримується загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.
Право на інформацію є одним із фундаментальних прав, яке забезпечує функціонування правової держави і є передумовою існування демократичного устрою держави. Складові права на інформацію визначені у статті 5 Закону "Про інформацію", зокрема, право на інформацію полягає у можливості вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Саме по собі направлення листів, звернення до правоохоронних органів без доведення яким нормам чинного законодавства не відповідають ці дії і як ці (дії) вплинули/впливають на субʼєктивні права, свободи та законні інтереси осіб, зокрема у чому конкретно виявились перешкоди у здійсненні господарської діяльності, може бути лише реалізацією права на інформацію. При цьому, Верховний Суд виходить також з того, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
8.7. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач наділений правом забороняти іншим особам використовувати торгівельні марки "SONY" (міжнародна реєстрація № 1194843), "SONY" (міжнародна реєстрація № 978971) та інших торгівельних марок, власником яких є SONY CORPORATION, без його згоди.
Верховний Суд, виходить з того, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обʼєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обʼєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (стаття 418 ЦК України).
Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного (частина перша статті 419 ЦК України).
Способи використання обʼєкта права інтелектуальної власності визначаються ЦК України та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання обʼєкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей обʼєкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання обʼєкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання обʼєкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання обʼєкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (статті 426 ЦК України).
Стаття 432 ЦК України визначає захист права інтелектуальної власності судом і передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання обʼєкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Верховний Суд окремо зазначає, що використання обʼєкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання обʼєкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Поза межами дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій, як свідчить зміст судових рішень, залишилися умови (зміст/межі прав) довіреності від 03.04.2017, у тому числі щодо вчинення дій щодо захисту торговельної марки, та листа-згоди від 24.06.2016 (апостіль від 01.07.2016 №16-036947)
Відповідно до приписів статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з приписами статті 426 ЦК України способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.
Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Отже, ключовим у цій справі є також визначення та встановлення характеру спірних правовідносин, зокрема у чому саме полягає спір між сторонами та його правову природу: у праві на використання певної торгівельної марки під час продажу та/або пропонування до продажу чи у припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Адже, від змісту порушеного права та характеру правопорушення залежить забезпечення поновлення порушеного права.
Відтак визначальним є зʼясування характеру спірних правовідносин та їх правову природу; встановлення, суб`єктивного права, яке зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого це суб`єктивне право особи зменшилось або зникло, або чи не є воно абстрактним і ілюзорним; чи відповідає вимога на захист цивільного права змісту порушеного права та характеру правопорушення та чи забезпечить така вимога поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, виходячи з приписів Цивільного та Господарського законодавства.
Верховний Суд зазначає, що відсутність порушеного права/законних інтересів встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною та самодостатньою підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
8.8. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України. При цьому статтею 432 ЦК України передбачено способи захисту права інтелектуальної власності судом.
Закон не передбачає такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів як визнання протиправними дій суб`єкта цивільних правовідносин, адже задоволення цієї вимоги не призводить до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів, зокрема у інших судових процесах.
Тому встановлення певних обставин є неналежним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин. Відтак, суд касаційної інстанції доходить висновку, що протиправність дій юридичної особи є однією зі складових, яка підлягає доказуванню в процесі розгляду іншої справи (наприклад, справи про відшкодування шкоди тощо).
Доводи позивачів про недобросовісність поведінки відповідача, як-то надсилання листів-вимог про припинення використання торгової марки "SONY" (від 20.11.2017 №20-11/17/8, від 08.06.2018 №33Т/2018-06 та від 19.03.2019 №33Т/2019-03-19) та звернення до правоохоронних органів із заявою про злочин, можуть бути предметом перевірки під час вирішення судом інших спорів, предметом доказування у яких може бути неправомірність дій та інше.
Права та законні інтереси зазначених субʼєктів захищаються, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (стаття 20 ГК України).
Разом з тим питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після зʼясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
8.9. Верховний Суд вважає передчасним надання висновку щодо застосування частини першої статті 422 ЦК України, з огляду на те, що без встановлення обставин зазначених у цій постанови, передчасним є твердження щодо необхідності застосування названої статті під час вирішення цієї справи, при цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надавати висновок щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому без відносно до конкретних правовідносин.
8.10. Щодо посилань скаржників на положення частини шостої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", то суд касаційної інстанції зазначає, що доводи про введення товару під цією торговельною маркою в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою має бути доведений особою, яка посилається на ці доводи належними та допустимими доказами.
При цьому Суд виходить з того, що введення товару під торговельною маркою в цивільний оборот має місце щодо конкретного/індивідуально визначеного товару як певної продукції виробника, а не товару - як будь-якого обʼєкта будь-якого призначення людської праці у матеріальній формі, який призначений для продажу/обміну тощо.
Проте, у цій справі, як вже було зазначено, вагомим та першочерговим є питання зазначені у цій постанові, а тому здійснення перевірки щодо правильності/неправильності застосування судами попередніх інстанцій частини шостої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" є передчасним.
Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Відтак, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Проаналізувавши зміст наведеної скаржниками постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 911/2674/17, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржників про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаній скаржником справі і у справі, яка переглядається, є різними; у зазначеній справі суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах з огляду на критерії подібності спірних правовідносин визначених у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема пункті 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункті 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункті 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19, у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, та ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19. Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
Посилання скаржників на постанову Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 918/1141/15, Верховний Суд вважає недоречними, адже в силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України та постанови пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №916/806/19, від 10.06.2020 у справі №914/2259/17, від 18.06.2020 у справі №910/7707/19).
Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі, на яку посилаються скаржники на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятої у справі постанови, є подібними, а тому наявні правові підстави, передбачені пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржників, відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
8.11. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Вказані у цій постанові питання є ключовими для подальшого розгляду цієї справи.
Верховний Суд вважає передчасним надання відповіді щодо інших аргументів поданої касаційної скарги з огляду на необхідність першочергового встановлення вказаних обставин судом, що не було здійснено судами першої та апеляційної інстанцій у повній мірі на порушення норм ГПК України (статті 86 ГПК України).
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Доводи відповідача, викладені у відзивах на касаційні скарги, враховуються судом у межах викладених мотивів цієї постанови.
Також, суд касаційної інстанції зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 залучено Карпюка Андрія Вікторовича до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. При цьому суд апеляційної інстанції вказав лише про те, що вважає доводи клопотання ФОП Цуркана В.М. про залучення Карпюка А.В. до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, не вказавши на які права чи обовʼязки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Вказана особа не була залучена до участі у справі судом першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обовʼязковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обовʼязки осіб, що не були залучені до участі у справі.
При цьому, приймаючи постанову суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції у цій справі.
Ураховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги підприємців та скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд відзначає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції зі справи про розподіл судових витрат має похідний характер від постанови суду апеляційної інстанції по суті спору, відповідно, абсолютною, самостійною та достатньою підставою для її (додаткової постанови) скасування є скасування постанови суду апеляційної інстанції по суті спору.
З огляду на викладене Суд не вбачає підстав надавати детальну відповідь на кожен аргумент як скаржників так і відповідача у цьому розрізі, адже відповідь на них не впливає на кваліфікацію спірних правовідносин.
Відтак, беручи до уваги, що суд касаційної інстанції приходить до висновку про скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то наявні підстави для задоволення касаційної скарги підприємців та скасування оскаржуваної додаткової постанови у справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах та відзивах, не спростовують вказаного висновку.