ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3092/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача - Федчишин Д.В. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 (у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Геза Т.Д., Плахов О.В.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 (суддя: Калантай М.В.)
за позовом Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг"
про усунення перешкод у праві користування майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Харківська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок (далі - Позивач, Організація) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" (далі - Відповідач, ТОВ "Фіш-Торг") про усунення перешкод у праві користування позивачем Старогниличанським водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, здійснення спортивної та любительської риболовлі, проведення полювання, шляхом зобов`язання ТОВ "Фіш-Торг" здійснити демонтаж огорожі та забороняючих знаків, встановлених вздовж берега Старогниличанського водосховища, та заборони чинити перешкоди у реалізації вказаних прав позивача іншим чином.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Відповідача із встановлення огорожі, забороняючих знаків, перешкоджання доступу до берегу Старогниличанського водосховища іншим чином перешкоджає Позивачу здійснювати його права та обов`язки, як користувача мисливських угідь, та спеціальному використанню об`єктів тваринного світу шляхом полювання на території даного водосховища членами Харківської обласної організації УТМР, що є протиправним.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 922/3092/20, позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди у праві користування Харківською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок Старогниличанським водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, здійснення спортивної та любительської риболовлі, проведення полювання, шляхом зобов`язання ТОВ "Фіш-Торг" здійснити демонтаж забороняючих знаків, встановлених вздовж берега Старогниличанського водосховища, та заборони чинити перешкоди у реалізації вказаних прав Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок іншим чином.
Закрито провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Фіш-Торг" здійснити демонтаж огорожі, встановленої вздовж берега Старогниличанського водосховища.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що ТОВ "Фіш-Торг" встановивши огорожу, забороняючі знаки та здійснюючі інші заходи щодо обмеження доступу членів Позивача до берегу Старогниличанського водосховища, перешкоджає останньому здійснювати його права та обов`язки, як користувача мисливських угідь, а також перешкоджає спеціальному використанню об`єктів тваринного світу шляхом полювання на території Старогниличанського водосховища членам Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Фіш-Торг" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення. Яким відмовити у задоволенні позову.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 925/142/18 (відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові), у постанові від 29.04.2020 у справі № 802/1145/17-а та у справі № 910/5640/18.
3.3. Також у якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування правових норм у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості обмеження права здійснення любительського та спортивного рибальства, у випадках передбачених законом, в контексті застосування приписів статті 47 Водного кодексу України та статті 26 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" за умови наявності режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Рішенням XXXII сесії VI скликання Харківської обласної ради від 18.12.2014 Організації було надано у користування 48044,80га мисливських угідь на території Чугуївського району, в межі яких також увійшло Старогниличанське водосховище.
4.2. Організація використовує вказані мисливські угіддя згідно з умовами договору про умови ведення мисливського господарства від 30.12.2014 № 00024, укладеного між позивачем та Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.
4.3. Відповідно до пункту 2.1 договору Позивачу дозволяється за погодженням з власниками або користувачами земельних ділянок здійснювати заходи пов`язані з веденням мисливського господарства. До обов`язків Організації відносяться використання мисливських угідь, ведення мисливського господарства на закріплених мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ" та інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу (пункт 2.2 договору).
4.4. 14.07.2017 Державним агентством рибного господарства України було погоджено для ТОВ "Фіш-Торг" Режим рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища, на підставі якого Відповідач здійснює господарську діяльність спрямовану на використання водних біоресурсів.
4.5. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що Відповідач не визнає права членів Організації на здійснення полювання, спортивної та любительської риболовлі, вважаючи себе, у зв`язку із наявністю Режиму рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища, одноосібним користувачем водних біоресурсів на даному водному об`єкті. Відповідачем систематично вчиняються дії, спрямовані на недопущення членів Позивача до використання Старогниличанського водосховища шляхом встановлення огорожі і тимчасових споруд на березі водосховища, що унеможливлює безперешкодний доступ до берега водного об`єкта.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
5.3. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.4. Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
5.5. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
5.6. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
5.7. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
5.8. Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування, зокрема, державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо.
5.9. Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.
5.10. Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (стаття 6 Водного кодексу України).
5.11. Відповідно до статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).
5.12. Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, погодження режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкту регламентується Інструкцією № 4, затвердженою наказом Державного комітетом рибного господарства України № 4 від 15.01.2008.
5.13. Пункт 1.1 Інструкції № 4 визначає, що штучне розведення, вирощування водних живих ресурсів, їх використання здійснюються з метою підвищення рибопродуктивності рибогосподарських водних об`єктів (їх ділянок) шляхом спрямованого формування видового складу (відтворення риб та інших водних живих ресурсів) та запасів водних живих ресурсів без скидання води з цих об`єктів з метою їх вилову.
5.14. Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 4 режим погоджується територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватимуть діяльність, та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протягом місяця з дня його отримання.
5.15. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є правовстановлюючим документом, яким надається право користування землями водного фонду та не визначає правові підстави користування водним об`єктом особою, на замовлення якої розроблено цей режим.
Подібний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 806/449/15, від 16.05.2019 у справі № 806/3184/18, від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15 та від 03.02.2021 у справі № 806/1326/17.
5.16. При цьому, судова колегія звертає увагу, що отримання режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта відповідно до вимог чинного законодавства не ставиться в залежність від отримання правовстановлюючих документів на використання водного об`єкту і земельної ділянки під ним, однак, норми чинного законодавства не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.
5.17. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у Відповідача відсутні правовстановлюючі документи, які б надавали останньому право користування землями водного фонду та визначали правові підстави користування водним об`єктом.
5.18. Натомість, Позивач у встановленому законом порядку отримав у користування мисливські угіддя, в межі яких входить спірне водосховище, що підтверджується Рішенням XXXII сесії VI скликання Харківської обласної ради від 18.12.2014 та договором про умови ведення мисливського господарства від 30.12.2014 № 00024, укладеного між Організацією та Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.
5.19. За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Фіш-Торг" безпідставно встановило огорожу, забороняючі знаки та обмежує доступ до берегу Старогниличанського водосховища членам Позивача, чим перешкоджає реалізувати їх право загального використання водних біоресурсів на вказаному водному об`єкті шляхом здійснення спортивної та любительської риболовлі.
5.20. В такий спосіб, питання наявності чи відсутності порушених прав і охоронюваних законом інтересів, за захистом яких Позивач звернувся до суду, а також суті такого порушення, досліджувалося господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду спору по суті за результатами чого суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
5.21. Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування правових норм у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості обмеження права здійснення любительського та спортивного рибальства, у випадках передбачених законом, в контексті застосування приписів статті 47 Водного кодексу України та статті 26 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" колегія суддів зазначає наступне.
5.22. Водним кодексом України в статті 47 "Право загального водокористування" передбачено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
З метою охорони життя і здоров`я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об`єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв`язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.
Місцеві ради зобов`язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.
На водних об`єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об`єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об`єкт у користування на умовах оренди, зобов`язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об`єкті, наданому в оренду.
Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.
5.23. Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі.
Статтею 26 цього Закону, на яку і посилається Скаржник, врегульовано загальне використання водних біоресурсів, зокрема, громадяни мають право використовувати безоплатно водні біоресурси в наукових, культурно-освітніх та виховних цілях для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб без вилучення їх з природного середовища, а також здійснювати любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів.
При цьому, в статті 1 Закону наведено визначення як любительського рибальства (безоплатне добування (вилов) водних біоресурсів у порядку загального використання, у дозволених обсягах, для особистих потреб (без права реалізації) знаряддями вилову, встановленими для цього правилами рибальства. В інших випадках любительське рибальство здійснюється на праві спеціального використання), так і спортивного рибальства (вид любительського рибальства, що здійснюється у порядку загального використання, з установленням певних вимог до проведення спортивних змагань або кваліфікаційних нормативів).
5.24. Таким чином, як Водним кодексом України, так і Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" передбачено, що громадяни мають право на використання водних об`єктів та водних біоресурсів в порядку їх загального використання.
5.25. Подібним чином регулюються зазначені відносини і Законом України "Про тваринний світ" яким в статті 16 передбачено, що громадянам гарантується право безоплатного загального використання об`єктів тваринного світу для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо).
Загальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється без вилучення об`єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову).
5.26. Таким чином, виходячи з аналізу частини другої статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" право загального використання природних ресурсів гарантується громадянам для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
Особливості різновидів загального використання природних ресурсів (як складової відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні) та порядку їх реалізації регулюються (крім Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (стаття 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
5.27. Розглядаючи зміст поняття "випадки передбачені законом" колегія суддів приймає до уваги позицію Конституційного Суду України сформовану у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") № 17/81-97 від 09.07.1998 в якій Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що термін "законодавство", що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
При цьому, суд, в аспекті конституційного провадження, з огляду на необхідність посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог міжнародних конвенцій визнав за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України.
5.28. Таким чином, виходячи з системного аналізу положень частини другої статті 13 Конституції України, частини другої статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 47 Водного кодексу України, статті 26 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", частини другої статті 16 Закону України "Про тваринний світ", Суд зазначає, що обмеження загального використання природних ресурсів може бути здійснено на підставі відповідного закону та виключно у встановлених цим законом випадках та порядку.
При цьому, господарські суди попередніх інстанцій, врахувавши зазначені правові норми дійшли обґрунтованого висновку про те, що режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не може обмежувати право загального використання природних ресурсів (зокрема купання, любительське і спортивне рибальство).
5.29. Інші доводи скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій є неаргументованими та відхиляються судовою колегією касаційної інстанції як такі, що спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.
5.30. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.31. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
5.32. Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень попередніх судових інстанцій.