ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/640/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.
учасники справи:
позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція",
представник позивача - Кравченко А.М.
відповідач - Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,
представник відповідача в судове засідання не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021
у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.
та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020
у складі судді Коваля С.М.
у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"
до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області
про стягнення 1 385 377,61 грн,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 19.12.2018 Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області було прийнято рішення №332 "Про встановлення тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає відокремлений підрозділ "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" "Енергоатом" в місті Южноукраїнську" (далі - ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом"), яким встановлено тариф на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає позивач, в розмірі 110,28 грн за 1 Гкал без ПДВ, в тому числі: теплова енергія - 92,70 грн за 1 Гкал без ПДВ; транспортування теплової енергії - 17,34 грн за 1 Гкал без ПДВ; постачання теплової енергії - 0,24 грн за 1 Гкал без ПДВ.
2. Додатком до вказаного рішення відповідача є Структура тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), які надає ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" в місті Южноукраїнську.
3. 16.01.2019 рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №02 "Про розгляд та погодження річних планів відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на 2019 рік", зокрема, розглянуто та погоджено річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії даного відокремленого підрозділу на 2019 рік і доповнення до цього плану.
4. 11.10.2019 в адресованому міському голові міста Южноукраїнськ листі №51/17851 ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", посилаючись на затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №239 від 12.09.2018 Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, просив у встановлений цим Порядком строк розглянути додану до даного листа заяву про коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), встановлених рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №332 від 19.12.2018, з відповідним обґрунтуванням та розрахунковими матеріалами.
5. Відповідно до доданого до заяви про коригування тарифів обґрунтування необхідності коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) підставою для такого коригування є збільшення тарифу на виробництво теплової енергії відокремленим підрозділом "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1904 від 12.12.2018 "Про встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії, вироблених на атомних електростанціях".
6. 23.10.2019 на офіційному веб-сайті Южноукраїнської міської ради було розміщено проект рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області "Про коригування тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" в місті Южноукраїнську, встановленого рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 19.12.2018 №332".
7. 10.12.2019 позивач звернувся до міського голови міста Южноукраїнськ з листом №49/1589 від 10.12.2019, в якому, посилаючись на те, що в межах інвестиційної програми Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" у сфері теплопостачання на 2019 рік було реалізовано захід "Будівельно-монтажні роботи з реконструкції резервної теплотраси АЕС-місто" та за результатами відкритих торгів зекономлено грошові кошти у сумі 807 802,79 грн (без ПДВ), просив погодити використання цієї економії для реалізації інвестиційної програми у сфері теплопостачання в 2020 році.
8. 26.12.2019 відповідач листом №15/02-34/4662 повідомив позивача про те, що на засіданні Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, яке відбулося 11.12.2019, виносилося питання щодо коригування тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" в місті Южноукраїнську, встановленого рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №332 від 19.12.2018, між тим за результатами розгляду вказаного питання проект відповідного рішення не був підтриманий, у зв`язку з чим економію, отриману від реалізації заходу "Будівельно-монтажні роботи з реконструкції резервної теплотраси АЕС-місто", в сумі 807 802,79 грн запропоновано направити на покриття різниці між заявленим тарифом на теплову енергію відповідно до заяви, що надійшла 11.10.2019, та діючим тарифом, починаючи з 11.10.2019.
9. 02.04.2020 листом Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації №194/01-04 від 02.04.2020 відповідачу було роз`яснено, що тарифи на комунальні послуги, які були раніше встановлені органами місцевого самоврядування, мають бути повністю переглянутими суб`єктами господарювання разом із їх структурою відповідно до положень Закону України від 09.11.2017 №2189VIII "Про житлово-комунальні послуги", а також Порядку формування тарифів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №291), а не зміненими шляхом проведення коригування окремих складових тарифів.
10. 02.04.2020, посилаючись на вищенаведений лист Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації №194/01-04 від 02.04.2020, Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області листом №15/02-34/1477 від 17.04.2020 повідомив позивача про залишення його заяви про коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) без розгляду.
Подання позовної заяви
11. У травні 2020 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" звернулося з позовом до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, в якому просило стягнути з відповідача 1 385 377,61 грн збитків.
12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з необхідністю коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) позивач звернувся до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області з відповідною заявою, проте жодного рішення відповідача щодо встановлення нового тарифу на теплову енергію, яку надає позивач в місті Южноукраїнськ, або відмови у коригуванні тарифу з чітким обґрунтуванням причин такої відмови і посиланням на нормативно-правові акти ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" не отримало, в результаті чого останнє має право на стягнення збитків, понесених внаслідок реалізації теплової енергії за тарифами, які є нижче економічно обґрунтованого рівня.
13. За твердженням позивача, з урахування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1904 від 12.12.2018 тариф на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом в місті Южноукраїнськ, повинен становити 116,80 грн за 1 Гкал без ПДВ, в тому числі: теплова енергія 99,22 грн за 1 Гкал без ПДВ; транспортування теплової енергії - 17,34 грн за 1 Гкал без ПДВ; постачання теплової енергії - 0,24 грн за 1 Гкал без ПДВ.
14. Правовою підставою позову позивач вказує положення статей 12, 147 Господарського кодексу України, статтю 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", статтю 20 Закону України "Про теплопостачання", розділ 4 Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків і тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку. будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
15. 01.12.2020 рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/640/20 у задоволенні позову відмовлено.
16. Рішення суду першої інстанції рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту протиправної поведінки Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області у вигляді встановлення тарифу у розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого, що виключає можливість покладення на відповідача юридичної відповідальності у вигляді обов`язку з відшкодування збитків.
17. Місцевий господарський суд виходив з того, що вимога про відшкодування (збитки) різниці в розмірі затвердженого тарифу та економічно обґрунтованого тарифу вимагає встановлення обставин протиправності рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування. Тобто, відшкодування вищевказаної різниці в тарифі можливе за умови доведення як факту протиправності дій або бездіяльності органу місцевого самоврядування, так і факту встановлення вказаним органом економічно необґрунтованих тарифів.
18. Спори з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зокрема щодо встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Відтак, господарський суд в межах даної справи не встановлює порядок дотримання процедури корегування тарифів, сам розмір економічно обґрунтованого тарифу тощо, оскільки це виходить за межі компетенції господарських судів.
19. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не подано суду доказів звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною поведінки (бездіяльності) Виконкому щодо невстановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" у строки, визначені Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
20. Посилаючись на протиправність дій відповідача, які порушили права та законні інтереси державного підприємства, позивач фактично стверджує про протиправну бездіяльність відповідача під час корегування тарифу, що спричинило збитки позивачу, які, на думку позивача, підтверджуються відсутністю прийняття або відмови в прийнятті рішення відповідачем щодо корегування тарифу. Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту вчинення відповідачем протиправної поведінки у формі встановлення тарифу у розмірі нижчому від економічно обґрунтованого виключає відшкодування збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволені бути не можуть.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
21. 07.04.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 у справі № 915/640/20 - без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція".
22. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що стягнення збитків у вигляді різниці між розміром затвердженого тарифу та економічно обґрунтованим тарифом можливе лише у разі встановлення обставин протиправності рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, тобто, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішення місцевий господарський суд, відшкодування вищевказаної різниці в тарифі безпосередньо залежить від доведення позивачем факту протиправності поведінки органу місцевого самоврядування, а також факту встановлення цим органом економічно необґрунтованих тарифів. При цьому визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у тому числі при вирішенні останнім питання щодо коригування державних регульованих цін (зокрема, тарифів на послуги теплопостачання), в силу закону є виключною компетенцією адміністративних судів, у зв`язку з чим обставини правомірності/протиправності поведінки органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх владних управлінських функцій не можуть бути встановлені самостійно господарським судом, оскільки даний факт встановлюється лише в межах адміністративного провадження судом відповідної юрисдикції.
23. Суд також вказав, що у матеріалах справи відсутні та позивачем не подані доказів на підтвердження протиправності поведінки відповідача, як і не надано доказів на підтвердження того, що тариф, який позивач просив затвердити відповідача, є економічно обґрунтованим, а той, що був встановлений - економічно необґрунтований. Крім того позивачем не доведено обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми збитків, оскільки до наведеного позивачем розрахунку включено нічим не підтверджені показники кількості реалізованої теплової енергії, що може слугувати достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
24. Таким чином, апеляційний господарський суд, з огляду на недоведеність позивачем протиправності поведінки відповідача та розміру заявлених до стягнення збитків, погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність складу правопорушення та, як наслідок, наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
25. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що дана справа № 915/640/20, з огляду на предметний та суб`єктний критерії, належить до юрисдикції господарського суду, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження, натомість суд, беручи до уваги межі своїх повноважень, лише позбавлений можливості самостійно встановити наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування, тому, враховуючи неподання самим позивачем належних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, Господарський суд Миколаївської області правомірно здійснив розгляд справи по суті, за наслідками якого ухвалив відповідне рішення про відмову у задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26. 30.04.2021 ДП "НАЕК в особі ВП "Южно-Українська АЕС" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 у справі № 915/640/20, передати справу на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області, визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
27. Скаржник вказує, що в рішеннях суду першої та апеляційної інстанції зазначено, що вимога про відшкодування різниці в розмірі затвердженого тарифу та економічно обґрунтованого тарифу є похідною від встановлення обставин протиправності рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування. Тобто, відшкодування вищевказаної різниці в тарифі можливе за умови доведення як факту протиправності дій або бездіяльності органу місцевого самоврядування, так і факту встановлення вказаним органом економічно необґрунтованих тарифів. Спори з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зокрема, встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Відтак, господарський суд в межах даної справи не встановлює порядок дотримання процедури встановлення тарифів, сам розмір економічно обґрунтованого тарифу тощо, оскільки вказане виходить за межі компетенції господарських судів.
28. Водночас, як стверджує скаржник, постановами Верховного Суду по аналогічним справам (№915/1853/19 від 12.05.2020, №915/1842/19 від 27.05.2020), було визначено, що спірні правовідносини підвідомчі господарським судам, але судами попередніх інстанцій було проігноровано вказані рішення Верховного Суду.
29. На думку скаржника суди попередніх інстанцій не надали оцінку діям органу місцевого самоврядування в частині встановлення обставин протиправності рішень, дій чи бездіяльності останнього, чим порушено приписи пункту 4 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України та приписи пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
30. Крім того, скаржник вказує, що при відмові відповідача в затвердженні тарифу, справа дійсно повинна була бути розглянута за правилами адміністративного судочинства. Але у цьому випадку, незаконність дій відповідача полягає саме в ігноруванні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011 в межах якого чітко виписаний регламент дій відповідача - затвердити тарифи або відмовити у їх затвердженні.
31. Скаржник стверджує, що якщо ця справа підсудна господарському суд, то суд повинен був надати оцінку усім обставинам, у тому числі і правомірності дій сторін, а у протилежному випадку, якщо справа не підсудна - позов слід було повернути без розгляду.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
32. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
В. Провадження у суді касаційної інстанції
33. 20.05.2021 касаційну скаргу ДП "НАЕК в особі ВП "Южно-Українська АЕС" передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.
34. 09.06.2021 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ДП "НАЕК в особі ВП "Южно-Українська АЕС" постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 у справі № 915/640/20 було залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків.
35. 07.07.2021 ухвалою Верховного Суду, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 915/640/20; розгляд касаційної скарги призначено на 05.08.2021; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26.07.2021.
36. У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/640/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.08.2021.
37. 03.08.2021 ухвалою Верховного Суду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Пєскова В.Г. (головуючого), Банаська О.О., Білоуса В.В. прийнято справу № 915/640/20 до провадження.
38. 05.08.2021 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні до 26.08.2021.
39. У зв`язку з перебуванням суддів Банаська О.О. та Білоуса В.В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/640/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя -Жуков С.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.08.2021.
40. 25.08.2021 ухвалою Верховного Суду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя -Жуков С.В., суддя - Огороднік К.М. прийнято справу № 915/640/20 до провадження.
41. 26.08.2021 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні до 09.09.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
42. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
43. Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
44. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання наявності/відсутності підстав стягнення збитків понесених позивачем, у зв`язку з реалізацією теплової енергії за тарифами, які, як стверджує позивач, є нижчими економічно обґрунтованого рівня.
45. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
46. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
47. До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
48. За загальними положеннями згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
50. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи на підставі статей 1173, 1174 цього Кодексу.
51. Отже, положення статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
52. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
53. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19.
54. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 наведено правову позицію, відповідно до якої за загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України). Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
55. Звертаючись із позовом у даній справі, ДП "НАЕК в особі ВП "Южно-Українська АЕС" мотивувало свої вимоги тим, що у зв`язку з необхідністю коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) позивач звернувся до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області з відповідною заявою, проте жодного рішення відповідача щодо встановлення нового тарифу на теплову енергію, яку надає позивач в місті Южноукраїнськ, або відмови у коригуванні тарифу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" не отримало.
56. Відповідно до статті 2 Закону України "Про ціни і ціноутворення" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
57. Частинами першою - третьою статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
58. Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 13 зазначеного Закону визначено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.
59. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку (стаття 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення").
60. Положеннями статті 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
61. Пунктами 99, 100 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 передбачено, що розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном. Рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання оприлюднюється уповноваженим органом у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті уповноваженого органу у найкоротший строк, але не пізніше п`яти робочих днів з дати його прийняття.
62. Відповідно до пункту 101 зазначеного Порядку розрахунок втрат ліцензіатів, які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом (далі - втрати ліцензіатів), здійснюється ліцензіатом.
63. Розмір втрат ліцензіатів визначається виходячи з витрат, понесених ліцензіатом на виробництво (надання) відповідного обсягу теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води протягом періоду, який починається з дня подання ліцензіатом до уповноваженого органу заяви про встановлення тарифів до дня введення в дію тарифів, включаючи період розгляду розрахунків тарифів, їх встановлення та оприлюднення.
64. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що стягнення збитків у вигляді різниці між розміром затвердженого тарифу та економічно обґрунтованим тарифом можливе лише у разі встановлення обставин протиправності рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, тобто, відшкодування вищевказаної різниці в тарифі безпосередньо залежить від доведення позивачем факту протиправності поведінки органу місцевого самоврядування, а також факту встановлення цим органом економічно необґрунтованих тарифів. При цьому визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у тому числі при вирішенні останнім питання щодо коригування державних регульованих цін (зокрема, тарифів на послуги теплопостачання), в силу закону є виключною компетенцією адміністративних судів, у зв`язку з чим обставини правомірності/протиправності поведінки органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх владних управлінських функцій не можуть бути встановлені самостійно господарським судом, оскільки даний факт встановлюється лише в межах адміністративного провадження судом відповідної юрисдикції.
65. В касаційній скарзі позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій проігноровано висновки, вкладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №915/1842/19, від 20.05.2020 у справі № 915/1853/19, в яких було визначено, що спірні правовідносини підвідомчі господарським судам, але судами попередніх інстанцій було проігноровано вказані рішення Верховного Суду.
66. Колегія суддів відзначає, що у справі № 915/1842/19 за позовом ДП "Енергоатом" в особі ВП "Южноукраїнська АЕС" до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про стягнення збитків з підстав відмови відповідача здійснити коригування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, предметом судового розгляду було питання підвідомчості даного спору судам господарської юрисдикції.
67. Так у постанові від 20.05.2020 у справі № 915/1842/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Верховний Суд дійшов висновку, що таким чином, єдиним винятком у вказаній нормі КАС України, що визначає юрисдикцію адміністративних судів з розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, є об`єднання таких вимог з вимогою про вирішення публічно-правового спору. Разом з тим, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 Господарського процесуального кодексу України.
68. У справі № 915/1853/19 за позовом ДП "НАЕК" в особі ВП "Южноукраїнська АЕС" до Виконавчого комітету Южноукраїнської мської ради Миколаївської області про стягнення збитків, обґрунтованих неправильною відмовою відповідача у встановленні нових тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, предметом касаційного перегляду також було питання підвідомчості даного спору судам господарської юрисдикції. У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновків про безпідставність тверджень скаржника (відповідача) про те, що "заявлена позивачем вимога про стягнення збитків з суб`єкта владних повноважень є похідною позовною вимогою від фактичної вимоги визнати протиправним рішення відповідача щодо встановлення, на його думку, економічно необґрунтованих тарифів" та вказав, що по-перше, жодної вимоги про визнання протиправним будь-якого рішення Виконкому в даній справі не заявлялося, а, отже, заявлена в ній вимога є не "похідною", а єдиною у справі. По-друге, як встановлено судом апеляційної інстанції і не спростовано скаржником, рішення Виконкому про встановлення тарифу на теплову енергію, яку надає підприємство в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електростанція", було прийнято після подання позову в даній справі, і, отже, не могло бути предметом спору в ній. По-третє, як вбачається зі змісту позовних вимог та обставин, встановлених апеляційним господарським судом, підприємством заявлялася вимога про стягнення збитків, а не про визнання протиправними бездіяльності або рішення суб`єкта владних повноважень.
69. Оцінюючи доводи касаційної скарги у цій справі № 915/640/20, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у наведених вище справах про те, що спір про стягнення збитків, завданих діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 Господарського процесуального кодексу України підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
70. Отже, у даній справі, позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків з Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області у зв`язку з використанням теплової енергії за тарифами нижче економічно обґрунтованих.
71. Водночас, позивачем у даній справі не заявлялася вимога про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, а отже такий спір підвідомчий саме господарському суду.
72. Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що належним доказом протиправності поведінки відповідача, як елементу цивільного правопорушення, є судове рішення суду адміністративної юрисдикції, в якому були б встановлені такі обставини.
73. Натомість, колегія судів вважає, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд вправі самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, безвідносно наявності судового рішення, яким встановлено факт протиправної поведінки відповідача.
74. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем у даній справі не доведено обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми збитків, оскільки до наведеного позивачем розрахунку включено нічим не підтверджені показники кількості реалізованої теплової енергії.
75. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку не доведення позивачем розміру збитків, заявлених до стягнення, є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
76. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що прийняті у справі рішення та постанова судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, у зв`язку з недоведеністю їх розміру, є обґрунтованими.
77. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
78. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.