Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 9901/396/19 (провадження № 11-67 заі 21)
08 вересня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним рішення і ухвалою від 08 вересня 2021 року відмовила в задоволенні клопотання.
Водночас з ухвалою Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду як на підставу для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначила, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд зупиняє або має право зупинити провадження у справі.
1.1 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон України № 193-IX), пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено припинення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України).
1.2 Водночас Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 1629-ІХ) внесено ряд змін до законодавства щодо відновлення роботи ВККС України, що, як зазначає скаржник, свідчить про визнання на законодавчому рівні того, що ВККС України як орган суддівського врядування не діє.
1.3 Аналіз нормативно-правового статусу ВККС України, визначеного Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів України» та прийняття Закону № 1629-ІХ свідчить про те, що твердження скаржника стосовно зміни організаційно-правової форми Комісії є необґрунтованим.
1.4 Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Водночас аналогічна редакція зазначеної норми містилася і до внесення змін Законом № 1629-ІХ.
1.5 Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесення змін до нормативно-правових актів не є та не може бути свідченням/ визнанням того, що органи державної влади, зокрема ВККС України, не діє.
2. Однак ВККС України реалізує свої повноваження та керується у своїй діяльності, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
3. Відповідно до статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
4. Тобто Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що будь?які рішення ВККС України приймаються лише колегіально, або в установленому Законом порядку відповідний колегіальний орган делегує голові ВККС України повноваження, в тому числі на представництво цього колегіального органу, висловлення його колегіальної волі при розгляді справ у суді. У подальшому голова ВККС України може передоручити частину делегованих йому членами ВККС України повноважень іншій особі.
5. Таким чином, на час розгляду Великою Палатою Верховного