Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 195/712/20
Провадження № 51 - 2467 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Мунтяна Т.І. в режимі
відеоконференції,
потерпілої ОСОБА_2 в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020040590000124 від 26 березня 2020 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Китайгородка, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2011 року за ст. 121 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 05 грудня 2016 року з невідбутим строком 10 місяців 9 днів,
за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Мунтяна Т.І. на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Строк відбування покарання вказано рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1, а саме з 25 березня 2020 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
25 березня 2020 року приблизно о 22:00 годині ОСОБА_1 знаходився поблизу дитячого майданчика у парку, розташованому біля вул. Центральної с. Китайгородка Томаківського району Дніпропетровської області, де зустрів ОСОБА_3, з якою раніше спільно проживав, але не перебував у шлюбі, та ОСОБА_4 . Після цього у ОСОБА_1 з мотивів ревнощів, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на вбивство двох осіб, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство вказаних двох осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи протиправно, незаконно, з єдиним умислом, а також раптово та неочікувано для ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 розуміючи, що має при собі предмет - дерев`яне топорище, та усвідомлюючи, що в результаті нанесенням ним ударів порушиться анатомічна цілісність та функції життєво важливих органів, знаходячись 25 березня 2020 року приблизно об 22:01 годині поблизу дитячого майданчика у парку розташованому біля вул. Центральної с. Китайгородка Томаківського району Дніпропетровської області, утримуючи в правій руці дерев`яне топорище, яке має властивості твердого тупого предмету, застосовуючи фізичну силу наніс ним чисельні удари в область голови та тулубу ОСОБА_3 (точну кількість яких, встановити не представилось можливим), тобто в місце розташування життєво важливих органів, передбачаючи при цьому настання смерті останньої та бажаючи цього. У результаті навмисних протиправних дій ОСОБА_1, направлених на вбивство, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці події.
Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на досягнення протиправної мети заподіяння смерті двох осіб, ОСОБА_1, діючи безперервно, протиправно, незаконно, з єдиним умислом, з метою вбивства двох осіб, продовжуючи утримувати в правій руці дерев`яне топорище, яке має властивості твердого тупого предмету, застосовуючи фізичну силу, перебуваючи в тому ж місці та в той же час, наніс ним не менше 5-6 ударів в область голови ОСОБА_4, тобто в місце розташування життєво важливих органів, передбачаючи при цьому настання смерті останнього та бажаючи цього. У результаті навмисних протиправних дій ОСОБА_1, направлених на вбивство, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці події.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року апеляційну скаргу захисника Мунтяна Т.І., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, залишено без задоволення, а вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Мунтян Т.І. просить змінити вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 і призначити йому покарання за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі є необґрунтовано суворим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі. Вказує на те, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та за час розслідування багаторазово пожалкував про скоєне. Крім того, захисник вказує на дані про особу ОСОБА_1, які, на його думку, у сукупності із обставинами, що пом`якшують покарання, дають підстави зробити висновок про можливість його виправлення і перевиховання в умовах призначення йому менш суворого покарання в межах санкції ст. 115 ч. 2 КК України.
Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Мунтян Т.І. в судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги і просила судові рішення залишити без зміни.
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного йому покарання.
Відповідно до вимог ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
Обставиною, яка зумовлює призначення покарання у виді довічного позбавлення волі і водночас вказує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину і особи злочинця. Надзвичайність суспільної небезпеки вчиненого злочину визначається сукупністю усіх зібраних у кримінальному провадженні даних, які стосуються вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. На таку надзвичайну небезпеку можуть указувати: множинність, зокрема сукупність, повторність чи рецидив учинених злочинів; наявність у вчиненому діянні декількох ознак відповідного складу злочину; наявність однієї або декількох обставин, які обтяжують покарання; інші аналогічні за своїми характеристиками ознаки.
З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про необхідність призначення ОСОБА_1 за скоєний ним злочин покарання у виді довічного позбавлення волі, вірно врахував зазначені вимоги закону та наступні обставини кримінального провадження.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, колегія суддів місцевого суду врахувала, що він скоїв особливо тяжкий злочин, як особа, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, пов`язаного з позбавленням життя людини, негативно характеризується за місцем проживання. Врахував суд і думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні для ОСОБА_1 . При цьому щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину враховано як обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, а рецидив злочинів як обставину, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання.
Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції визнав надзвичайно високим ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
Призначене ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає вимогам ст.ст. 50, 64, 65 КК України, таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 370, 374 КПК України.
При розгляді апеляційної скарги захисника Мунтяна Т.І. суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного ОСОБА_1 покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо необхідності призначити йому покарання саме у виді довічного позбавлення волі, не знайшовши підстав для його пом`якшення. Погоджуючись із необхідністю призначення ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі апеляційний суд зазначив, що обставини, на які посилався захисник у своїй апеляційній скарзі, зокрема ті, що пом`якшують покарання ОСОБА_1, були належним чином враховані судом першої інстанції, проте вони в сукупності із іншими обставинами справи не є такими, що дають підстави для призначення ОСОБА_1 іншого, більш м`якого покарання ніж довічне позбавлення волі.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, зміни судових рішень та призначення засудженому ОСОБА_1 покарання за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд