Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 552/3826/20
Провадження № 51 - 2670 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,
засудженого ОСОБА_2 в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020170020001362 від 23 квітня 2020 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Диканька Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 289 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Титарчука І.Г. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2020 року засуджено ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 21 жовтня 2020 року.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 32 000 грн., з яких в рахунок відшкодування матеріальних збитків 20 000 грн., моральної шкоди 10 000 грн., витрати на правничу допомогу 2 000 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно судові витрати за проведення експертиз на користь держави в розмірі 1 339 грн.
Речові докази у вигляді транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 2101" у розукомплектованому стані з номерним позначенням кузова НОМЕР_1, акумуляторний шуруповерт "Світязь", зарядний кабель, перфоратор "Дніпро-М", комплектуючи частини з автомобіля "ВАЗ 2101", що зберігаються у камері речових доказів ВП № 1 Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області, повернуто ОСОБА_3 .
Речові докази у вигляді 8 відрізків липкої стрічки зі слідами пальців рук вказано знищити.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, який ніким в касаційному порядку не оскаржується і не переглядається.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
23 червня 2020 року в період часу з 01 год. 00 хв. по 02 год. 00 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за попередньою змовою між собою, перебуваючи поряд із будинком № 13 по вул. Халтуріна у м. Полтава, без дозволу власника, не маючи права на користування транспортним засобом, шляхом відкриття дверей, проникли до салону автомобіля марки ВАЗ-21013, д.н.з. НОМЕР_2, 1983 р. в., що знаходився неподалік вказаного будинку. Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з`єднали дроти живлення та здійснили запуск двигуна зазначеного автомобіля. Далі ОСОБА_2 сів за кермо зазначеного автомобіля та разом із ОСОБА_1 розпочали рух, покинувши місце вчинення злочину, чим відповідно до висновку експерта № 224 від 15.07.2020 завдали потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 13 600 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року частково задоволено апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Нагайника М.Г., змінено вирок Київського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2020 року в частині призначення покарання ОСОБА_1 та призначено йому покарання за ст. 289 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року позбавлення волі без конфіскації майна. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості. Застосування апеляційним судом положень ст. 69 КК України вважає неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і таким, що суперечить правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18), від 10.02.2020 (справа № 643/13256/17), від 20.08.2020 (справа № 750/15031/19), від 03.02.2021 (справа № 629/2739/18). На думку прокурора у вказаному кримінальному провадженні відсутні дві обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 ч. 1 КК України у апеляційного суду не було.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Нагайник М.Г. вказують на безпідставність її доводів та просять залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення.
Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 2 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому, відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_1 дотримався зазначених вимог закону, врахував конкретні обставини провадження, відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, до кримінальної відповідальності притягується вперше, обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: ОСОБА_1 визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та до початку апеляційного розгляду частково відшкодував потерпілому завдану злочином шкоду.
Врахувавши зазначені обставини в сукупності, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг та зміни вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_1, застосувавши положення ст. 69 ч. 1 КК України та призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 289 ч. 2 КК України. При цьому, посилаючись на думку потерпілого ОСОБА_3 щодо необхідності призначення суворого покарання, апеляційний суд не знайшов підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, відмовивши у задоволенні апеляційних скарг в цій частині, належним чином мотивувавши своє рішення, в тому числі і щодо застосування ст. 69 КК України.
Таке покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду і доводи касаційної скарги прокурора щодо неврахування апеляційним судом правової позиції Верховного Суду, викладеної в у постановах від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18), від 10.02.2020 (справа № 643/13256/17), від 20.08.2020 (справа № 750/15031/19), від 03.02.2021 (справа № 629/2739/18). Зокрема, прокурор зазначає, що у вказаних постановах касаційного суду міститься висновок про те, що визнання вини, щире каяття та часткове відшкодування завданої злочином шкоди є обов`язковими складовими частинами такої пом`якшуючої обставини як щире каяття та не можуть визнаватися в якості самостійних декількох пом`якшуючих обставин. Проте, у жодній із вказаних постанов не сформульовано такого висновку, у зв`язку із чим підстав для задоволення касаційної скарги в цій частині також не вбачається.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Отже, доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом апеляційної інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 є безпідставними, вони не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і не відповідають вимогам закону.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд