Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 505/1356/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/813/274/21
Провадження № 51 - 2388 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Осокіна С.Ю. в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160180000113 від 04 лютого
2019 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Котовська Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,
за ст. 187 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Осокіна С.Ю. на вирок Красноокнянського районного суду Одеської області від
13 жовтня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноокнянського районного суду Одеської області від 13 жовтня
2020 року засуджено ОСОБА_1 за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його затримання 04 лютого 2019 року.
Цим же вироком засуджено: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за ст. 296 ч. 1, ст. 198, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців. У касаційній скарзі судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржуються та касаційних скарг від останніх та в їх інтересах не надходило.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави 429 гривень процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
03 лютого 2019 року приблизно о 23 годині біля кафе "Перлина", розташованого за адресою: Одеська область, м. Подільськ, Привокзальна площа, 3, у ОСОБА_2 виник умисел на заволодіння майном ОСОБА_4 . Після чого, вводячи в оману ОСОБА_3, який знаходився також біля кафе "Перлина", запропонував завдати ОСОБА_4 тілесні ушкодження. ОСОБА_3, прагнучи продемонструвати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, прийняв таку пропозицію.
Реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_3 попрямував за ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_2, який рухався позаду ОСОБА_3, зателефонував ОСОБА_1 та запропонував вчинити напад на ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном, на що той погодився. Зустрівшись, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 криками підбадьорили
ОСОБА_3, який рухався по вул. 8 Березня в м. Подільську Одеської області за
ОСОБА_4 .
Того ж дня приблизно о 23 годині 20 хвилин біля домоволодіння № 7 по вул. 8 Березня в м. Подільську Одеської області ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_4 та умисно завдав йому один удар правою рукою в область потилиці, від чого ОСОБА_4 зупинився і повернувся до ОСОБА_3, після чого ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_4 обома руками в груди, внаслідок чого останній сів на землю.
У цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, підбігли до ОСОБА_4 та завдали йому удари кулаками та ногами в різні частини тіла, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закритих переломів кісток лицьового черепа (перелом кісток носа з викривленням носової перетинки, переломи зовнішньої та внутрішньої стінок лівої гайморової пазухи), забійних ран, саден та синців обличчя. Подолавши волю ОСОБА_4 до опору, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заволоділи мобільним телефоном марки "Samsung" та коштами в сумі 1 000 гривень, які знаходились у ОСОБА_4 в кишенях, а всього на суму 1 975 гривень. У подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з місця вчинення кримінальних правопорушень зникли.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без зміни, а апеляційні скарги захисників Стецюка І.П. та Споришева М.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, захисника Осокіна С.Ю. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник Осокін С.Ю. в інтересах засудженого
ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 є незаконними та необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, суперечливих показаннях потерпілого
ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3, свідків та недопустимих доказах, які зібрані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме: протокол огляду місця події від 04 лютого 2019 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 лютого 2019 року з потерпілим
ОСОБА_4 ; протокол слідчого експерименту від 15 квітня 2019 року з потерпілим ОСОБА_4 ; висновок судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 . Указує на відсутність попередньої змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 не повідомляв ОСОБА_1 про свої наміри щодо ОСОБА_4, на місці події ОСОБА_1 опинився випадково. Указує на те, що суд не врахував показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо непричетності ОСОБА_1 до вчинення злочину, а також не надав належної правової оцінки заявам свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про застосування незаконних методів слідства. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та не дослідив докази за відповідним клопотанням захисту.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Осокіна С.Ю. засуджений ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених захисником доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника Осокіна С.Ю. не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Осокін С.Ю. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника Осокіна С.Ю.
необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1, який не заперечував, що перед подією йому телефонував ОСОБА_2, особисто перебував на місці події під час побиття ОСОБА_4, контактував з потерпілим, обтираючи йому обличчя снігом, а також не заперечував, що на відео з камер спостереження він присутній; на показання потерпілого ОСОБА_4 про обставини вчинення на нього розбійного нападу, який суду повідомив, що перед нападом за ним прямувала група хлопців,
ОСОБА_2 підходив та просив у нього цигарки, з метою уникнути конфлікту він слідував маршрутом через місто, однак на вул. 9 Березня в м. Подільську відчув сильний удар в полицю, повернувшись побачив ОСОБА_3, який його також штовхнув у груди і він сів на землю, потім підбігли ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 і завдали йому численних ударів руками та ногами в обличчя, він намагався перехопити руки нападників, але ОСОБА_2 тримав його руки, наказуючи не чинити опір, а ОСОБА_1 продовжував завдавати удари у обличчя, потім обшукали його джинси та куртку, припустив, що мобільний телефон взяв ОСОБА_2, а хто взяв гроші він не бачив; на показання засудженого ОСОБА_3, який визнав повністю свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 296 ч.1, ст. 198 КК України, та суду повідомив, що ОСОБА_2 запропонував побити ОСОБА_4, коли зустрів ОСОБА_1, той йому сказав: "Йди за ним і не бійся", ОСОБА_2 і ОСОБА_1 кричали, щоб він наздоганяв ОСОБА_4, підтвердив, що вдарив потерпілого по шиї, а потім штовхнув у груди, зауважив, що потім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 били потерпілого по обличчю, перевертали на живіт, обшукували кармани куртки та джинсів, в цей час ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стояли неподалік, після цього ОСОБА_2 показав викрадений мобільний телефон, який вони домовились продати; на показання засудженого ОСОБА_2, який повідомив, що саме він бив ОСОБА_4 та забрав у нього з джинсів гроші, не заперечував, що декілька разів телефонував ОСОБА_1 до вчинення злочину, а також після, та того, що ОСОБА_1 перебував на місці події, витирав потерпілого снігом.
У судовому засіданні судом першої інстанції також безпосередньо допитано свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були очевидцями подій, та надано їх показанням належну оцінку. Так, ОСОБА_5 підтвердив, що ОСОБА_2 з його мобільного телефону декілька разі телефонував ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 шукали речі після побиття ОСОБА_8 потерпілого ОСОБА_4, після того як ОСОБА_8 показав викрадений мобільний телефон, він запропонував його продати. Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що бачили як ОСОБА_1 сидів біля
ОСОБА_4 .
У матеріалах кримінального провадження містяться заяви свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про застосування до них працівниками поліції незаконних методів слідства, з якими вони зверталися на адресу Одеського апеляційного суду під час апеляційного оскарження стороною захисту міри запобіжного заходу, обраної ОСОБА_1, і які були долучені до матеріалів кримінального провадження за клопотанням захисника Осокіна С.Ю.
Згідно з журналом судового засідання від 29 липня 2019 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_5 повідомив, що дійсно писав зазначену заяву, уточнивши при цьому, що вона стосується тієї обставини, що насправді він не бачив, щоб ОСОБА_1 завдавав ударів потерпілому. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні від 06 вересня 2019 року також підтвердив факт написання ним такої заяви та повідомив, що вона стосується тиску з боку працівників поліції, оскільки насправді він не бачив, щоб ОСОБА_1 бив потерпілого.
У свою чергу ні ОСОБА_1, ні його захисник - адвокат Осокін С.Ю. не зазначали про застосування незаконних методів щодо ОСОБА_1 .
Конкретних фактів порушення своїх прав та законних інтересів органом досудового розслідування свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні не навели. За таких обставин, твердження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про застосування незаконних методів слідства не відповідають критеріям "небезпідставності" в розумінні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ними не були повідомлені конкретні обставини такого поводження з ними і не надані будь-які підтвердження цим обставинам, що унеможливлювало здійснити перевірку, а тому не створювало обов`язку проведення відповідного розслідування.
Крім того, у вироку суд послався на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вони надали безпосередньо в судовому засіданні. Протоколи ж слідчого експерименту за участю зазначених свідків, проведених під час досудового розслідування, визнані судом першої інстанції недопустимими доказами через допущенні порушення норм кримінального процесуального закону.
Доводи касаційної скарги про недопустимість окремих письмових доказів є необґрунтованими. Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться: в протоколі огляду місця події від04 лютого 2019 року, зазначений огляд проведено уповноваженою особою в присутності двох понятих і його результати оформлено з дотриманням вимог статей ст. 104, 223, 237 КПК України; в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 лютого 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_4, яке проведено та результати якого оформлено з дотриманням вимог статей 104, 223, 228 КПК України, у тому числі потерпілий був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КПК України; в протоколі слідчого експерименту від 15 квітня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_4, в ході якого потерпілий розповів та на місці показав обставини вчинення на нього розбійного нападу, який проведено та результати якого оформлено з дотриманням вимог статей 104, 223, 240 КПК України, на будь-які показання, надані потерпілим під час слідчого експерименту суд у вироку не посилався.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 07 липня 2020 року № 81 у потерпілого ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закритих переломів кісток лицьового черепа (перелом кісток носа з викривленням носової перетинки, переломи зовнішньої та внутрішньої стінок лівої гайморової пазухи), забійних ран, саден та синців обличчя, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, вони могли утворитися в результаті завдання ударів руками (кулаками) та взутими ногами в область обличчя.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня
2020 року в справі № 754/14281/17, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі
ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
Із матеріалів кримінального провадження видно, що ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 24 березня 2020 року за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Осокіна С.Ю. призначено комісійну судово-медичну експертизу. За заявою потерпілого ОСОБА_4 від
02 квітня 2020 року до матеріалів кримінального провадження були долучені наявні у нього медичні документи. Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 05 травня 2020 року надано прокурорам тимчасовий доступ до медичної карти № 380/21 стаціонарного хворого ОСОБА_4, яку вилучено згідно з протоколом про тимчасовий доступ до речей і документів від 20 травня 2020 року з Подільської міської лікарні. Зазначені документи супровідними листами були направлені директору КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи". Зазначений висновок судової експертизи надійшов до суду 13 липня 2020 року разом з матеріалами кримінального провадження та зазначеними медичними документами.
Із журналу судового засідання від 13 липня 2020 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, вбачається, що за заявами захисників, у тому числі
Осокіна С.Ю., було оголошено резолютивну частину зазначеного висновку судово-медичної експертизи, заяв та доповнень щодо законності його складання від учасників судового провадження не надходило. Сторони кримінального провадження не клопотали про ознайомлення із зазначеною медичною документацією та не просили дослідити її в судовому засіданні. Отже, доводи захисника Осокіна С.Ю. про недопустимість висновку судово-медичної експертизи від 07 липня 2020 року № 81є безпідставними.
Крім того, суд дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався на підтвердження винуватості ОСОБА_1 на дані, які містяться: в заяві ОСОБА_4 від 04 лютого 2020 року про притягнення до відповідальності осіб, які із застосуванням насильства заволоділи його мобільним телефоном та грошима; в заяві ОСОБА_10 про добровільну видачу викраденого у ОСОБА_4 мобільного телефону марки "Samsung", який він придбав спільно з ОСОБА_11 ; у протоколі огляду виданого ОСОБА_10 мобільного телефону від 04 лютого 2019 року; протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від
04 лютого 2019 року за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; в протоколі огляду від 20 лютого 2019 року, в ході якого ОСОБА_12 видала електронний носій з записом з камер відеоспостереження бару "Перлина"; в протоколах огляду цифрових відеозаписів від 09 лютого 2019 року та 20 лютого 2019 року; в протоколах тимчасового доступу до речей і документів від 14 березня 2019 року, в ході яких на підставі ухвали слідчого судді вилучена інформація про абонентські номери, якими користувалися ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_13 ; в звіті спеціаліста про те, що з номеру ОСОБА_5 на номер, яким користувався ОСОБА_1, 03 лютого 2019 року о 23 годині 04 хвилини та о 23 годині 28 хвилин відбулися з`єднання, ще чотири з`єднання не відбулися, а з номеру ОСОБА_2 на номер ОСОБА_1 відбулися з`єднання 03 лютого 2019 року о 23 годині 45 хвилин і 04 лютого 2019 року о 00 годин 43 хвилини; на висновок судової товарознавчої експертизи від 21 лютого 2019 року № 51-СП про вартість викраденого мобільного телефону марки "Samsung".
Суд першої інстанції належним чином перевірив версію сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та про відсутність попередньої змови з
ОСОБА_2, обґрунтовано не погодився з такою версією та визнав її способом захисту від пред`явленого обвинувачення. При цьому суд заначив, що показання потерпілого ОСОБА_4, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_8, записи з камер відеоспостереження, неодноразові телефонні дзвінки ОСОБА_8 до ОСОБА_1, узгодженість дій ОСОБА_8 та ОСОБА_1 під час побиття ОСОБА_4, послідуючий спільний обшук карманів одягу потерпілого і заволодіння майном, поза розумним сумнівом свідчать про наявність попередньої змови на вчинення розбійного нападу.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення з наведенням відповідного обґрунтування та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатів Стецюка І.П. та Споришева М.О., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Осокіна С.Ю. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, у тому числі доводи захисника Осокіна С.Ю. про незаконність засудження ОСОБА_1 та його невинуватість, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, недопустимість доказів, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу захисника Осокіна С.Ю. визнано необґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
В апеляційній скарзі захисник Осокін С.Ю. просив повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, а саме: відтворити в судовому засіданні відео та звукозаписи допитів у суді першої інстанції потерпілого
ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_14, відтворити відео та звукозапис допиту обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні 07 жовтня 2020 року.
Із журналу судового засідання від 22 лютого 2021 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 надав пояснення суду апеляційної інстанції та уточнив свої показання, надані суду першої інстанції, підтвердив, що ОСОБА_1 завдавав йому ударів, заначив, що коли до його кишень заліз ОСОБА_2, він перехопив його руки, в цей час
ОСОБА_1 бив в обличчя ногами, а коли його перевернули на живіт, то залізли в кишеню зі сторони та нарівні розташування саме ОСОБА_1 . Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Колосович В.В. також надали пояснення і зазначили, що показання ОСОБА_3 викладені у вироку правильно, ОСОБА_3 також зауважив, що такі показання він надавав протягом всього судового розгляду. За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника Осокіна С.Ю. про відтворення в судовому засіданні відео та звукозаписів показань потерпілого, свідків та обвинуваченого ОСОБА_3, наданих ними в суді першої інстанції. Після цього захисник Осокін С.Ю. заявив клопотання про повторний допит свідків ОСОБА_7,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 безпосередньо в суді апеляційної інстанції. У задоволенні зазначеного клопотання апеляційним судом з наведенням відповідного обґрунтування відмовлено, оскільки ні обвинувачений ОСОБА_1, ні його захисник - адвокат Осокін С.Ю. не зазначали про дослідження доказів судом першої інстанції неповно або з порушенням у розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України. Враховуючи зазначене, доводи касаційної скарги захисника і в цій частині безпідставні. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 187 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Осокіна С.Ю. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд