Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 487/2997/19
провадження № 61-12337св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз збут",
третя особа - Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року у складі судді Притуляк І. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,
Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" (далі - ТОВ "Миколаївгаз Збут"), третя особа - Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Миколаївській області, про захист прав споживачів.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він одержує послуги з розподілу природного газу на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладеного з ТОВ "Миколаївгаз Збут" на основі Типового договору постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498.
19 лютого 2019 року він отримав рахунок з оплати спожитого газу
№ 1000089534, нарахований за об`єм спожитого газу, приведеного до стандартних умов, які складають 11, 3 м. куб., тоді як за фактичними показами лічильника ним було спожито 11 м. куб. газу.
18 грудня 2018 року та 30 березня 2019 року він направив відповідачу претензії щодо негайного припинення порушення його прав, як споживача за договором постачання газу, що були залишені без задоволення.
Вважає, що дії щодо нарахування оплати за об`єм природного газу, приведеного до стандартних умов, який не відповідає обсягам фактичного споживання, ставлять його у нерівне становище порівняно з іншими побутовими споживачами, порушують його права та норми чинного законодавства.
Посилаючись на зазначене, просив: зобов`язати відповідача припинити приводити об`єми природного газу до стандартних умов при здійсненні обліку природного газу, використаного ним як побутовим споживачем; зобов`язати відповідача перерахувати з жовтня 2018 року об`єм спожитого ним природного газу по фактичним показникам лічильника (без приведення об`єму природного газу до стандартних умов); зобов`язати відповідача відновити нарахування оплати за постачання природного газу, використаного ним як побутовим споживачем, за фактичними показниками лічильника.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада
2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нарахування за спожитий позивачем природній газ із застосуванням коефіцієнта приведення до стандартних умов є правомірним та відповідає положенням Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від
30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила), Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) та Типового договору розподілу природного газу. Додатково зазначено, що ТОВ "Миколаївгаз Збут" не є належним відповідачем у справі, оскільки оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ), який здійснює діяльність з розподілу природного газу, є Акціонерне товариство "Миколаївгаз" (далі - АТ "Миколаївгаз").
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року змінено в частині правового обґрунтування, викладеного його у редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ "Миколаївгаз Збут" не є належним відповідачем у справі, оскільки не здійснює визначення відповідних об`ємів спожитого природного газу, зазначене віднесено до компетенції
АТ "Миколаївгаз", з яким у позивача укладено договір щодо розподілу природного газу. Натомість, суд першої інстанції правомірно пославшись на норми, які зобов`язують АТ "Миколаївгаз" визначати такий розмір, навів висновки щодо відповідності вимогам закону таких показників, вирішивши таким чином питання щодо прав та обов`язків юридичної особи, яка не була залучена позивачем до участі у справі.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У серпні 2020 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від
16 липня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, посилався на те, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки справа становить значний суспільний інтерес, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.
Зазначав, що судами попередніх інстанцій не ураховано, що положеннями Правил не передбачено можливості приводити об`єми використаного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійснені комерційних розрахунків за використаний природний газ. Натомість судами помилково застосовано до спірних правовідносин положення Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики від 26 лютого
2004 року № 116 (далі - Методика), не урахувавши, що її норми поширюються лише на суб`єктів господарювання.
Неправомірне застосування положень Методики до побутових споживачів підтверджено також рішенням Антимонопольного комітету України від 10 грудня 2019 року № 793-р.
Вказував, що не врегулювання питання відносин між ліцензіатом, оператором ГРМ та його постачальником не дає правових підстав відповідачу на власний розсуд стягувати додаткові кошти зі споживачів. При цьому відповідач визнає факт не урегулювання питання донарахування об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків.
Зазначав також про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме необґрунтоване порушення термінів розгляду справи, зокрема у зв`язку з неявкою представника відповідача, а також допущення до розгляду справи представника відповідача, повноваження якого належним чином не були підтверджені, а саме до 16 липня 2020 року представник ОСОБА_2 представляв інтереси відповідача на підставі довіреності, виданої особою, яка не мала відповідних повноважень.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Миколаївгаз Збут" на касаційну скаргу, у якій заявник просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Зазначало, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оператором ГРМ, який відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2010 року № 12 та Кодексу ГРМ є відповідальним за облік природного газу, є АТ "Миколаївгаз". Позивач оскаржує незаконність дій оператора ГРМ АТ "Миколаївгаз" в частині визначення ним фактичного обсягу природного газу шляхом приведення його до стандартних умов. Ураховуючи, що ТОВ "Миколаївгаз Збут" є постачальником природного газу та не визначає обсяги природного газу, при цьому визначені оператором ГРМ обсяги природного газу є обов`язковими для постачальника, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що він заявлений до неналежного відповідача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 26 жовтня 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу об`єкта газоспоживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Оператором ГРМ є АТ "Миколаївгаз", постачальником природного газу є ТОВ "Миколаївгаз Збут".
Договори на постачання та розподіл природного газу між ОСОБА_1 та ТОВ "Миколаївгаз Збут", АТ "Миколаївгаз" в письмовій формі не укладалися, встановлено фактичне споживання природного газу та оплати відповідних рахунків, що свідчить про заочне приєднання позивача до умов договорів постачання та розподілу природного газу побутовим споживачам.
За указаною вище адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1, відповідно до даних якого за місцем споживання природного газу щомісяця надходять рахунки на оплату за спожитий газ із зазначенням: об`єму відповідно до показів лічильника споживача, коефіцієнту приведення до стандартних умов, об`єм у стандартних умовах та його вартості, а також плати за розподіл (доставку) природного газу.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги
ОСОБА_1 висновків судів не спростовують.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з вимогами щодо форми та змісту позовної заяви, вона повинна містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.
Саме такий правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20),
від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГРМ та Правилами.
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРМ.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до газорозподільної системи (ГРМ) від суміжних суб`єктів ринку природного газу (газодобувних підприємств, виробників біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, оператора газотранспортної системи України, та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам газорозподільної станції (оператор ГРС), та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до Закону.
На виконання зазначених законодавчих вимог 30 вересня 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанову № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" та постанову № 2500 "Про затвердження Типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам".
01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України "Про ринок природного газу", яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Вказаними законодавчими актами впроваджено розмежування послуг та обов`язків оператора ГРМ та постачальника природного газу.
Після виокремлення послуги з розподілу природного газу, ціна природного газу, що сплачується побутовими споживачами (постачання), зменшується на розмір тарифу на послуги розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМз усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМта можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Так, за змістом пункту 1.2 Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРМ.
За приписами пункту 5.1 Типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та договором (пункт 5.2 Типового договору).
За змістом абзацу другого пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу ГРМ.
Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики. Оператор ГРМзобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення.
Пунктом 1 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем встановлено, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об`єму споживання (розподіл/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються данні лічильника газу побутового споживача.
Розділом 9 главою 4 пункту 5 Кодексу ГРМ визначено, що оператор ГРМв установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.
Визначені за умови цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу (алокація) є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Аналогічний порядок обліку природного газу та визначення фізичних обсягів споживання (розподілу) природного газу відображені і в Правилах.
З аналізу наведених норм слідує, що визначення обсягів споживання (розподілу) природного газу, а також приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов здійснюється Оператором ГРМ.
Ураховуючи, що Оператором ГРМза адресою відповідача є АТ "Миколаївгаз", який відповідає за облік природного газу у побутових споживачів, та згідно наявних в матеріалах справи квитанцій отримує плату за розподіл природного газу, саме до компетенції АТ "Миколаївгаз" відносяться вирішення питань щодо припинення приведення об`єму природного газу до стандартних умов, а також здійснення нарахування за фактичними показниками лічильника, які заявлені позивачем у позовній заяві.
ТОВ "Миколаївгаз Збут", як сторона договору постачання природного газу побутовому споживачу, здійснює лише обчислення, тобто математичні розрахунки з наданими йому числовими значеннями об`єму спожитого газу, що визначені Оператором ГРМ АТ "Миколаївгаз" обсяги природного газу, які є обов`язковими для нього, як постачальника, у взаємовідносинах із споживачем.
ОСОБА_1, обґрунтовуючи вимоги про припинення дій щодо приведення об`єму природного газу до стандартних умов при здійснені обліку природного та зобов`язання відповідача здійснювати нарахування плати за спожитий газ за фактичними показниками лічильника, не визначив відповідачем оператора ГРМ, яким є АТ "Миколаївгаз", а тому за відсутності відповідної заяви позивача про залучення до участі у справі як відповідача АТ "Миколаївгаз", суд процесуально не вправі був здійснити це самостійно та вирішувати питання про права і обв`язки особи не залученої до участі у справі.
Не залучення до участі у справі АТ "Миколаївгаз", як співвідповідача, тобто вирішення спору за неналежного суб`єктного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, про що обґрунтовано зазначив апеляційний суд.
З огляду на наведене касаційний суд не перевіряє аргументи заявника щодо помилкового застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень Методики, не урахування заборони приводити об`єми використаного газу побутовим споживачам до стандартних умов.
Безпідставним є також клопотання по передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, без розгляду по суті заявлених позовних вимог. При цьому позивач не позбавлений права на судовий захист своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав шляхом звернення з позовом до належного відповідача.
Посилання ОСОБА_1 на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема порушення термінів розгляду справи та допущення до розгляду справи представника відповідача, повноваження якого належним чином не були підтверджені у перших судових засіданнях, не є підставою для скасування або зміни оскаржуваних судового рішення, оскільки зазначені порушення не призвели до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).