Постанова
Іменем України
20 вересня 2021 року
місто Київ
справа № 334/5271/17
провадження № 61-827св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "СБЕРБАНК",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 12 серпня 2014 року, реєстровий номер № 6320, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В.
На обґрунтування заяви посилався на те, що банк неодноразово змінював умови кредитного договору шляхом укладення додаткових угод, змінюваної процентної ставки; періоду стягнення за виконавчим написом не відповідає періоду нарахування відсотків; наявний спір про розмір заборгованості; існує заборона вчиняти виконавчі написи за договорами, строк виконання основного зобов`язання за якими не настав; кредитором не виконані вимоги щодо направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2020 року закрито провадження у справі.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що Шевченківським районним судом міста Києва 15 жовтня 2015 року у справі № 761/32787/14-ц ухвалено рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції, справу направлено до Ленінського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що у справах № 761/32787/14-ц та № 334/5271/17 різними є правові підстави звернення ОСОБА_1 з позовом до суду.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (далі - АТ "СБЕРБАНК") 15 січня 2021 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2020 року залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права. Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції невірно застосував положення статті 255 ЦПК України, оскільки у справах № 761/32787/14-ц та № 334/5271/17 спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Оскаржуване рішення ухвалено всупереч правилам частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки рішення у справі № 761/32787/14-ц має преюдиціальне значення для вирішення справи № 334/5271/17. Всупереч вимогам статей 12, 13, 81 ЦПК України суд апеляційної інстанції здійснив з власної ініціативи збір доказів, витребував матеріали справи № 761/32787/14-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві ОСОБА_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судом апеляційної інстанції встановлено, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставами позову зазначав:
- неодноразову зміну умов кредитного договору шляхом укладення додаткових угод, змінюваної процентної ставки;
- невідповідність періоду стягнення за виконавчим написом періоду нарахування відсотків;
- наявність спору про розмір заборгованості;
- заборону вчиняти виконавчі написи за договорами, строк виконання основного зобов`язання за якими не настав;
- невиконання кредитором вимог щодо направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Апеляційним судом було витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва для огляду цивільну справу № 761/32787/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "СБЕРБАНК", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В., Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року залишено без змін.
Відповідно до матеріалів справи № 761/32787/14-ц у листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з тих підстав, що:
- сума заборгованості, зазначена у вимозі, не відповідає сумі, визначеній у виконавчому написі,
- зазначені у виконавчому написі паспортні дані та місце роботи не відповідають дійсності,
- звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить чинному законодавству.