Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 824/42/21
провадження № 61-9838ав21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Баха І. С.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ЛАЙФ" (Україна),
боржники - Партнерство "ARROCHAR INVEST LP"(Сполучене Королівство Великої Британії й Північної Ірландії), Торгівельно-комерційне Товариство
з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" (Україна),
за участю представників сторін:
Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ЛАЙФ" - адвоката Літкевича Володимира Сергійовича,
Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю
з іноземними інвестиціями Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" - адвоката Третьякової Наталії Юріївни, Дукер Лариси Олексіївни,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою Товариства
з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ЛАЙФ" про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору, від 21 квітня 2020 року (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, 272 Bath Street, Glasgow G2 4JR, Scotland) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ЛАЙФ" до Партнерства "ARROCHAR INVEST LP", Торгівельно-комерційного Товариства
з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Фірми "ХАРКІВ-МОСКВА" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Фірми "ХАРКІВ-МОСКВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ЛАЙФ" про визнання недійсним договору оренди приміщення, за апеляційними скаргами Торгівельно-комерційного Товариства
з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Фірми "ХАРКІВ-МОСКВА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ЛАЙФ" на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року в складі судді
Левенця Б. Б.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ЛАЙФ" (далі - ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ")звернулося до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору (далі - МКА), сформованого на підставі арбітражної угоди, укладеної
04 листопада 2019 року між ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ", Торгівельно-комерційним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Фірмою "ХАРКІВ-МОСКВА" (далі - ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА") і Партнерством "ARROCHAR INVEST LP", про вирішення спорів, які можуть виникати з підстав невиконання, неналежного виконання, виконання не у повному обсязі зобов`язань за договором оренди приміщення № 11/19 від 01 листопада
2019 року та за договором поруки від 04 листопада 2019 року, від 21 квітня
2020 року (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, 272 Bath Street, Glasgow G2 4JR, Scotland) (у складі одноосібного арбітра Георгіоса Американоса) у справі за позовом ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" до Партнерства "ARROCHAR INVEST LP", ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення та за зустрічним позовом ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" до ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" про визнання недійсним договору оренди приміщення.
Заява мотивована тим, що зазначеним рішенням МКА від 21 квітня 2020 року позов ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" задоволено. Стягнено солідарно з резидента Об`єднаного Королівства Великої Британії й Північної Ірландії Партнерства "ARROCHAR INVEST LP" та ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" на користь
ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" 200 000 грн. У задоволенні зустрічного позову
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" відмовлено. Рішення МКА є кінцевим та обов`язковим для виконання з дати його проголошення, воно підлягає негайному виконанню та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
Посилаючись на те, що ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" відмовляється від добровільного виконання рішення МКА, ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" просило визнати
і надати дозвіл на виконання зазначеного рішення МКА від 21 квітня 2020 року; видати виконавчий лист про стягнення з ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" на користь ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" 200 000 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року відмовлено
в задоволенні заяви ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКА від 21 квітня 2020 року (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, 272 Bath Street, Glasgow G2 4JR, Scotland) у справі за позовом ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" до Партнерства "ARROCHAR INVEST LP",
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" до ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" про визнання недійсним договору оренди приміщення.
Ухвала Київського апеляційного суду мотивована наявністю передбачених законом підстав для відмови у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКА.
Арбітражна угода від 04 листопада 2019 року від імені ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" підписана директором товариства - Ковальовим С. В. Проте внесення до відповідного реєстру записів про керівника ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" - Ковальова С. В. на час підписання арбітражної угоди від 04 листопада 2019 року за висновком, викладеним у наказі Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року № 4080/5, відбулось незаконно і 19 грудня 2019 року ці зміни скасовано. На час розгляду вказаної заяви ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" у цьому провадженні до суду не надано доказів скасування та (або) визнання нечинним (зупинення) вказаного наказу Міністерства юстиції України від 19 грудня
2019 року. Відповідно до рішення МКА від 21 квітня 2020 року, про визнання
і виконання якого просить заявник, станом на час подання позовної заяви
ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" (23 грудня 2019 року), відкриття арбітром провадження по справі (25 грудня 2019 року), отримання арбітром зустрічної позовної заяви
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" (27 грудня 2019 року) та ухвалення арбітром рішення від 21 квітня 2020 року, Ковальов С. В. не являвся директором ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА", а тому не мав повноважень підписувати і подавати зустрічну позовну заяву.
Докази того, що ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА", як сторону, проти якої винесено рішення, належним чином сповіщено про арбітражний розгляд, відсутні.
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" з поважних причин не подавало і не могло подати свої заперечення або пояснення.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКА від 21 квітня 2020 року на підставі підпункту "b" пункту 1 статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Нью-Йоркська Конвенція), пункту 1 частини першої статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
Суд відхилив заперечення представників ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА"
з посиланням на те, що спір між сторонами передано на розгляд неіснуючого суду, оскільки за змістом арбітражної угоди визначено суд для розгляду конкретного спору (ad hoc).
Суд відхилив посилання ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" на висновок
ОСОБА_2 при обґрунтуванні понесених витрат, пов`язаних із залученням експерта для надання правового висновку, оскільки зазначений висновок стосується порушення норм матеріального і процесуального права, незаконності рішення МКА від 21 квітня 2020 року, ухваленого під головуванням арбітра Георгіоса Американоса, а відповідно до положень статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі. Тому понесені ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" витрати в розмірі 1 000 фунтів стерлінгів на отримання вказаного висновку не є судовими витратами
в розумінні статті 141 ЦПК України, зазначені витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок заявника ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ".
В судовому засіданні 15 квітня 2021 року представники ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" - адвокат Третьякова Н. Ю., Дукер Л. О. заявили про залишення без розгляду раніше поданих ними клопотань про витребування доказів та забезпечення доказів, така заява вирішена протокольною ухвалою. Тому не підлягає задоволенню вимога ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" про стягнення на його користь із ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" 1 135 грн судового збору, сплаченого за подання до суду заяви про забезпечення доказів.
Аргументи учасників справи
У поданій у червні 2021 року апеляційній скарзі ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду в частині відмови в задоволенні заяви змінити, доповнивши її мотивами для відмови в задоволенні заяви ТОВ "Фокс-Лайф", наведеними в апеляційній скарзі; в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення судових витрат
в розмірі 1 000 англійських фунтів стерлінгів скасувати й у цій частині ухвалити нове рішення, яким покласти на ТОВ "Фокс-Лайф" понесені ТК ТОВ "Харків-Москва" судові витрати в розмірі 1 000 англійських фунтів стерлінгів; судові витрати, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покласти на
ТОВ "Фокс-Лайф".
Апеляційна скарга ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" мотивована тим, що судом проігноровано, що відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" у визнанні або
у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено, якщо суд визнає, що об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі
№ 911/2390/18 зроблено висновок про виключну підсудність спорів, предметом яких є стягнення заборгованості з орендної плати за користування об`єктом нерухомості. Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим в м. Дніпро на території України, спір виник між суб`єктами господарювання, тому даний спір щодо стягнення заборгованості за договором від 01 листопада 2019 року відповідно до статті 30 ГПК України міг бути переданий для вирішення за правилами виключної підсудності тільки до господарського суду Дніпропетровської області та не міг бути переданий на вирішення МКА. Національним законодавством передбачено, що позови суб`єктів господарювання щодо нерухомого майна розглядаються виключно судом тої держави, на території якої знаходиться майно. За таких обставин відповідно до статті 30 ГПК України, статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" позов ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться та зареєстроване в Україні, подається в порядку застосування правил виключної підсудності до господарського суду України і не може за згодою сторін передаватись на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу, тобто є неарбітрабельним. Цей висновок узгоджується із висновком у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17 березня
2020 року у справі № 907/930/15. Проте в порушення норм ЦПК України суд
в оскарженому рішенні не навів мотивів неприйняття зазначених заперечень боржника, а також не надав їм жодної оцінки.
За таких обставин в задоволенні заяви ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" повинно було бути відмовлено, зокрема з мотивів того, що об`єкт спору по даній справі пов`язаний із нерухомими майном та не може бути предметом арбітражного розгляду. МКА у будь-якому складі не компетентний розглядати спори, пов`язані зі нерухомим майном, місцезнаходженням якого є територія України.
Відмовляючи у покладенні на стягувача судових витрат боржника, суд порушив норми матеріального права, застосувавши до спірних правовідносин норму права, яка не підлягала застосуванню, а саме статтю 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", оскільки відповідно до частини першої статті 1 зазначеного Закону він застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Тому, зважаючи на місце розгляду арбітражу по справі поза межами території України, а саме - Глазго, Шотландія, до спірних правовідносин Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" може бути застосований виключно
в частині положень, передбачених статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону. Відповідно до наданого ОСОБА_2 консультативного висновку за результатом надання юридичної допомоги щодо обґрунтованості арбітражного рішення від 21 квітня 2020 року встановлено ознаки фіктивності цього рішення, а також порушення при розгляді спору вимог міжнародного права. Зазначені консультаційні послуги експерта у галузі права сплачені на підставі рахунку-фактури № 5/2021 в розмірі 1 000 фунтів, що підтверджується платіжним дорученням. Зазначена сума віднесена боржником до суми судових витрат, які відповідно до статті 141 ЦПК України боржник просив стягнути із заявника, в задоволенні чого судом неправомірно відмовлено.
У поданій у червні 2021 року апеляційній скарзі ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКА від 21 квітня 2020 року; визнати і надати дозвіл на виконання рішення МКА від 21 квітня 2020 року; видати виконавчий лист про стягнення з ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" на користь ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" 200 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в постанові Верховного Суду від
17 квітня 2019 року у справі N 761/41709/17 вказано, що вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення
з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми
і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови
в задоволенні заяви. У статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" міститься вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд посилався на обставини щодо відсутності у директора ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" повноважень на підписання арбітражної угоди та підписання зустрічної позовної заяви про визнання договору оренди недійсним, але не зазначив, до якої саме підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу рішення МКА вони відносяться. Надаючи оцінку таким обставинам, суд фактично вийшов за межі розгляду справи. Арбітражна угода недійсною не визнавалась; рішення МКА від 21 квітня
2020 року не скасовано; ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" про арбітражний розгляд відомо, оскільки воно скористалось своїм правом та звернулось до МКА із зустрічною позовною заявою про визнання договору оренди недійсним.
Посилаючись на наказ Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року
№ 4080/5, яким скасовані реєстраційні дії у відповідному реєстрі від 28 жовтня 2019 року № 14521050028000009 і № 14521070029000009 про призначення керівника ТК ТОВ "ХАРКІВ- МОСКВА" - Ковальова С. В, як на доказ того, що
у Ковальова С. В. не було права підписувати арбітражну угоду від 04 листопада 2019 року, суд неправильно застосував норми матеріального права.
У зазначеному наказі не міститься посилань на скасування запису про зміну керівника минулою датою - 28 жовтня 2019 року. Тому наказ Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року, який є актом індивідуальної дії та стосується конкретної юридичної особи, набирає чинності з дня його ухвалення
і не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до його прийняття. Таким чином, вважається, що директор ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" Ковальов С. В. втратив свої повноваження з 19 грудня 2019 року - дня прийняття наказу.
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань на календарну дату підписання арбітражної угоди від 04 листопада 2019 року Ковальов С. В. являвся директором юридичної особи без жодних обмежень.
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" сповіщене про арбітражний розгляд, про що свідчить подана відповідачем зустрічна позовна заява про визнання договору оренди недійсним. У тексті рішення МКА від 21 квітня 2020 року не зазначено, що саме Ковальов С. В. підписав зустрічну позовну заяву від імені
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА". Це міг бути інший директор або представник за довіреністю. Тобто, суд зробив передчасний висновок, який не підтверджений жодним належним доказом, оскільки матеріали арбітражної справи ним не досліджувалися.
Суд не звернув увагу на те, що ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" не надало доказів того, що наказ Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року станом на день звернення із зустрічним позовом до МКА був виконаний.
У липні 2021 року представник ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" - Третьякова Н. Ю. подала до Верховного Суду відзив на зазначену апеляційну скаргу
ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ", у якій просила апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду змінити в частині мотивів її прийняття.
Відзив мотивовано тим, що судом дійсно проігноровано та не надано належної оцінки тому факту, що арбітражна угода є недійсною за законом, якому сторони підпорядкували цю угоду.
Приватний арбітр неіснуючої судової установи жодним чином не може бути прирівняний до господарського суду, який має право застосовувати в своїй діяльності норми ГПК України. Арбітр не єсуддею в розумінні Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Доводи апеляційної скарги ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" про те, що наказ Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року не має зворотньої дії в часі та ненадання доказів на підтвердження того, що цей наказ виконано, суперечать вимогам законодавства та не відповідають висновкам Верховного Суду. Боржником на підтвердження факту виконання зазначеного наказу та підтвердження дати його виконання надано копії витягів з відповідного реєстру відносно ТК ТОВ "Харків-Москва" станом на 27 жовтня 2019 року, 28 жовтня 2019 року, 25 лютого
2021 року, з яких вбачається, коли внесені записи та коли їх скасовано. Якщо акт скасовано, він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від
19 лютого 2020 року у справі № 902/729/18, від 28 жовтня 2020року у справі
№ 910/10963/19. Рішення про державну реєстрацію прав, зокрема про зміну керівників, які скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції від 19 грудня 2019 року, є такими, що не породжують жодних правових наслідків для позивача з моменту їх прийняття. Тому фіктивний керівник підприємства Ковальов С. Б. ніколи не набував статусу належного керівника підприємства боржника та ніколи не мав повноважень на укладення будь-яких правочинів від імені
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА".
У судовому засіданні представники ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" та
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" підтримали доводи своїх апеляційних скарг.
Представники Партнерства "ARROCHAR INVEST LP" в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином за наявними в матеріалах справи адресами.
Рух справи
Ухвалами Верховного Суду від 30 червня 2021 та 02 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження в цій справі за апеляційними скаргами
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" та ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ".
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Верховний Суд встановив, що 04 листопада 2019 року між ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ", Партнерством "ARROCHAR INVEST LP", ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" укладено арбітражну угоду про вирішення спорів, які можуть виникати з підстав невиконання, неналежного виконання, виконання не у повному обсязі зобов`язань з оренди приміщення № 11/19 від 01 листопада 2019 року та за договором поруки від 04 листопада 2019 року. За умовами арбітражної угоди сторони домовилися, що всі суперечки, які виникають з правовідносин щодо виконання вказаних договорів підлягають передачі на вирішення арбітру Міжнародного комерційного арбітражного суду, що створений для вирішення конкретного спору, у складі одного арбітра Георгіоса Американоса. Спір розглядатиметься за адресою: Велика Британія та Північна Ірландія, 272 Bath Street, Glasgow G2 4JR, Scotland (пункти 1 - 4). Згідно з пунктом 5 арбітражної угоди сторони домовилися, що спір розглядатиметься за нормами законодавства ГК України, ЦК України, ГПК України, Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" і без виклику сторін. Відповідно до пункту
6 арбітражної угоди сторони домовилися, що спір розглядатиметься із застосуванням мови судочинства - української. Згідно пункту 9 арбітражної угоди ця угода є невід`ємною частиною договору оренди приміщення № 11/19 від 01 листопада 2019 року, укладеного між ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" та ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА", та договору поруки, укладеного 04 листопада 2019 року між ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" та Партнерством "ARROCHAR INVEST LP" (а. с. 43).
Рішенням МКА, сформованого на підставі арбітражної угоди від 04 листопада 2019 року, від 21 квітня 2020 року (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, 272 Bath Street, Glasgow G2 4JR, Scotland) (у складі одноосібного арбітра Георгіоса Американоса) позов ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення задоволено
в повному обсязі. Стягнено солідарно з Партнерства "ARROCHAR INVEST LP" та ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" на користь ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" 200 000 грн.
У задоволенні зустрічного позову ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" про визнання недійсним договору оренди приміщення відмовлено (а. с. 29 - 39).
Вказане рішення не скасовано і в добровільному порядку боржником не виконано.
Зазначена арбітражна угода від 04 листопада 2019 року підписана від імені
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" директором Товариства - Ковальовим С. В.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28 жовтня 2019 року (реєстраційні записи № 14521050028000009 і № 14521070029000009)
і 04 листопада 2019 року керівником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" указаний Ковальов С. В. із зазначенням його права без обмежень вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (а. с. 77 - 106).
Наказом Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року № 4080/5 скасовані реєстраційні дії в зазначеному Єдиному державному реєстрі від
28 жовтня 2019 року № 14521050028000009 і № 14521070029000009, як внесені до Єдиного реєстру без відповідних правових підстав, тобто незаконно. Цим же наказом анульований доступ державному реєстратору до Державного реєстру прав (а. с. 107). Вказані обставини знайшли підтвердження у Висновку комісії
з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28 листопада
2019 року, в якому комісія дійшла висновку, що виявлені порушення свідчать про вчинення державним реєстратором зухвалого вчинку, що є підставою для анулювання державному реєстратору доступу до Державного реєстру прав
(а. с. 125 - 128).
Відповідно до додаткових заперечень представника ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" Третьякової Н. Ю., копії листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17 травня 2021 року, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено до зазначеного реєстру відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною третьою статті 206-2, частиною третьою статті 358 КК України по фактам незаконного вчинення реєстраційних дій (а. с. 183 - 188). Згідно копії листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17 травня 2021 року в ході досудового розслідування з метою перевірки факту фальсифікації судового процесу міжнародним комерційним арбітражним судом направлено запит до відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Харківській області, від якого 14 травня 2021 року отримано відповідь, в якій зазначено інформацію від правоохоронних органів Великої Британії про те, що за адресою: 272 Bath Street, Glasgow G2 4JR, Scotland, немає установи із назвою "International Commercial Arbitration Court" чи особи
з анкетними даними Georios Amerikanos (а. с. 184).
Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні урегульовані статтею V Нью-Йоркської Конвенції, яка набула чинності для України 08 січня 1961 року та для Сполученого КоролівстваВеликої Британії і Північної Ірландії - 23 грудня 1975 року; статтями 8, 9, 35 і 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", які застосовуються
в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном (стаття
1 Закону); положеннями Розділу IX ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року в справі № 761/41709/17 (провадження № 61-47280св18) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення
з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми
і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови
в задоволенні заяви".
Відповідно до пункту 1 статті V Нью-Йоркської Конвенції у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання
і приведення рішення у виконання докази того, що:
a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону,
в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або
b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або
c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки
з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або
d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або
е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався.
Згідно пункту 2 статті V Нью-Йоркської Конвенції у визнанні та приведенні
у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання
і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що:
a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни,або
b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
У статті 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови
з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тлумачення статті 478 ЦПК України дає підстави для висновку, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви.
Згідно пункту 2 частини першої статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено якщо суд визнає, що об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України.
У запереченнях представника ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" Третьякової Н. Ю. зазначено про виключну підсудність спору про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення та неможливість передання такого спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу (а. с. 150 - 155).
Відповідно до статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від
17 березня 2020 року у справі № 907/930/15 вказано, що "уміжнародному праві категорія "підсудність" застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду господарських справ, так
і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. Отже, на господарські справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила територіальної підсудності. Основним питанням при розгляді справи з іноземним елементом є з`ясування судом питання про те, чи поширюється його територіальна компетенція на розгляд даної справи. Вирішуючи питання підсудності справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог ч. 3, 366 ГПК України повинні керуватися як нормами ГПК України, так і нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" та нормами відповідних міжнародних договорів. […] За загальним правилом, неарбітрабельними є спори, які віднесені до виключної підсудності державних судів та не можуть бути передані на розгляд до арбітражу. Оцінюючи, чи є спір арбітрабельним, необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та предмет спору".
У частині шостій статті 4 ГПК України вказується, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Питання виключної територіальної підсудності справ урегульовано статтею 30 ГПК України, частина третя якої визначає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ
з іноземним елементом. Одночасно Закон України "Про міжнародне приватне право" передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність (статті 75 - 77).
Згідно із частиною першою статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
У пункті 1 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" зазначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" зазначено, що підсудність судам України
є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених
в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі
№ 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зроблено висновок, що "словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України. Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Києві, то спір у цій справі, переданий на розгляд до Господарського суду Київської області, вирішувався з порушенням положень частини третьої статті 30 ГПК України".
За таких обставин на спір між ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА", Партнерством "ARROCHAR INVEST LP" і ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення, яке знаходиться на території України, поширюються правила виключної підсудності судам України, передбачені статтею 30 ГПК України.
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову
в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКА від 21 квітня 2020 року на підставі підпункту "b" пункту 1 статті V Нью-Йоркської Конвенції, статті 478 ЦПК України, пункту 1 частини першої статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", оскільки станом на час подання позовної заяви ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" (23 грудня 2019 року), відкриття арбітром провадження по справі (25 грудня 2019 року), отримання арбітром зустрічної позовної заяви ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" (27 грудня 2019 року) та ухвалення рішення МКА від 21 квітня 2020 року, Ковальов С. В. не являвся директором ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА", а тому не мав повноважень підписувати
і подавати зустрічну позовну заяву; матеріали справи не містять доказів того, що ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА", як сторону, проти якої винесено рішення, належним чином сповіщено про арбітражний розгляд.
Разом з тим Київський апеляційний суд не врахував доводів ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" про виключну підсудність спору про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення та неможливість передання такого спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, що є підставою для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКА, передбаченою підпунктом "а" пункту 2 статті V Нью-Йоркської Конвенції, пунктом "а" пункту
2 статті 478 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" про незаконність відмови суду у стягненні з ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" на користь
ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" судових витрат, пов`язаних із залученням експерта для надання правового висновку.
У пунктах 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Аналіз змісту правового висновку ОСОБА_2 від 23 березня 2021 року свідчить, що він стосується питань: чи є арбітражна угода в указаній справі дійсною? Якщо арбітражна угода є дійсною, чи рішення прийнято згідно процедурних норм, визначених сторонами в арбітражній угоді або законодавчо встановленими у місці проведення арбітражу? У своєму висновку ОСОБА_2 вказала про наявність факторів, які у сукупності є достатніми для відмови
у визнанні рішення (а. с. 119 - 124).
Однак, вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті.
Встановивши, що правовий висновок ОСОБА_2 стосується вирішення питань законності рішення МКА від 21 квітня 2020 року, а тому витрати, пов`язані із залученням експерта для надання такого правового висновку, не є судовими витратами в розумінні статті 141 ЦПК України, Київський апеляційний суд обґрунтовано відхилив посилання ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" на правовий висновок ОСОБА_2 при обґрунтуванні понесених судових витрат та правильно відмовив у відшкодуванні таких витрат за рахунок заявника.
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову
в задоволенні вимоги ТК ТОВ "ХАРКІВ-МОСКВА" про стягнення на його користь із ТОВ "ФОКС-ЛАЙФ" 1 135 грн судового збору, сплаченого за подання до суду заяви про забезпечення доказів, оскільки 15 квітня 2021 року представники
ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" заявили про залишення без розгляду раніше поданих ними клопотань про витребування доказів та забезпечення доказів
і така заява вирішена протокольною ухвалою.