Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 521/13024/19
провадження № 61-4352св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Громадська організація "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватне підприємство "Автолюбитель",
третя особа - Одеська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного підприємства "Автолюбитель", третя особа - Одеська міська рада, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Возіяна Андрія Андрійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року Громадська організація "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (далі - ГО "ООО ВСА", громадська організація) звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року, укладений між Приватним підприємством "Автолюбитель" (далі - ПП "Автолюбитель") і ОСОБА_2, щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону загальною площею 18,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 477;
визнати недійсними договір купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 845;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон загальною площею 18,5 кв. м.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ГО "ООО ВСА" посилалася на те, що їй на праві власності належать нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Автостоянка розміщена на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси, і здійснюється розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,7887 га в оренду.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, належить нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон, площею 18,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . До 05 березня 2007 року виставочно-демонстраційний автосалон належав на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року № 477, укладеного між ОСОБА_2 і ПП "Автолюбитель", яке, у свою чергу, набуло право власності на виставочно-демонстраційний автосалон на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/429-05-11866, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року, які постановою Вищого господарського суду України від 03 серпня 2006 року скасовані, а справу направлено на новий розгляд. При новому розгляді ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2006 року позов ПП "Автолюбитель" залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.
Отже, на час укладання договору купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року у ПП "Автолюбитель" не було права власності на цей виставочно-демонстраційний автосалон, тому і право власності ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки це приміщення було придбане на підставі правочинів, що підлягають визнанню недійсними, як такі, що вчинені на підставі скасованого судового акта.
Також громадська організація послалась на те, що має місце накладання меж земельних ділянок на АДРЕСА_2 . На площині накладання цих ділянок розташована будівля, яка нібито є будівлею ОСОБА_1 - так званий виставочно-демонстраційний автосалон, оскільки немає будь-яких інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . Однак ця будівля належить саме позивачу. Його право власності на будівлю, яка розташована на АДРЕСА_1 та зображена на схематичному плані під літ. Б, порушене, оскільки ОСОБА_1 незаконно привласнив цю будівлю шляхом укладення низки правочинів, які підлягають визнанню недійсними. Про існування оскаржуваних договорів стало відомо лише в травні 2019 року, після отримання відзиву на апеляційну скаргу в межах судової справи № 1519/2-4697/11, тому вважає, що строки на звернення до суду з цим позовом не пропущені.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Малиновський районний суд міста Одеси рішенням від 28 травня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що право власності відповідачів на спірний автосалон виникло на законних підставах, зазначивши, що право власності ОСОБА_1 на виставочно-демонстраційний автосалон та на земельну ділянку площею 0,0904 га не скасоване та не визнане неправомірним, тому його право власності на зазначені об`єкти є правомірним. При цьому зазначив, що позивач, який не був стороною договору купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, може ставити питання про витребування майна із чужого незаконного володіння за наявності доказів того, що громадська організація є власником автосалону. Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а позивач не надав доказів того, що автосалон фактично належить йому. Визнання за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною договорів, оспорюваних правочинів недійсними не є належним засобом захисту порушеного права, оскільки у такому випадку законом передбачено пред`явлення віндикаційного позову з відповідними правовими наслідками. При цьому суд вказав на неможливість застосування позовної давності через недоведеність позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Одеський апеляційний суд постановою від 02 лютого 2021 року рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 травня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року, укладений між ПП "Автолюбитель" і ОСОБА_2, щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону загальною площею 18,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 477. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону загальною площею 18,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 845. Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон, загальною площею 18,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/429-05-11867, на підставі якого за ПП "Автолюбитель" визнано право власності на виставочно-демонстраційний автосалон, за адресою: АДРЕСА_1, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 03 серпня 2006 року. Отже, на час укладання ПП "Автолюбитель" договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 право власності підприємства на виставочно-демонстраційний автосалон було скасовано. Тобто судове рішення у справі № 9/429-05-11867 не створило жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, адже в подальшому було скасовано. Таким чином, за спірним договором купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року виставочно-демонстраційний автосалон був відчужений особою, яка не була її власником, а тому є підстави для визнання цього договору недійсним.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи технічні паспорти, висновки експертів, судові рішення в інших справах між сторонами, апеляційний суд дійшов висновку, що будівля літ. Б, яка належить позивачу, і є адміністративною будівлею під літ. А, що за документами належить ОСОБА_1, який цей факт підтвердив. При цьому суд встановив, що накладання меж земельних ділянок підтверджується висновком земельно-технічної експертизи від 26 травня 2019 року № 902/2019 та визнається сторонами у справі. В результаті накладання земельних ділянок склад під літ. Б, який належить позивачу, розташований на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1, і, відповідно, відбулось накладання нежитлових приміщень, зокрема приміщення під літ. Б, що є складом громадської організації, і є приміщенням під літ. А, яке є адміністративною будівлею ОСОБА_1 та входить до складу виставочно-демонстраційного автосалону.
Крім того апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права і йому слід звертатись з віндикаційним позовом, оскільки позивач є власником складу літ. Б, який фактично і фізично знаходиться у нього в користуванні. Разом з тим, позивач ніколи не був та не є власником виставочно-демонстраційного автосалону, що складається з адміністративної будівлі літ. А, приміщення охорони літ. Б, огорожі № 1-3 та мостіння 1, тому він позбавлений права звернення з віндікаційним позовом, який може пред`являти тільки власник.
Задоволення позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу автосалону від 05 лютого 2007 року та від 05 березня 2007 року недійсними є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки призведе до відновлення його порушеного права. Скасування рішення про державну реєстрацію є похідними вимогами від основної вимоги про визнання правочинів недійсними, тому відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час розгляду справи в апеляційному суді) підлягає задоволенню вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон, загальною площею 18,5 кв. м.
Також апеляційний суд вважав недобросовісним набуття ОСОБА_2 і ОСОБА_1 права власності на автосалон, оскільки станом на час укладення договорів купівлі-продажу вже існувало судове рішення, яким скасовано право власності приватного підприємства на виставочно-демонстраційний автосалон. Не зважаючи на те, що скасовані судові рішення не породжують правових наслідків, оскільки спір не знайшов остаточного вирішення, ПП "Автолюбитель", проявивши свавілля, відчужило спірний автосалон ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором від 05 лютого 2007 року, а через місяць - 05 березня 2007 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором продав цей автосалон ОСОБА_1 . Продовжуючи недобросовісно користуватись цивільними правами з метою отримання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, 23 вересня 2007 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу житлової будівлі площею 18,5 кв. м (який насправді за документами значиться як автосалон) та земельної ділянки площею 904 кв. м. Згодом ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу житлової будівлі та земельної ділянки дійсним, визнання права власності на них (справа № 2-6411/2008) та як співвідповідачів зазначив лише орган реєстрації та орган земельних ресурсів, не визначивши коло належних відповідачів, з чим погодився суд. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про визнання позову. Рішенням від 18 листопада 2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 23 вересня 2007 року та право власності ОСОБА_3 на житлову будівлю та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 13 січня 2010 року ОСОБА_3, отримавши державний акт на зазначену земельну ділянку, відчужив її ОСОБА_1 . Таким чином, використовуючи судову процедуру, ОСОБА_1 отримав бажане судове рішення, яке стало підставою для реєстрації за ним права власності на земельну ділянку, що має інше цільове призначення. В подальшому, а саме 14 січня 2011 року, тобто більш ніж через 2 роки зазначене судове рішення скасоване в апеляційному порядку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_3, яке в період його дії спричинило негативні правові наслідки. З урахуванням викладеного поведінка ОСОБА_1 викликає обґрунтований сумнів у добросовісності його дій і не узгоджується з принципами добросовісності, визначеними національним законом.
Крім того, позивач довів факти, через які він не знав та не міг довідатися про порушення свого цивільного права з моменту укладення оскаржуваних правочинів. В свою чергу, відповідачі не довели обізнаності позивача про існування оспорюваних правочинів з моменту їх укладення. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що позивач позовну давність не пропустив.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Возіян А. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17 та постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 654/747/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 308/5006/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 1522/27468/12, від 24 лютого 2020 року у справі № 458/146/15-ц, від 16 січня 2018 року у справі № 397/1402/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 748/1414/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 459/2776/16-ц та від 18 липня 2018 року у справі № 624/604/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, не встановивши всі обставини справи та не дослідивши належним чином надані докази, зокрема, оспорювані договори купівлі-продажу, дійшов помилкового висновку про незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на виставочно-демонстраційний автосалон та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Також суд дійшов безпідставного висновку про недобросовісність ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу та набутті права власності на цей автосалон. Апеляційний суд не врахував, що земельні ділянки надавались організації виключно в тимчасове користування і без права будівництва будь-яких об`єктів, що вже ставить під сумнів право ГО "ООО ВСА" на відведення у користування земельної ділянки для обслуговування автостоянки, оскільки з відповіді Державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської області від 16 жовтня 2019 року № 1015-05/1-9302 видно, що згідно з інформацією з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, немає відомостей щодо реєстрації дозвільних документів стосовно введення до експлуатації об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1). Громадська організація "ООО ВСА" фактично захопила частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, і поданням позову у цій справі просто намагається позбавити ОСОБА_1 права власності на майно. Крім того, як видно з рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867, право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 визнавалось не за ГО "ООО ВСА", а за Одеською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі - ООО ВСА), яка була осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів і фактично є тільки розпорядником майна вказаної організації.
Посилання позивача на рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 як на підставу позову є необґрунтованими, оскільки у зазначеному рішенні висновки зроблено лише виходячи із позиції позивача без належного їх обґрунтування. У зв`язку з цим суд мав би відмовити у задоволенні позовних вимог ООО ВСА через неналежне обґрунтування та недоведеність, проте в тексті рішення немає жодного посилання на надані документи чи інші докази, які підтверджували б наявність у позивача будь-яких законних прав на спірне майно. Таким чином, право власності на будівлі автостоянки № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ГО "ООО ВСА" також без достатніх правових підстав, що свідчить про відсутність законного права власності на будівлі автостоянки та про безпідставність позовних вимог, що й було встановлено судом першої інстанції. Водночас апеляційний суд, маючи докази про те, що рішення від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 оскаржене ОСОБА_1 в апеляційному порядку, безпідставно не зупинив провадження у цій справі.
Апеляційний суд не врахував, що у позовній заяві ГО "ООО ВСА" стверджувала про своє право на земельну ділянку, на якій розміщено виставочно- демонстраційний автосалон, й зазначала, що саме її право як користувача земельної ділянки порушене оскаржуваними договорами купівлі-продажу. З огляду на такі підстави позову суд першої інстанції дійшов логічного висновку про відсутність у громадської організації будь-яких правомірних очікувань, адже вона лише отримала право на розроблення проєкту землеустрою земельної ділянки, й дотепер сам проєкт не затверджено, що вже виключає право користування земельною ділянкою. Водночас, подаючи апеляційну скаргу, позивач посилався вже на зовсім інші обставини та стверджував, що ОСОБА_1 порушив його право власності саме на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1. Апеляційний суд прийняв такі доводи і саме на підставі них скасував рішення місцевого суду, чим порушив вимоги процесуального скону.
Також апеляційний суд не взяв до уваги, що ГО "ООО ВСА" немає будь-якого права на земельну ділянку та виставочно-демонстраційний автосалон за адресою: АДРЕСА_1, а отже, і права вимагати визнання недійсними правовстановлюючих документів на вказане майно.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не пропустив позовну даність, оскільки саме він повинен був довести й той факт, що не міг дізнатись про оскаржувані договори купівлі-продажу раніше. Враховуючи, що ОСОБА_1 постійно користувався належним йому майном, намагався оформити земельну ділянку, узгоджував з позивачем її розміри, необґрунтованими є посилання на відсутність у громадської організації можливості дізнатись про оскаржувані договори купівлі-продажу.
Крім того, у касаційній скарзі є посилання на те, що апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин недотримання строку на подання доказів та про приєднання до матеріалів справи висновку оціночно-будівельної експертизи від 01 лютого 2021 року № 80/18. У зв`язку з цим представник ОСОБА_1 просив касаційний суд врахувати зазначений висновок та пояснення до нього при ухваленні рішення суду.
У червні 2021 року ГО "ООО ВСА" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 квітня 2021 року справа № 521/13024/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що рішенням Одеського міськвиконкому від 18 грудня 1969 року № 799 Одеському виробничому міжобласному об`єднанню "Укрглававтотехобслуговування" відведена земельна ділянка площею 14 871 кв. м (за планом відводу) на АДРЕСА_3 ) для будівництва автостоянки на 300 машиномісць. Згодом автостоянка була передана в користування обласному товариству "Автолюбитель УРСР".
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 21 червня 1979 року № 470 Одеському обласному товариству "Автомотолюбитель УРСР" відведена земельна ділянка площею 0,663 га для облаштування платних автостоянок відкритого збереження автотранспорту.
Рішенням міського виконавчого комітету від 17 липня 1980 року № 503 замінено відкрите збереження автотранспорту на збереження в збірно-розбірних металевих гаражах.
Станом на 01 січня 1991 року за Одеським обласним товариством "Автолюбитель УРСР" обліковувалося в користуванні земельна ділянка площею 1,7914 га - автостоянка № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ).
26 листопада 1992 року Міністерство юстиції України здійснило перереєстрацію Спілки автомобілістів України (свідоцтво № 331), Українська республіканська спілка автомобілістів була перейменована у Всеукраїнську спілку автомобілістів.
З 01 січня 1994 року ця земельна ділянка була в користуванні Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів і використовувалася для експлуатації та обслуговування автостоянки.
Рішенням Одеської міської ради від 31 жовтня 2000 року № 1848-ХХІІІ "Про затвердження технічної документації з інвентаризації та проекту відведення земельних ділянок, про видачу документів, що посвідчують право користування та надання ООО ВСА земельної ділянки загальною площею 1,8214 га за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування автостоянки НОМЕР_1 та для будівництва і експлуатації автомийки", затверджена технічну документацію з інвентаризації та проєкту відведення земельної ділянки; змінено умови землекористування ООО ВСА земельною ділянкою площею, 0,0276 га, за адресою: АДРЕСА_1 (на території автостоянки НОМЕР_1) у зв`язку з будівництвом на частині раніше наданої для організації автостоянки земельної ділянки автомийки; видано ООО ВСА договір про право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди) загальною площею 1,7914 га, терміном до 10 років, але не пізніше початку реконструкції району; із земель міста надано земельну ділянку загальною площею 0,03 га, за адресою: АДРЕСА_1 у тимчасове користування, на умовах оренди, але не пізніше початку реконструкції району; затверджено договір про тимчасове користування землею (у тому числі на умовах оренди) між Одеською міською радою і ООО ВСА; зобов`язано ООО ВСА замовити в управлінні земельних ресурсів оформлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками відповідно до пунктів 3, 4 цього рішення, виконувати вимоги та умови щодо землекористування, дотримуватися положень статей 40, 115 ЗК України; управлінню земельних ресурсів видати ООО ВСА документи, що посвідчують право користування земельними ділянками відповідно до пунктів 3, 4 цього рішення та внести відповідні зміни до земельно-облікової документації.
На замовлення ООО ВСА земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки ООО ВСА (автостоянка НОМЕР_1 і автомийка) та проєкт відведення земельних ділянок ООО ВСА для будівництва, експлуатації та обслуговування автомийки; для будівництва та комплексного благоустрою прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 (біля території автостоянки НОМЕР_1).
28 липня 2005 року проведено державну реєстрацію ГО "ООО ВСА". Згідно з пунктом 1.1 статуту громадської організації рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймались, змінювались назви, які належать одній і тій самій організації, зареєстрованій на АДРЕСА_1 .
Отже, ГО "ООО ВСА" фактично функціонує тривалий час, і спочатку мала назву Одеське обласне товариство "Автомотолюбитель УРСР", яка неодноразово змінювалась.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 визнано право власності ООО ВСА, зокрема, на нежитлові приміщення, розташовані на АДРЕСА_1, - автостоянку НОМЕР_1, загальною площею 888,2 кв. м (приміщення літ. А, а, А`, а` (I-II поверхи) - 417,70 кв. м, літ. Б (склад) - 15,3 кв. м, літ. В (склад) - 26,6 кв. м, літ. Г (електромайстерня) - 52,3 кв. м, літ. Д (склад) - 243 кв. м, літ. Е (підсобне) - 9,5 кв. м, літ. Ж (кладова) - 6,3 кв. м, літ. З (гараж) - 16,7 кв. м, літ. И (гараж) - 16,7 кв. м, літ. К (гараж) - 17,00 кв. м, літ. Л (гараж) - 16,7 кв. м, літ. М (гараж) - 16,7 кв. м, літ. Н (гараж) - 16,7 кв. м, літ. О (гараж) - 17,0 кв. м), згідно з технічним паспортом від 11 квітня 2003 року.
Водночас рішенням Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року в іншій справі № 9/429-05-11866, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року, визнано право власності ПП "Автолюбитель", серед іншого, на виставочно-демонстраційний автосалон, за адресою: АДРЕСА_1 .
25 січня 2006 року ООО ВСА зареєструвала своє право власності - на нежитлові приміщення, про що свідчить витяг про реєстрацією права власності на нерухоме майно.
ПП "Автолюбитель" також зареєструвало своє право власності в Комунальному підприємствві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", про що свідчить запис в книзі № 49 неж-93, № запису 5664, реєстраційний номер 13647837.
Вищий господарський суд України постановою від 03 серпня 2006 року скасував рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року, на підставі яких за ПП "Автолюбитель" визнано право власності, серед іншого, на виставочно-демонстраційний автосалон, за адресою: АДРЕСА_1 . Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2006 року позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.
ПП "Автолюбитель" про скасування права власності на виставочно-демонстраційний автосалон було обізнано, про що свідчить присутність представника підприємства у судовому засіданні 30 жовтня 2006 року під час нового розгляду справи № 9/429-05-11866 в суді першої інстанції, що видно з ухвали Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2006 року.
05 лютого 2007 року ПП "Автолюбитель" в особі директора Іванова Ю. О., будучи обізнаним про скасування права власності на автосалон, за договором купівлі-продажу відчужило ОСОБА_2 виставочно-демонстраційний автосалон за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18,5 кв. м, який складається з адміністративної будівлі під літ. А, загальною площею 14,7 кв. м; приміщення охорони під літ. Б, загальною площею 4,5 кв. м; огорожі № 1-3; мостіння 1.
05 березня 2007 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужив зазначений виставочно-демонстраційний автосалон ОСОБА_1
15 березня 2007 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
23 вересня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі був укладений договір, за яким відчужено житлову будівлю, загальною площею 18,5 кв. м та земельну ділянку, площею 904 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
24 червня 2008 року виконавчий комітет Одеської міської ради рекомендував Одеській міській раді дати згоду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,09 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації відкритого виставочно-демонстраційного автосалону.
Одеська міська рада рішенням від 10 липня 2008 року № 3203-V відмовила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельною ділянки.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2008 року у справі № 2-6411/2008 визнано дійсним договір купівлі-продажу житлової будівлі загальною площею 18,5 кв. м та земельної ділянки площею 904 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначені житлову будівлю та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов`язано Одеську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати належним чином державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 ; зобов`язано Одеське міське управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3
23 квітня 2009 року ГО "ООО ВСА" отримала свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГО "ООО ВСА" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та скасування державної реєстрації від 23 квітня 2009 року (справа № 521/12882/19). Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, провадження у справі № 521/12882/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
02 жовтня 2009 року ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯИ № 180917 на право власності на земельну ділянку площею 0,0904 га, розташовану на АДРЕСА_1 .
13 січня 2010 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продав, а ОСОБА_1 придбав зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028.
08 червня 2011 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 338978.
У подальшому ГО "ООО ВСА" звернулась з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держкадастру в Одеській області, ОСОБА_3, третя особа - Одеська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними (справа № 521/12750/19). Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Це рішення суду оскаржено громадською організацією в апеляційному порядку, справа на час розгляду цієї справи не розглянута.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2011 року скасовано рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2008 року у справі № 2-6411/2008, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено При цьому суд встановив, що договір купівлі-продажу нерухомості від 23 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у простій письмовій формі, є нікчемним. Крім того, ОСОБА_1 не був власником спірної земельної ділянки, яка знаходилась в комунальній власності Одеської міської ради, тому суд не мав правових підстав визнавати право власності за ОСОБА_3
07 квітня 2011 року заступник прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до Управління Держкомзему у місті Одесі, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про витребування земельної ділянки площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності вказаної земельної ділянки (справа № 1519/2-4697/11).
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2011 року у справі № 1519/2-4697/11 позов заступника прокурора задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, за адресою: АДРЕСА_1 скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку. Зазначене рішення набрало законної сили 03 грудня 2011 року.
05 жовтня 2012 року суд видавОдеській міській раді виконавчий лист № 1519/2-4697/11 на примусове виконання судового рішення.
21 січня 2013 року постановою Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 22 листопада 2011 року у зв`язку з тим, що земельну ділянку, площею 0,0904 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, витребувано від ОСОБА_1 та передано представнику Одеської міської ради, про що складений акт державного виконавця від 16 січня 2012 року.
23 травня 2013 року після примусового виконання заочного судового рішення від 22 листопада 2011 року у справі № 1519/2-4697/11 ОСОБА_1 подав до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області заяву про державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 0,0904 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Право власності на цю земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 травня 2013 року, індексний номер 4074507.
Рішенням Одеської міської ради від 10 вересня 2015 року № 7078-VІ ГО "ООО ВСА" надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,7887 га за адресою: АДРЕСА_1 в оренду для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель та споруд автостоянки НОМЕР_1.
ОСОБА_1 оскаржив зазначене рішення органу місцевого самоврядування (справа № 521/7697/19).
У межах справи № 521/7697/19 судовий експерт Дзінка А. І. провів земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок від 26 травня 2019 року № 902/2019, згідно з яким має місце накладання земельних ділянок, загальною площею 0,0904 га за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 1,7887 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа накладання становить 0,0904 га.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06 березня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа - ГО "ООО ВСА", та скасовано рішення Одеської міської ради від 10 вересня 2015 року № 7078-VІ. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року зазначене судове рішення скасовано та ухвалене нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
22 березня 2017 року земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2011 року у справі № 1519/2-4697/11, зареєстрована за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, номер запису про право власності 19877748, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 квітня 2018 року.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2018 року у справі № 1519/2-4697/11 за заявою ОСОБА_1 скасовано заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2011 року та призначено справу до судового розгляду.
17 грудня 2018 року, під час нового розгляду справи № 1519/2-4697/11, прокуратура Одеської області звернулась до суду із заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зміну предмета і підстав позову, у якій просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 331 253,00 грн, що дорівнює вартості земельної ділянки, площею 0,0904 га, кадастровий номер: 5110137300:68:002:0028, мотивуючи тим, що на цій земельній ділянцізнаходиться виставочно-демонстраційний салон, загальною площею 18,5 кв. м який належить ОСОБА_1, тому повернути вказану земельну ділянку в натурі до комунальної власності Одеської міської ради неможливо, у зв`язку з чим відшкодуванню підлягає вартість земельної ділянки в розмірі 331 253,00 грн.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року у справі № 1519/2-4697/11, яке набрало законної сили, позов прокуратури Одеської області задоволено у повному обсязі. Стягено з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 331 253,00 грн, що дорівнює вартості земельної ділянки, площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 виконав зазначене судове рішення від 17 січня 2019 року, що підтверджено фінансово-платіжними квитанціями від 06 березня 2019 року № 20 на суму 32 253,00 грн та від 06 березня 2019 року № 0.0.1287855700.1 на суму 299 000,00 грн.
04 червня 2019 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1
20 серпня 2019 року за заявою громадської організації складено висновок судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 34/2019, за результатами якої, зокрема, встановлено, що на момент огляду в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:68:002:0028 на АДРЕСА_1 немає виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, який зазначений в договорі купівлі-продажу від 05 березня 2007 року. Крім іншого, експерт встановив, що об`ємно-планувальні показники та характеристики складу літ. Б, що належить ГО "ООО ВСА", який на момент огляду розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:68:002:0028, відповідають об`ємно-планувальним показникам та характеристиці складу літ. Б, що визначені в технічному паспорті на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 станом на 24 квітня 2009 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року у справі № 1519/2-4697/11 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора про стягнення грошової вартості земельної ділянки відмовлено. При цьому суд встановив, недобросовісну поведінку ОСОБА_1 і зловживання своїми правами, що виразилось у поданні ним до реєстраційної служби заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку після примусового виконання судового рішення у справі № 1519/2-4697/11; відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду та його скасування; належність виключної правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема земельної ділянки) належить Одеській міській раді; неправомірність зміни заступником прокурора і предмета, і підстави позову, що є недопустимим; відсутність згоди Одеської міської ради на отримання грошової компенсації.
Під час розроблення громадською організацією проєкту землеустрою з`ясувалося, що частина земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні, перебуває у власності іншої особи - ОСОБА_1 . Так, у листі відділу у місті Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10 липня 2017 року № 34-15-0.240-2036/112-17 зазначено, що земельна ділянка, площею 1,7887 га за адресою: АДРЕСА_1 відводиться частково за рахунок земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5110137300:68:002:0028, і частково за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:68:002:0037, яка належить на праві власності на підставі державного акта серії ЯЛ №338978 від 08 червня 2011 року ОСОБА_1, відповідно включення земельної ділянки до проєкту землеустрою можливе лише після припинення права власності чи користування нею фізичними або юридичними особами.
Крім того, в межах кримінального провадження 19 червня 2020 року проведено судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу № 20-948-951 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, та будівель, споруд, що на ній розміщені, згідно з якою зазначена в технічному паспорті від 12 жовтня 2007 року адміністративна будівля літ. А за своїм положенням стосовно меж зазначеної земельної ділянки відповідає матеріалам технічної інвентаризації. Приміщення охорони літ. Б на земельній ділянці на час обстеження не існує. Огорожа № 1-3 та мостіння І також не збереглись. Існує порушення меж (або накладання) земельної ділянки. На час проведення експертизи із зазначених у договорах купівлі-продажу від 2007 року об`єктів наявна лише будівля літ. А, яка, за твердженням заявника, і є складом громадської організації під літ. Б.
Звертаючись із цим позовом 06 серпня 2019 року, громадська організація зазначила, що про існування оспорюваних договорів купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року та від 05 березня 2007 року їй стало відомо лише у травні 2019 року, після отримання відзиву на апеляційну скаргу в межах судової справи № 1519/2-4697/11.