Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 363/423/17
провадження № 61-16391св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи (за зустрічним позовом): ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_5,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1, подану адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 01 вересня 2010 року до 28 вересня 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
За час шлюбу ними набуто у спільну сумісну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, на якій в подальшому був побудований житловий будинок, який не прийнятий в експлуатацію та відповідно державна реєстрація права власності на нього не здійснена.
Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку відмовляється поділити зазначене спільне майно, просила провести його поділ, згідно з яким визнати:
- за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ОСОБА_4, що станом на 29 травня 2018 року становить 783 225,00 грн, по 1/2 частині за кожним;
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ОСОБА_3, що станом на 29 травня 2018 року становить 313 290,00 грн, по 1/2 частині за кожним;
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ОСОБА_5, що станом на 29 травня 2018 року становить 130 537,50 грн, по 1/2 частині за кожним;
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг", що станом на 29 травня 2018 року становить 20 072,15 грн, по 1/2 частині за кожним;
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", що станом на 29 травня 2018 року становить 81 750,01 грн, по 1/2 частині за кожним.
Свої вимоги мотивував тим, що грошові кошти на придбання спірної земельної ділянки він отримав у борг від своєї бабусі ОСОБА_4 у розмірі 30 000 доларів США згідно розписки від 02 жовтня 2010 року, в якій встановлено строк їх повернення до 17 березня 2017 року, проте до теперішнього часу бог не повернутий.
Окрім того, грошові кошти розмірі 12 000 доларів США на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, ним було отримано в борг у ОСОБА_3 в відповідно до розписки від 15 червня 2012 року, в якій було встановлено строк повернення грошових коштів до 30 вересня 2017 року. Вказані кошти не повернуто.
З метою проведення будівельних робіт у спірному житловому будинку він згідно розписки від 01 квітня 2014 року взяв у ОСОБА_5 в борг грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, строк повернення яких встановлено до 19 січня 2019 року. Ці кошти також залишились непвернутими.
Оскільки вказані правочини були укладені з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1 та в інтересах сім`ї, вважав, що боргові зобов`язання підлягають поділу між ними в рівних частинах.
Також вказував, що в період шлюбу 15 травня 2013 року між ним та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" був укладений кредитний договір. За рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 10 грудня 2014 року з нього на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 072,15 грн, а 11 серпня 2017 року державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження про стягнення з нього цих грошових коштів.
Крім того, 12 липня 2012 року він уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір та станом на 25 травня 2018 року має заборгованість у розмірі 81 750,01 грн.
Оскільки кредитні кошти він отримував з метою задоволення потреб сім`ї, тому вважає, що боргові зобов`язання за кредитними договорами також підлягають поділу між подружжям.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поділено спільне сумісне майно подружжя, а саме: земельну ділянку площею 0,0750 га, яка розташована по АДРЕСА_1, з кадастровим номером 3221888801:37:052:0702, та визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині вказаної земельної ділянки за кожним.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка набута сторонами за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на це майно відповідачем не спростована. Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що спірний житловий будинок може бути об`єктом поділу спільної сумісної власності подружжя.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ боргових зобов`язань, суд першої інстанції виходив із недоведеності та безпідставності цих вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
04 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про поділ житлового будинку, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц, від 28 жовтня 2019 року у справі № 308/2695/16-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 556/290/17-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 567/147/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судом застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги аргументовані тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності, будівництво його закінчено й він фактично використовується за своїм функціональним призначенням, проте не прийнятий до експлуатації та не оформлено право власності з вини відповідача.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що суди не звернули увагу на те, що всі грошові кошти, які взяті у борг під час шлюбу, є боргами подружжя та підлягають поділу у порядку, визначеному частиною четвертою статті 65 СК України. Суди не з`ясували і не дослідили обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення подружніх стосунків, не з`ясували джерело і час його придбання.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
У запереченнях на відзив ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про поділ земельної ділянки у повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 10 та 23 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу № 363/423/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк"), ОСОБА_5, про поділ боргових зобов`язань.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року справу № 363/423/17 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи
Суди встановили, що з 01 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року.
За час шлюбу ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2010 року, укладеного з ОСОБА_8 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. і зареєстрованого в реєстрі за № 2724, придбав 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, з кадастровим номером 3221888801:37:052:0265, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншу 1/2 частину вказаної земельної ділянки придбав ОСОБА_9 .
Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору купівлі-продажу продаж земельної ділянки вчинено за 108 200,00 грн, відповідно до пункту 3.4 - укладено за згодою дружини покупця ОСОБА_1
14 червня 2012 року ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯМ № 757038 на право власності на земельну ділянку площею 0,0750 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Після розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 3221888801:37:052:0265 між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, 03 серпня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку площею 0,0750 га з кадастровим номером 3221888801:37:052:0702, про що внесено відомості до Державного земельного кадастру.
Також установлено, що згідно боргової розписки від 02 жовтня 2010 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 грошову суму, еквівалентну 30 000 дол. США, яку зобов`язався повернути до 17 лютого 2017 року.
Відповідно до боргової розписки від 15 червня 2012 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошову суму, еквівалентну 12 000 до. США, яку зобов`язався виплатити до 30 вересня 2016 року.
Згідно боргової розписки від 01 квітня 2014 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_5 грошову суму, еквівалентну 5 000 дол. США, яку зобов`язався повернути до 19 січня 2019 року.
15 травня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 20 072, 15 грн та який був стягнути з нього заочним рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року у справі № 208/6796/14-ц.
10 липня 2012 року ОСОБА_2 уклав кредитний договір з АТ "КБ "ПриватБанк" та отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 09 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 перед АТ "КБ "ПриватБанк" склала 47 478 грн 58 коп.
Окрім того, згідно зі звітом про оцінку майна за 2017 рік, складеним приватним підприємством "СВ Девелопмент" (далі - ПП "СВ Девелопмент"), за адресою: АДРЕСА_1 розташований будинок загальною площею 200 кв. м, оздоблення непридатне, оціночна вартість 2 782 074 грн, що становить 102 887 дол. США.
Суди встановили, що будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснено без відповідних документів, що є самочинним будівництвом.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц, від 28 жовтня 2019 року у справі № 308/2695/16-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 556/290/17-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 567/147/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_2 є посилання неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судом застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.