Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 175/4938/14-ц
провадження № 61-16534св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (третя особа за зустрічним позовом),
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),
треті особи: Національний банк Україна, публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (відповідач за зустрічним позовом), ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О. від 20 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: Національний банк України, публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 серпня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № ML-302/283/2007, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 120 290 швейцарських франків зі сплатою відсотків у розмірі 34,64% з кінцевим терміном повернення 14 серпня 2024 року. Указувало, що в якості забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 14 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-302/283/2007. Зазначило про те, що 24 лютого 2012 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" придбало у ПАТ "ОТП Банк" право вимоги за кредитним договором та договором поруки, та таким чином набуло право вимоги за ними до позичальника та поручителя. 12 серпня 2011 року додатковим договором № 4 до кредитного договору валюту кредиту змінено з Швейцарських франків на гривню.
Посилаючись на те, що взяті на себе, за умовами кредитного договору, зобов`язання ОСОБА_1 не виконує, у зв`язку з чим, станом на 14 жовтня 2014 року допустила заборгованість у загальному розмірі 1 215 584,39 грн, яка складається з 915 584,39 грн основного боргу та 300 000 грн пені за невиконання зобов`язань, а тому просило суд ухвалити рішення, яким стягнути вказану заборгованість в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3
02 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати припиненим договір поруки, мотивуючи позов тим, що у якості забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_1 14 серпня 2007 року між ним та банком було укладено договір поруки № SR-302/283/2007. Зазначав про те, що пред`явивши до суду позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, банком було пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з вимогою до поручителя, а отже він втратив право вимоги до нього.
Посилаючись на те, що останній платіж за кредитом позичальником було здійснено 04 жовтня 2013 року, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати договір поруки № SR-302/283/2007 від 14 серпня 2007 року, укладений між ЗАТ "ОТП Банк" та ним, з усіма змінами та доповненнями припиненим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" кредитну заборгованість в розмірі 903 424,99 грн та 3 654 грн судового збору, а всього стягнуто 907 078,99 грн. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір поруки № SR-302/283/2007 від 14 серпня 2007 року, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3, з усіма змінами та доповненнями до нього, припиненим.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" виходив із того, що боржник ОСОБА_1 допустила заборгованість за кредитним договором, втім, зважаючи на те, що позичальник припинила внесення платежів щодо погашення кредиту з листопада 2013 року право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту позивач мав протягом наступних шести місяців, а тому вважав за необхідне заборгованість стягнути з позичальника, а зустрічний позов поручителя задовольнити, визнавши поруку припиненою.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог, зазначив про те, що колегія суддів позбавлена можливості встановити частину платежів, до яких банком не пропущено шестимісячний строк, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що до заявлених вимог він пропущений.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
06 листопада 2020 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, у якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що пунктом 2 кредитного договору та пунктом 2.1 договору поруки було визначено чітко дату остаточного повернення кредиту - 14 серпня 2024 року, тобто на дату подання позовної заяви, договір поруки не був припинений. Апеляційний суд не звернув уваги на зазначені обставини та не надав належної оцінки змісту кредитного договору та договору поруки та прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу з поручителя. Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема договір поруки, не встановив обставини щодо строку його дій та не перевірив наявність правових підстав для стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту та процентах з поручителя. Отже, право ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на солідарне стягнення боргу з боржника та поручителя було порушено, та підлягає захисту.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року в справі № 758/6863\14-ц, від 05 червня 2019 року в справі № 523/3082/14, постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15, від 14 червня 2017 року в справі № 6-1009цс17, від 15 квітня 2014 року в справі № 6-24цс14, від 09 вересня 2015 року в справі № 6-939цс15, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року в справі № 6-52985св13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано справу № 175/4938/14-ц з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 01 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 18 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-302/283/2007, за умовами якого останній було надано кредит в розмірі 120 290 швейцарських франків під 34,64% річних з кінцевим терміном повернення 14 серпня 2024 року.
Того ж дня, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-302/283/2007, між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-302/283/2007.
12 серпня 2011 року додатковим договором № 4 до кредитного договору валюту кредиту змінено з швейцарських франків на гривню та суму на 1 022,73 грн.
24 лютого 2012 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" придбало у ПАТ "ОТП Банк" право вимоги за кредитним договором та договором поруки.
Взятих на себе зобов`язань, щодо своєчасного повернення сум кредиту, ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим, станом на 14 жовтня 2014 року, утворилась заборгованість за кредитним договором № ML-302/283/2007 від 14 серпня 2007 року у загальному розмірі 1 215 584,39 грн, що складається з 915 584,39 грн заборгованості за кредитом та 300 000 грн пені.
Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24 лютого 2012 року ПАТ "ОТП Банк" придбало у ЗАТ "ОТП Банк", право вимоги за кредитним договором від 14 серпня 2007 року.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перш статті 1054 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в р