Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 201/6810/19
провадження № 61-19226св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Добровольбуд", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи:приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Ірина Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від
04 листопада 2020 рокуу складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ "Добровольбуд", ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська І. Р., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договору купівлі - продажу та свідоцтва про право власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності.
У січні 2020 року позивач змінив предмет позову та в обґрунтування змінених позовних вимог зазначив, що з рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2013 року по справі № 412/15620/12 Дніпропетровській міській раді стало відомо, що за ОСОБА_5 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 1979 року було зареєстровано право власності на 9/20 частин зруйнованого домоволодіння
АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку
(літ. А-1), вбиральні (літ. Ж) та частки інженерних та господарських споруд (воріт, вимощення, підпірних стін, огорожі, сходів, хвіртки).
У 1980 році ОСОБА_5 здійснив самочинне будівництво прибудови (літ А1-1), прибудови (літ а1-1), гаражу (літ. К), а також сараїв (літ Е та И). Право власності на вищезазначені самобудови належним чином не оформлено.
Згідно запису акту про смерть № 8894 від 25 листопада 2001 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцем є син - ОСОБА_6, який був офіційно зареєстрований за спірною адресою, фактично проживав зі спадкодавцем на момент смерті, а тому фактично прийняв спадщину. Однак спадкова справа не відкривалася, а тому останній не оформив належним чином право власності на спірне майно. З цього ж рішення апеляційного суду Дніпропетровської області стало відомо що
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, згідно запису № 2127 від 24 березня 2010 року, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме 9/20 частин зруйнованого домоволодіння АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року у цивільній справі № 201/1817/13 за позовом ОСОБА_4 до ДМР встановлено факт боргового зобов`язання ОСОБА_6 перед
ОСОБА_4 на суму 79 930,00 грн, що станом на 29 січня 2013 року відповідає 10 000,00 доларів США.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які складаються з 9/20 частин будинку по
АДРЕСА_1, а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ. А-1 (інвентаризаційною вартістю 7118 грн.), напівзруйнованої житлової прибудови літ. А1-1 (інвентаризаційною вартістю 3991 грн.), прибудови літ. а1-1 (інвентаризаційною вартістю 2245 грн.), гаража літ. К (інвентаризаційною вартістю 7342 грн.), сараїв літ. Е (інвентаризаційною вартістю 4083 грн.) та літ. И (інв. вартістю 386 грн.), вбиральні літ. Ж (інвентаризаційною вартістю 814 грн.), а також господарських та інженерних споруд (воріт, вимощення, підпірних стін, огорожі, сходів, хвіртки), на загальну суму 25979 грн. 00 коп., розташованих на території домоволодіння АДРЕСА_1, котрі були отримані ОСОБА_6 в натурі після смерті його батька -
ОСОБА_5 .
На підставі вищезазначеного рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Новіковою А. В. 14 жовтня 2013 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно, номер запису про право власності - 3183419.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Проте 08 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. та зареєстровано в реєстрі за № 5591, за умовами якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 отримав у дар спірний об`єкт нерухомості майна.
Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. номер запису 3301836.
23 квітня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Іванченко Л. І. зареєстровано за ТОВ "Добровольбуд" право власності на спірне майно та згодом 03 жовтня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Базою Д. А. номер запису 73763456 право власності на дане майно зареєстровано за ОСОБА_1, який і є власником спірного майна на теперішній час.
Спірний договір дарування та наступні свідоцтва про реєстрацію права власності порушують інтереси Дніпропетровської міської ради.
На підставі наведених обставин позивач просив визнати недійсним договір дарування 9/20 частин житлового будинку загальною площею 20,3 кв.м., по
АДРЕСА_1 від 08 листопада 2013 року серія та номер № 5591, ВТО № 392154, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Петрушевською І.Р.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв.м., по АДРЕСА_1, серія та номер 21786078, виданого 19 травня 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області .
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв.м., по АДРЕСА_1, серія та номер САК 508765, номер: 28266332 виданого 17 жовтня
2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Базою Д.А.
Скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв.м., по АДРЕСА_1 :
- за ОСОБА_4 номер запису права власності 3183419 від 14 жовтня
2013 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Новіковою А.В.;
- за ОСОБА_2 номер запису права власності 3301836 від 08 листопада 2013 року, внесений приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І. Р.;
- за ТОВ "Добровольбуд" номер запису права власності 5691808 від 23 квітня
2014 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Л. І.;
- за ОСОБА_1 номер запису права власності 7376356 від 03 жовтня 2014 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Базою Д.А.
Визнати спадщину відумерлою після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з 9/20 частин будинку по АДРЕСА_1, а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ А-1, напівзруйнованої житлової прибудови літ А1-1, господарських та інженерних споруд та передати її у власність територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпропетровської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня
2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня
2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу Дніпровської міської ради без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 грудня 2020 року Дніпровська міська рада через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявником неодноразово наголошувалось на те, що ОСОБА_6 на момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав із спадкодавцем за зазначеною адресою, а тому фактично прийняв спадщину, однак дані обставини справи були не повно досліджені, внаслідок чого суди дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі 752/749/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
24 березня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від
04 листопада 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року поновлено Дніпровській міській раді строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
09 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого РВК № 865/8 від 08 жовтня 1963 року визнано право власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці під АДРЕСА_1, яке складається: з будинку під літ. Б-1 з 3-х кімнат, житловою площею, 27,1 кв.м, корисною площею 33,1 кв.м, що становить 11/20 частин від всього домоволодіння за
ОСОБА_7 ; з будинку під літ. А-1 із 4х кімнат, житловою площею 36,6 кв.м, корисною площею 47,2 кв.м, що становить 9/20 частин від всього домоволодіння - за ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Закріплено у безстрокове користування співвласників ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 земельний участок під АДРЕСА_2 на площі 800 кв.м.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня
2013 року у справі № 201/1817-13 за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_10, Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту боргового зобов`язання, визнання права власності на будівельні матеріали і визнання права власності на частину домоволодіння, позовні вимоги
ОСОБА_4 задоволено частково та встановлено факт боргового зобов`язання ОСОБА_6 перед ОСОБА_4 на суму 79 930,00 грн, що станом на 29 січня 2013 року відповідає 10 000,00 доларів США. Визнано за ОСОБА_4 право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які складаються з 9/20 частин будинку по АДРЕСА_2, а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ. А-1 (інвентаризаційною вартістю 7 118 грн.), напівзруйнованої житлової прибудови літ. А1-1 (інвентаризаційною вартістю 3 991 грн.), прибудови літ. а1-1 (інвентаризаційною вартістю 2 245 грн.), гаража літ. К (інвентаризаційною вартістю 7 342 грн.), сараїв літ. Е (інвентаризаційною вартістю 4 083 грн.) та літ. И (інв. вартістю 386 грн.), вбиральні літ. Ж (інвентаризаційною вартістю 814 грн.), а також господарських та інженерних споруд (воріт, вимощення, підпірних стін, огорожі, сходів, хвіртки), на загальну суму 25 979 грн, розташованих на території домоволодіння АДРЕСА_2, котрі були отримані ОСОБА_6 в натурі після смерті його батька - ОСОБА_5 .
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року у справі № 2014/1817/13 скасовано, у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_4 відмовлено.
На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
22 квітня 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Новіковою А. В. 14 жовтня 2013 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно, номер запису про право власності 3183419.
08 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. та зареєстрований у реєстрі за № 5591, за умовами якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 отримав у дар спірний об`єкт нерухомості майна.
Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. номер запису 3301836.
23 квітня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Іванченко Л. І. зареєстровано за ТОВ "Добровольбуд" право власності на спірне майно та згодом 03 жовтня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Базою Д. А. номер запису 73763456 право власності на дане майно зареєстровано за ОСОБА_1, який і є власником спірного майна на теперішній час.
Звертаючись до суду з позовом, Дніпровська міська рада посилалася на те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно запису акту про смерть № 8894 від 25 листопада 2001 року, фактично спадщину після смерті батька прийняв його син, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті спадкова справа не відкривалась і жоден спадкоємець не звернувся за прийняттям спадщини, що є підставою для визнання спадщини відумерлою. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, на підставі якого відбулося відчуження спірного об?єкту нерухомого майна, було скасовано судом апеляційної інстанції, тому договір дарування, укладений 08 листопада 2013 року, є недійсним.
Залишаючи апеляційну скаргу Дніпровської міської ради без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що
ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав у спірному домоволодінні, але після смерті батька до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не відкривалася, своїх спадкових прав на нерухоме майно не оформив, у зв?язку з чим апеляційний суд правильним вважав висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради про визнання спадщини після смерті ОСОБА_6 відумерлою.
Оскільки судами встановлена відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_6, то апеляційний суд погодився з висновком суду про те, що оспорюваними договорами відчуження спірного нерухомого майна не порушено право міської ради.