ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3213/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача - Жук О.Б. (адвокат),
третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"
про ухвалення додаткового рішення
до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 910/3213/20
за позовом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №9" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про виселення з приміщення,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"
до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання договору №854-1 від 29.12.2015 продовженим на той самий строк і на тих самих умовах,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/3213/20 відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог та задоволено зустрічний позов. Визнано договір № 854-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 21.11.2012 № 854) від 29.12.2015, укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Позивач, Департамент), Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (далі - Відповідач, ТОВ "Діамед") та Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня № 9" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки та 364 днів, тобто до 26.12.2021, на тих самих умовах. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/3213/20 стягнуто з Департаменту на користь ТОВ "Діамед" 22 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 (26.05.2021) у справі № 910/3213/20 скасовано рішення суду першої інстанції від 07.10.2020 та прийнято нове, яким первісний позов задоволено. Вирішено виселити ТОВ "Діамед" з орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 47,00 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ризька, 1, к. 3. Стягнуто з ТОВ "Діамед" на користь Департаменту 2 102,00 грн судового збору за подання позову. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/3213/20 та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Діамед" про ухвалення додаткового рішення у даній справі.
За результатами перегляду справи № 910/3213/20 у касаційному порядку постановою Верховного Суду від 11.08.2021 касаційну скаргу ТОВ "Діамед" задоволено. Скасовано постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 та від 31.05.2021 (26.05.2021) у справі № 910/3213/20, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у цій справі залишені в силі.
18.08.2021 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Діамед" про розподіл судових витрат (надіслана до Суду 13.08.2021 засобами поштового зв`язку), у якій заявник просить стягнути з Департаменту 82 500,00 грн витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, які складаються з витрат, понесених на стадії апеляційного та касаційного провадження.
Розглянувши вищезазначену заяву, а також дослідивши матеріали даної справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у судах апеляційної і касаційної інстанцій заявник надав суду завірені копії додаткових угод № 1 від 07.12.2020 та № 2 від 27.05.2021, акти надання послуг № 2 від 26.05.2021 на суму 35 500,00 грн (щодо витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції) та № 3 від 11.08.2021 на суму 47 000,00 грн (щодо витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції), в яких (актах) визначено найменування послуг (їх перелік), обсяг і вартість. Крім того, у матеріалах справи наявна копія договору про надання правової допомоги від 13.04.2020 № 13, укладений між ТОВ "Діамед" і Адвокатським об`єднанням "Жук, Пономаренко та Партнери".
Згідно з актом надання послуг № 2 від 26.05.2021 виконавець (Адвокатське об`єднання "Жук, Пономаренко та Партнери" в особі керуючого партнера Пономаренка В.М.) надав такі роботи (послуги): вивчення та аналіз апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2020 у справі № 910/3213/20 (4 години) 4 000,00 грн; встановлення правової позиції із клієнтом на стадії апеляційного провадження (1 година) 1 000,00 грн; збір, підготовка доказів, пошук правових позицій Верховного Суду для написання відзиву на апеляційну скаргу (3 години) 3 000,00 грн; написання відзиву на апеляційну скаргу (11 годин) 11 000,00 грн; підготовка пакету документів (додатків) до відзиву на апеляційну скаргу для подання до суду (1 година) 1 000,00 грн; направлення відзиву на апеляційну скаргу із повним пакетом документів сторонам у справі та суду (0,5 години) 500,00 грн; вивчення та аналіз апеляційної скарги на додаткове рішення від 22.10.2020 Господарського суду м. Києва у справі № 910/3213/20 (3 години) 3 000,00 грн; написання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення від 22.10.2020 Господарського суду м. Києва у справі № 910/3213/20 (5 годин) 5 000,00 грн; направлення відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення сторонам по справі та суду (0,5 годин) 500,00 грн; написання заяви про відвід суддів Станіка С.Р. та Тищенко О.В. від розгляду справи № 910/3213/20 (2,5 години) 2 500,00 грн; участь адвоката Пономаренка В.М. у судових засіданнях 21.04.2021, 26.05.2021 (2 засідання) 4 000,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг) становить 35 500,00 грн.
Відповідно до акта надання послуг від 11.08.2021 № 3 виконавець (Адвокатське об`єднання "Жук, Пономаренко та Партнери" в особі керуючого партнера Пономаренка В.М.) надав такі роботи (послуги): вивчення та аналіз постанов Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 та від 31.05.2021 у справі № 910/3213/20 (6 годин) 18 000,00 грн; написання касаційної скарги на постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 та від 31.05.2021 у справі № 910/3213/20 (8 годин) 24 000,00 грн; участь адвоката Пономаренка В.М. у судовому засіданні 11.08.2021 (1 засідання) 5 000,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг) становить 47 000,00 грн.
Загальна вартість робіт (послуг) за цими обома актами становить 82 500,00 грн; в актах зазначено, що замовник претензій стосовно обсягу, якості та строків виконання робіт (надання послуг) не має.
Дослідивши заяву ТОВ "Діамед" про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах апеляційної і касаційної інстанцій, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, Верховний Суд враховує те, що під час розгляду цієї справи позиції сторін не змінювалися, тобто правова позиція Відповідача вже була сформована до апеляційного та касаційного перегляду справи, підготовка заявника до розгляду справи в суді апеляційної інстанції не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів справи не вбачається; наявний касаційний розгляд цієї справи Верховним Судом в одному судовому засіданні також не може свідчити про складність справи, як того вимагає частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, у судовому засіданні суду касаційної інстанції 08.09.2021 представник заявника підтвердив Суду про наявність значної кількості подібних справ за участю ТОВ "Діамед", які розглядаються/розглядались господарськими судами, незмінність своєї правової позиції протягом розгляду даної справи, відсутність змін у усталеній практиці Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів та обґрунтовував збільшення погодинних ставок роботи в судах апеляційної та касаційної інстанцій підвищенням кваліфікації адвокатів адвокатського об`єднання "Жук, Пономаренко та Партнери".
Як вбачається з досліджених Судом матеріалів справи та пояснень представника заявника, ураховуючи рівень кваліфікації адвоката Відповідача та наявність додаткового рішення місцевого господарського суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 22.10.2020 у даній справі, Суд доходить висновку, що час, витрачений адвокатом заявника на надання послуг, пов`язаних, зокрема, з вивченням та аналізом апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі (4 години), вивченням та аналізом апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі (3 години), вивченням та аналізом постанов суду апеляційної інстанції, ухваленій у цій справі (6 годин), а також час, витрачений на написання відзиву на апеляційну скаргу (11 годин), написання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення (5 годин), написання касаційної скарги (8 годин) є завищеним і не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірним зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.
Додатково судова колегія приймає до уваги, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору у даній справі є визнання договору оренди продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
При цьому, Суд враховує, як розмір місячної орендної плати, так і загальну суму платежів за період дії договору, порівняно із заявленою сумою компенсації витрат на професійну правничу допомогу понесених на стадії апеляційного та касаційного провадження.
Ураховуючи наведене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, Верховний Суд керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що витрати ТОВ "Діамед" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій підлягають розподілу частково у сумі 24 000,00 грн, які належить стягнути з Департаменту.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд