Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 757/7499/17-ц (провадження № 14-88цс21)
14 вересня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула у письмовому провадженні справу за касаційними скаргами Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Кабінету Міністрів України на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року (залишені без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року та постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛПП (Sunnex Investments LLP), Таплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP) до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», Міністерства фінансів України, ОСОБА_1 , третя особа - Кабінет Міністрів України, про зобов`язання виконувати умови депозитних договорів і ухвалою від 14 вересня 2021 року повернула справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
З рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Судова влада, особливо коли вона знаходиться під постійною суспільною критикою, і різні політичні сили наполегливо прагнуть її послабити, повинна бути вкрай уважною в ухваленні судових рішень в особливо важливих для суспільства і резонансних справах, якою є ця справа.
2. Повертаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, Велика Палата Верховного Суду знехтувала заданням цивільного судочинства, порушила норми процесуального права та проігнорувала принцип процесуальної економії. Не кажучи про повне ігнорування суспільного запиту на справедливість розгляду справ найвищою судовою інстанцією.
3. Повернувши справу, Велика Палата Верховного Суду фактично ухилилася від свого процесуального обов`язку щодо розгляду справ, незалежно від їх суспільної ваги та можливого тиску на суддів, а також ще раз суттєво затягнула вирішення касаційних скарг по суті.
4. Щодо завдання цивільного судочинства
4.1. Так, Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) визначає завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перші статті 2 ЦПК).
4.2. Частина друга статті 2 ЦПК зобов`язує суд керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
4.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову (вказана у пункті 3 частини першої статті 353 ЦПК) підлягає касаційному оскарженню окремо від рішення суду після її перегляду в апеляційному порядку.
4.4. Частина перша статті 407 ЦПК передбачає, що касаційна скарга на ухвали, передбачені пунктом 2 частини першої статті 389 цього Кодексу, має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.
4.5. Касаційне провадження за наведеними касаційними скаргами відкрите ще 20 липня 2020 року.
4.6. 14 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляду Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності у справі виключної правової проблеми.
4.7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві 11 травня 2021 року.
4.8. Постановляючи 16 червня 2021 року ухвалу про прийняття справи до власного провадження, Велика Палата Верховного Суду перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї справи, і жоден із суддів Великої Палати Верховного Суду не висловив окремої думки на заперечення проти такого прийняття.
4.9. Розгляд справи, призначений на 29 червня 2021 року, не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача.
4.10. І зрештою, 14 вересня 2021року Велика Палата Верховного Суду ухвалила повернути справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
4.11. Наведене затягування з розглядом касаційних скарг по суті не знаходить з мого боку жодного обґрунтування.
5. Щодо можливості повернення справи на розгляд касаційного суду
5.1. Велика Палала Верховного Суду уперше за весь час своєї діяльності повернула справу після її прийняття з підстав відсутності виключної правової проблеми, хоча до цього неодноразово відмовлялася повернути справу у зв`язку з безпідставністю її прийняття через недотримання порядку передачі (за відсутності визначених законом умов передачі справи з питань порушення предметної чи суб`єктної юрисдикції).
5.2. Повертаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, Велика Палата Верховного Суду повторно розглянула питання щодо передачі справи на її розгляд, чого процесуальний закон не допускає, та обґрунтувала повернення відсутністю виключної правової проблеми.
5.3. Частина шоста статті 404 прямо передбачає, що питання про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, що є підставою повернення справи відповідній колегії для розгляду, вирішується саме при вирішенні питання про прийняття справи до розгляду. Після прийняття справи до розгляду повторне вирішення питання про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду процесуальним законом не передбачене.
5.4. Мотивуючи відсутність виключної правової проблеми, Велика Палата Верховного Суду фактично вирішила правову проблему, якій не надала статусу виключної, в ухвалі про повернення справи на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
5.5. Не заперечуючи в цілому запропонованого варіанту вирішення поставленої правової проблеми, ми все ж зазначаю, що процесуальний закон не допускає вирішення правової проблеми в ухвалі про повернення справи на розгляд.
5.6. Вирішення виключної правової проблеми шляхом висловлення висновку про те, як саме повинна застосовуватися норма права, відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 416 ЦПК повинне міститися саме в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками розгляду касаційної скарги, а не в ухвалі про повернення справи на розгляд.
6. Щодо обраного способу забезпечення позову
6.1. Позивачі подали до суду позовну заяву про зобов`язання Міністерства фінансів України, ПАТ «КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 (Голову Правління ПАТ «КБ «Приватбанк») виконувати умови всіх депозитних договорів,укладених з позивачами, у здійсненні ними прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних), чи будь-яких інших рахунках в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Кіпрській Філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», зокрема, але не виключно грошовими коштами, розміщеними на відповідних рахунках.
6.2. 09 лютого 2017 року суддя Печерського районного суду м. Києва Бортницька В. В. відкрила провадження у вказаній справі і в той же день постановила ухвалу про забезпечення позову шляхом:
6.2.1. Встановлення обов`язку в тому числі, але не виключно ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Кіпрської Філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» щодо належного виконання умов усіх депозитних договорів, які укладені з позивачами, в тому числі, але не виключно, в частині виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати відсотків (процентів) за депозитними (вкладними) рахунками цих осіб, а також користування/розпорядження/повернення/виплати грошових коштів, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках цих осіб у ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Кіпрськії Філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», до вирішення по суті спору.
6.2.2. Заборони ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Кіпрській Філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» вчиняти будь-які дії щодо зупинення/блокування/припинення готівкових та/або безготівкових операцій та/або не виконання платіжних доручень/розпоряджень (документів) чи щодо будь-якого іншого обмеження користування/володіння/розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових рахунках позивачів, відкритих у ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Кіпрськії Філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до вирішення по суті спору.
6.2.3. Заборони ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Кіпрській Філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» без окремої письмової згоди, платіжного доручення (документу) кожного з позивачів здійснювати списання/ перерахування грошових коштів чи вчиняти будь-які інші операції з грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Кіпрськії Філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» в тому числі, але не виключно, дії щодо їх списання, обміну, зарахування, переказу, перерахування, а також внесення змін щодо їх обліку, приймати (використовувати) вказані кошті як засіб платежу за цінні папери (акції), розпоряджатися ними в будь-який інший спосіб до вирішення по суті спору.
6.2.4. Заборони ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Кіпрській Філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» утримуватися від виконання усіх депозитних договорів, укладених з позивачами, до вирішення по суті спору.
6.3. Частинами першою, третьою статті 151 ЦПК (тут і далі в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції) було передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
6.4. Відповідно до частин першої - третьої статті 152 ЦПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
6.5. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
6.6. Відповідно до Закону України від 07 лютого 2002 року № 3018-III «Про судоустрій», Верховний Суд України вивчав і узагальнював судову практику, аналізував судову ст