УХВАЛА
14 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3059/16
Провадження № 12-39гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 (головуючий суддя Плахов О. В., судді Мартюхіна Н. О., Шевель О. В.) та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 (суддя Міньковський С. В.)
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"
до Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває ця справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - ТОВ "Спектр-Агро") до Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича (далі - ФОП Довженко О. С., боржник) про банкрутство.
Постановою Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 у цій справі ФОП Довженка О. С. визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Гриценка І. І. ; вирішено інші процедурні питання.
У справі встановлено, що 04.12.2018 відбувся аукціон з продажу майна боржника, а саме лот № 3099АТ/18 у вигляді цілісного майнового комплексу ФОП Довженка О. С. у такому складі: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 76,9 кв.м; корпоративні права у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" (далі - ФГ "Любава-2015"), розмір частки 2,5 тис. грн або частка у розмірі 100 % від статутного (складеного) капіталу.
04.12.2018 за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута між ліквідатором ФОП Довженка О. С. (продавець) та переможцем аукціону ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна на аукціоні, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця частину лоту № 3099АТ/18, а саме квартиру.
Також 04.12.2018 між ліквідатором ФОП Довженка О. С. (продавець) та переможцем аукціону ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015", за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця частину лоту № 3099АТ/18, а саме: корпоративне право у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" у порядку та на умовах, передбачених договором. Цього ж дня арбітражний керуючий Гриценко І. І. та ОСОБА_4 склали та підписали акти прийому-передачі частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" та прийому-передачі права на нерухоме майно.
Після набуття права власності на корпоративні права у вигляді частки 100 % в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2018 передав у власність (продав) корпоративні права у вигляді частки 100 % у статутному капіталі ФГ "Любава-2015" гр. ОСОБА_5, про що 11.12.2018 підписано відповідний акт приймання-передачі частки.
У зв`язку з відчуженням частки у розмірі 100 % у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" на користь гр. ОСОБА_5 рішенням власника/засновника від 11.12.2018, прийнятим гр. ОСОБА_4, вирішено: вийти зі складу засновників/учасників; включити до складу засновників/учасників гр. ОСОБА_5 ; покласти на ОСОБА_5 обов`язки голови ФГ; внести зміни до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); змінити юридичну адресу ФГ; затвердити статут в новій редакції.
Після придбання корпоративних прав ОСОБА_5 вніс до відомостей про юридичну особу ФГ "Любава-2015" відповідні зміни: зміна складу або інформації про засновників; зміна місцезнаходження юридичної особи; інші зміни; зміна керівника юридичної особи; зміна складу підписантів.
13.12.2018 боржник звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С., в якій заявник просив суд визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 04.12.2018 Центральною універсальною біржею.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та постановою Верховного Суду від 07.05.2020, відмовлено у задоволенні заяви боржника про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С., проведеного 04.12.2018 Центральною універсальною біржею.
27.08.2020 ОСОБА_1 (дружина боржника) звернулася до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С., в якій просила суд:
- визнати недійсними результати проведеного 04.12.2018 Центральною універсальною біржею другого повторного аукціону з продажу майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 76,9 кв.м, та майнових прав у статутному капіталі ФГ "Любава-2015", що оформлені протоколом про результати проведення торгів з продажу майна ФОП Довженка О. С. від 04.12.2018;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна на аукціоні від 04.12.2018 - частини лоту № 3099/АТ/18, а саме квартири АДРЕСА_1, загальною площею 76,9 кв.м, укладений між ліквідатором ФОП Довженка О. С. Гриценком І. І. та ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним акт прийому-передачі права на нерухоме майно від 04.12.2018, згідно з яким арбітражний керуючий Гриценко І. І. передав, а ОСОБА_4 прийняв квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" (код 39830422) від 04.12.2018, укладений між арбітражним керуючим (ліквідатором) ФОП Довженка О. С. Гриценком І. І. та ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" від 04.12.2018.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С .
Судові рішення мотивовані тим, що, не зважаючи на створення фермерського господарства під час перебування боржника у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, статутний капітал ФГ "Любава-2015" не може бути автоматично визнаний спільною сумісною власністю подружжя, а заявник не довів спільність коштів, покладених в основу формування статутного капіталу фермерського господарства у розмірі 2 500, 00 грн, на підставі чого суди відхилили посилання заявника на реалізацію на другому повторному аукціоні спільного майна подружжя без виділення частки ОСОБА_1, що свідчить про продаж майна, на яке не може бути звернено стягнення, та дійшли висновку про відсутність у ОСОБА_1 порушеного права, а отже і підстав для звернення до суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону.
Також суд відхилив доводи щодо оплати ОСОБА_4 внеску та вартості майна, придбаного на аукціоні, з рахунку, відкритого ним як фізичною особою-підприємцем, а не як фізичною особою як такі, що не свідчать про порушення ним під час використання коштів рахунків фізичної особи-підприємця на особисті потреби як фізичної особи.
Щодо доводів про відсутність нотаріального посвідчення спірних договорів суди вказали на встановлення Східним апеляційним господарським судом у постанові від 12.12.2019 тієї обставини, що підготовка, проведення та оформлення кінцевих результатів аукціону здійснені відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а жодних порушень законодавства при проведенні аукціону, які б могли вплинути на його результати, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність порушень у зв`язку з укладенням організатором двох окремих договорів на аукціоні.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон України "Про фермерське господарство" не містить заборони на перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі фермерського господарства та вказав, що перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі до іншої особи врегульований статтею 53 Закону України "Про господарські товариства".
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у цій справі, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна боржника в повному обсязі.
Скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 у справі № 17-рп/2012 щодо офіційного тлумачення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України) в аспекті належності до об`єктів спільної сумісної власності подружжя статутного капіталу та майна приватного підприємства.
Скаржник вважає висновки судів про недоведення спільності коштів, покладених в основу формування статутного капіталу ФГ "Любава-2015" такими, що суперечать положенням СК України та судовій практиці, оскільки відповідно до статей 57, 60, 70 СК України набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що свідчить про те, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Той з подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, які її спростовують, про що зазначив Верховний Суд України у постанові від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 та Верховний Суд у постанові від 10.03.2021 № 509/3622/17, від яких Верховний Суд не відступав.
Скаржник також звертає увагу, що відповідно до пункту 1.2 статуту ФГ "Любава-2015" є його членом, однак після проведення спірного аукціону з продажу майна боржника у складі членів фермерського господарства не зазначена, що свідчить про порушення її прав та законних інтересів, що залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
Також, на думку Скаржника, суди, застосовуючи до врегулювання спірних правовідносин статтю 53 Закону України "Про господарські товариства", не врахували, що законодавцем учаснику товариства надано переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника, що продається третій особі, а частиною другою статті 22 Закону України "Про фермерські господарства" передбачено єдиний можливий шлях продажу фермерського господарства - як цілісного майнового комплексу.
Скаржник зазначає, що укладені за результатами повторного аукціону договори купівлі-продажу майна боржника від 04.12.2018 не відповідають проєкту договору купівлі-продажу, розміщеному в оголошенні, що суперечить вимогам частини другої статті 59 Закону про банкрутство.
Ухвалою від 01.06.2021 колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поновила пропущений строк на подання касаційної скарги та відкрила касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.12.2020; а ухвалою від 01.07.2021 передала справу за заявою ТОВ "Спектр-Агро" до ФОП Довженка О. С. про визнання банкрутом на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Мотивуючи ухвалу, колегія зазначила, що спір у цій справі містить виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на те, що за результатом аналізу норм чинного законодавства, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, встановлено невизначеність законодавчого регулювання питання щодо оборотоздатності корпоративних прав фермерського господарства, а саме можливості виділення та продажу частки корпоративних прав фермерського господарства в примусовому порядку.
Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до статті 114 ГК України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У доктрині фермерські господарства віднесено до підприємств кооперативного типу, особливістю правосуб`єктності яких на відміну від підприємств корпоративного типу є те, що ці підприємства є об`єднаннями передусім робочої сили (трудової участі), а не капіталу, а визначальним правовим інститутом, який характеризує таке господарство, є право членства, а не право участі у ньому.
Поряд з цим, Закон України "Про фермерське господарство" передбачає можливість продажу фермерського господарства як цілісного майнового комплексу.
Так, відповідно до статті 22 вказаного закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.
Тлумачення наведеної норми, на думку колегії, дає підстави для висновків, що набувачів цілісного майнового комплексу фермерського господарства можна поділити на дві групи: громадяни України, які мають право на створення фермерського господарства (відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство) та юридичні особи України, які використовуватимуть такий цілісний майновий комплекс для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; відчуження цілісного майнового комплексу допускається лише за цивільно-правовими угодами та на підставі відповідного рішення членів фермерського господарства; до складу цілісного майнового комплексу законодавцем віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання
З огляду на те, що статутний капітал не є майном (активами) юридичної особи, а його джерелом утворення, корпоративні права не входять до складу цілісного майнового комплексу, оскільки не належать фермерському господарству, а є власністю його членів.
При цьому аналіз положень статей 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі.
З огляду на зазначене, враховуючи особливий суб`єктний склад членів фермерського господарства, набувачами корпоративних прав фермерського господарства не можуть бути юридичні особи України.
Разом з цим, враховуючи наведені особливості створення та членства у фермерському господарстві законодавчо неврегульованим є порядок набуття корпоративних прав, вибуття або заміни членів фермерського господарства у разі придбання корпоративних прав у фермерському господарстві особою, не пов`язаною родинними або сімейними зв`язками з дійсними членами фермерського господарства на час такого відчуження, що суперечитиме положенням статті 3 Закону України "Про фермерське господарство".
Також, колегія суддів звертає увагу, що у контексті ефективного способу захисту порушеного права постає питання про поширення на спірні правовідносини конструкції переважних прав та можливості їх захисту за аналогією закону із застосуванням такого способу захисту як переведення прав та обов`язків покупця на позивача.
Водночас, законодавством з питань банкрутства передбачено здійснення примусового відчуження майна та майнових прав банкрута в ліквідаційній процедурі на аукціоні без будь-якого обмеження участі у ньому потенційних покупців.
За змістом статті 42 Закону про банкрутство (чинного на час проведення спірного аукціону у цій справі) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Положення вказаної статті кореспондуються зі статтею 62 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), чинного на час розгляду касаційної скарги.
Поряд з цим, ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки (частина шоста статті 42 Закону про банкрутство та частина п`ята статті 62 КУзПБ).
Отже, з урахуванням аналізу вказаних норм та змісту спірних правовідносин у цій справі, законодавчо невизначеним є правове регулювання правовідносин щодо:
- можливості відчуження фермерського господарства в інший спосіб, ніж шляхом продажу цілісного майнового комплексу, зокрема шляхом продажу корпоративних прав у фермерському господарстві без відповідного рішення та згоди членів фермерського господарства;
- відчуження корпоративних прав фермерського господарства у примусовому порядку, в тому числі, у складі ліквідаційної маси під час проведення аукціону з продажу майна банкрута;
- суб`єктів набуття відповідних корпоративних прав фермерського господарства з урахуванням обмежень, визначених статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" та порядку заміни, вибуття інших членів фермерського господарства;
- поширення режиму спільної сумісної власності на корпоративні права членів фермерського господарства;
- поширення на подібні правовідносини інституту переважних прав та можливості їх захисту за аналогією закону із застосуванням механізму переведення прав та обов`язків покупця на позивача тощо.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник передбачає, що така проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Втім, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не виклала правову проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій, відсутні також і посилання суду касаційної інстанції на справи, у яких виникає проблема правозастосування, їх кількісні показники, які б свідчили про їх непоодинокий характер, посилання на те, що судами було сформовано різну правову позицію при вирішенні справ у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Судом касаційної інстанції в господарських справах відповідно до статті 286 ГПК України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" діє, зокрема, Касаційний господарський суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Отже, на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі як виключну правову проблему передані питання, які можуть бути вирішені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду як належним судом.
Згідно із частиною шостою статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду