УХВАЛА
14 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1569/20
Провадження № 12-51гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош" (Robert Bosch Gesellschaft mit beschrankter Haftung; далі - ТОВ "Роберт Бош")
на постановуЗахідного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 (головуючий Бонк Т. Б., судді Матущак О. І., Якімець Г. Г.), ухвалену за результатами розгляду заяви ТОВ "Роберт Бош" про забезпечення позову, у справі
за позовом ТОВ "Роберт Бош"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слім Дизайн" (далі - ТОВ "Слім Дизайн")
про заборону використовувати знак для товарів і послуг "ВOSСН" та заборону імпорту та продажу товарів із нанесеним знаком для товарів і послуг "ВOSСН",
УСТАНОВИЛА:
30.06.2020 ТОВ "Роберт Бош" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Слім Дизайн", у якому просило заборонити ТОВ "Слім Дизайн" використовувати знак для товарів і послуг "BOSCH" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 1544; заборонити ТОВ "Слім Дизайн" імпорт та продаж товарів із нанесеним знаком для товарів і послуг "BOSCH", які вказані у митних деклараціях від 11.06.2020 тип ІМ 40 ДЕ № :UА209170/2020/038954, від 11.06.2020 тип ІМ 40 ДЕ № :UА209170/2020/038945, від 17.06.2020 тип ІМ 40 ДЕ № :UА209170/2020/040578, від 23.06.2020 тип IМ 40 ДЕ № :UА209170/2020/041800, від 19.06.2020 тип IМ 40 ДЕ № :UА209170/2020/041461, від 19.06.2020 тип IМ 40 ДЕ №:UА209170/2020/041471, від 22.06.2020 тип IМ 40 ДЕ №:UА209170/2020/041806, від 24.06.2020 тип IМ 40 ДЕ №:UА209170/2020/042627, від 24.06.2020 тип IМ 40 ДЕ №:UА209170/2020/042776.
Також 30.06.2020 позивач подав до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити митне оформлення товарів та заборонити Галицькій митниці Дежмитслужби (далі - Митниця) здійснювати митне оформлення товарів, що містять об`єкт інтелектуальної власності - знак для товарів і послуг "BOSCH", отримувачем яких є ТОВ "Слім Дизайн", що вказані у відповідних митних деклараціях. Заяву мотивовано тим, що виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову є можливим виключно за умови зупинення митного оформлення товару на строк розгляду цієї справи, в іншому випадку відповідач завершить митне оформлення товару та випустить його у вільний обіг. Також заявник вказував на можливість перепродажу товару, що унеможливить виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2020 (суддя Іванчук С. В.) заяву ТОВ "Роберт Бош" про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення та заборони Митниці до набрання рішенням суду у цій справі законної сили здійснювати митне оформлення товарів, що містять об`єкт інтелектуальної власності - знак для товарів і послуг "BOSCH", отримувачем яких є ТОВ "Слім Дизайн", вказаних у відповідних митних деклараціях.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що призупинення митного оформлення товарів, щодо яких наявні ознаки порушення прав інтелектуальної власності при митному оформленні, має обмежені законом строки; наведені у позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставини свідчать про достатню обґрунтованість припущення, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову та за відсутності постановленої судом ухвали про заборону митниці здійснювати митне оформлення товару відповідач, у діях якого за змістом листів Митниці наявні ознаки порушення прав інтелектуальної власності позивача, зможе провести митне оформлення товару та його реалізацію, що ускладнить та унеможливить виконання рішення суду щодо заявленого предмета спору; забезпечення позову безпосередньо пов`язане із позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позову ускладнить поновлення прав заявника.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.07.2020 скасовано; у задоволенні заяви ТОВ "Роберт Бош" про забезпечення позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову; за обставинами цієї справи відповідач придбав спірні товари, які на час придбання знаходились у цивільному обороті (вільному обігу), на території іншої держави. Водночас, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не зазначив, чи містились на маркуванні спірної партії товарів торговельної марки "ВОSCH" будь-які застереження (обмеження, заборони) на купівлю-продаж для цілей використання (експлуатації) поза межами Республіки Польща, зокрема, що товари призначені лише для цієї країни і не можуть використовуватись (експлуатуватись) на території інших держав; заявник не надав доказів на підтвердження своїх доводів про те, що спірний товар ввозиться в Україну з метою перепродажу; суд першої інстанції, задовольнивши заяву про забезпечення позову, фактично унеможливив імпорт спірного товару та його вільний обіг на території України, що за змістом є тотожним задоволенню позовних вимог про заборону імпорту та продажу товару.
20.11.2020 ТОВ "Роберт Бош" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.07.2020.
Скаржник мотивував подану скаргу, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 137, 140 та частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вийшов за межі апеляційного перегляду, надавши оцінку фактам, які можуть оцінюватися виключно під час розгляду справи по суті, однак розгляд справи по суті ще не відбувся. При цьому забезпечення позову шляхом зупинення митного оформлення товарів не є тотожним задоволенню позову у цій справі, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та стосуються тільки стадії митного оформлення товару, яка вужча, ніж позовна вимога про заборону імпорту та продажу товарів. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що забезпечення позову безпосередньо пов`язане з позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позову ускладнить поновлення прав заявника.
Ухвалою від 17.12.2020 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) відкрила касаційне провадження за вказаною скаргою, а ухвалою від 18.08.2021 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у розділі 8 постанови від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, щодо тотожності заходів забезпечення позову.
Ухвала про передачу мотивована тим, що предметом касаційного розгляду у цій справі є питання наявності правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та, відповідно, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які це питання регулюють.
Колегія суддів КГС ВС зазначає, що тотожність позовних вимог із заходами забезпечення позову є недопустимим, проте частиною другою статті 432 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності.
На думку колегії суддів, необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності, як і вжиття заходів забезпечення позову, пов`язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот, імпорт чи експорт яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності. При цьому здійснення митного оформлення та переміщення товарів через митний кордон України може призвести до безконтрольного розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передачі права власності на спірний товар іншим особам, які не беруть участі в цьому судовому процесі, що може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.
Колегія вважає, що заборона митного оформлення товарів є адекватним та ефективним способом забезпечення позову у справах про заборону імпорту та продажу такого товару; наведені заходи забезпечення позову співмірні із заявленими позовними вимогами та спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд за частиною четвертою статті 302 ГПК України з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
В розділі 8 постанови від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (див. пункти 8.9-8.11), який стосувався розгляду заяви про забезпечення позову по суті, Велика Палата Верховного Суду навела мотиви, якими суд апеляційної інстанції обґрунтував оскаржувану постанову, зокрема, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, фактично унеможливив імпорт спірного товару та його вільний обіг на території України, що за змістом є тотожним задоволенню позовних вимог про заборону імпорту та продажу товару; в порушення вимог процесуального кодексу щодо обов`язку доказування і подання доказів, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не зазначив, чи містились на маркуванні спірної партії товарів торговельної марки "ВОSCH" будь-які застереження (обмеження, заборони) на купівлю-продаж для цілей використання (експлуатації) поза межами Республіки Польща, зокрема, що товари призначені лише для цієї країни і не можуть використовуватись (експлуатуватись) на території інших держав.
Розглянувши наведені доводи, Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд апеляційної інстанції, дослідивши висновки, викладені в ухвалі про забезпечення позову, враховуючи принципи співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Аналіз пунктів 8.9-8.11 постанови від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 дозволяє стверджувати, що в них не містяться висновки про застосування конкретної норми права. Натомість, вони містять узагальнений виклад декількох мотивів апеляційного суду та загальний висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що апеляційний суд в цілому дійшов правильного висновку про існування підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
У зв`язку з викладеним Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що, передаючи справу на її розгляд, колегія КГС ВС в ухвалі від 18.08.2021 не зазначила, від висновку про застосування якої саме норми права, викладеного у розділі 8 постанови від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, необхідно відступити. В ухвалі про передачу містяться посилання на положення частини другої статті 432 ЦК України, однак Велика Палата Верховного Суду не викладала окремих висновків про застосовувала цієї норму під час розгляду вказаної справи.
Зважаючи на викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про недотримання умов передачі справи № 914/1569/20 на її розгляд, які передбачені частиною четвертою статті 302 ГПК України.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу № 914/1569/20 необхідно повернути відповідній колегії КГС ВС для розгляду.
Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду