Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 373/462/19
провадження № 61-4515св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп",
відповідачі: Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп" до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки
за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року у складі судді Реви О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л.Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року перший заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (далі - Переяслав-Хмельницька РДА) від 31 травня 2012 року № 245, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби та передано на умовах довгострокової оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,9496 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі - Циблівська сільська рада);
визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2012 року, укладений між Переяслав-Хмельницькою РДА та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3223388200:02:015:0100) загальною площею 0,9496 га для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області посилався на те, що Переяслав-Хмельницький відділ Бориспільської місцевої прокуратури виявив порушення вимог земельного та лісового законодавства під час оформлення права користування спірної земельної ділянки лісового фонду на території Циблівської сільської ради. Зокрема, встановлено, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 07 липня 2011 року № 506 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 0,9500 га в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради, після чого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку надано ОСОБА_1 на умовах довгострокової оренди, і між Переяслав-Хмельницькою РДА та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 0,9496 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0100, для сінокосіння і випасання худоби.
Вважає, що розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 31 травня 2012 року № 245 та договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2012 року суперечить вимогам земельного та лісового законодавства, оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0100 фактично накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні Державного підприємства "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп" (далі - ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп").
При цьому ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп" будь-яких дозволів на вилучення цієї земельної ділянки лісового фонду у межах 30 кварталу майстерської дільниці № 1 для подальшого використання земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0100 для сінокосіння та випасання худоби не надавало. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2013 року у справі № 373/313/13-ц встановлено, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться на території Циблівської сільської ради, за основним цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення. У зв`язку з цим вважає безпідставними твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. Також вважає не доведеним твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка раніше передавалася в користування ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп". Вказував, що подання прокурором позову в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) та ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп" не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру". Окрім того, просив застосувати наслідки пропуску позовної давності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області рішенням від 29 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. Посилання прокурора на порушення прав та інтересів держави в особі Київської ОДА та ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп" є безпідставним, оскільки докази у справі свідчать про наявність запису про право власності за іншою особою - Переяслав-Хмельницькою РДА, а не Київською ОДА, а користувачем земельної ділянки є ОСОБА_1, а не ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп".
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 10 лютого 2021 року рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушення відповідачами інтересів держави, як і не надав доказів того, що Київська ОДА та ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп" не мають можливості самостійно захистити свої інтереси в суді. Твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка перебуває в державній власності та належить до земель лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп" вважав недоведеним, оскільки власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0100 є Переяслав-Хмельницька РДА.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц та постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 30 січня 2018 року у справі № 707/2192/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6829/16, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, № 911/3577/17, № 911/3579/17, № 911/3738/17, № 911/3574/17, № 911/3897/17; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що до матеріалів справи додана і копія планшету № 20 матеріалів лісовпорядкування 2001 року щодо спірної земельної ділянки, і власне матеріали лісовпорядкування, які є доказами розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісового фонду. При цьому суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" не надавало дозволу на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок лісового фонду у межах 30 кварталу Майстерської дільниці № 1, а Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0100. Таким чином, розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення здійснено не уповноваженим органом та за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення таких земель, без отримання згоди землекористувача та з порушенням порядку зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення і надання цих земель у користування на умовах оренди для сінокосіння і випасання худоби, хоча передання земель лісогосподарського призначення для таких цілей законом заборонена.
Безпідставними є висновки судів щодо відсутності обліку земель державного агролісгоспу за даними державної статистичної звітності форми 6-зем з посиланням на інформацію Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16 грудня 2019 року № 14-10-0.222-512/2-19. Ця інформація свідчить лише про неналежне ведення обліку державної статистичної звітності (форма 6-зем), що вказує на те, що суди встановлювали обставини, які мають значення для справи на підставі недостовірних доказів. Крім того, суди не врахували, що документами, які з моменту створення ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" і до тепер підтверджують право користування підприємства землями лісогосподарського призначення, є планово-картографічні матеріали відповідно до закону. Однак такі матеріали лісовпорядкування не були до 2013 року підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру до отримання державного акта на право постійного користування лісами з визначеним кадастровим номером відповідної земельної ділянки, а з 2013 року до отримання витягу з Державного земельного кадастру також з визначеним кадастровим номером ділянки.
Посилання судів на преюдиційність висновків, наведених в судових рішеннях у справі № 373/313/13-ц, є безпідставними, оскільки у зазначеній справі та у цій справі різні підстави позовів, їх правове обґрунтування та суб`єктний склад сторін. Крім того, у справі № 373/131/13-ц суд не оцінював і не досліджував обставини щодо перебування спірної земельної ділянки у складі земель лісогосподарського призначення, тому рішення у справі № 373/131/13-ц немає преюдиційного значення для цієї справи.
Помилковими є і висновки судів про відсутність підстав для захисту інтересів держави прокурором, оскільки, прокурор звертаючись до суду, надав доказ на підтвердження того, що ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп" та Київська ОДА не вжили заходів щодо усунення порушень земельного та лісового законодавства.
Також скарга містить доводи про те, що місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють позовну давність, оскільки власник земельної ділянки водного фонду або лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності або користування на цю земельну ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, вимагаючи повернення такої ділянки.
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначив, що спірна земельна ділянка ніколи не передавалася ДП "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп", і, відповідно, зазначене підприємство не має права користуватися цією землею. Суди, оцінивши надані позивачем докази, дійшли правильного висновку про недоведеність позовних вимог. Крім того, вказував на безпідставність посилань прокурора про дотримання строку на звернення з цим позовом, оскільки спірний договір був укладений з відповідним органом і зареєстрований в реєстрі ще у 2012 році, а тому держава в особі уповноважених на те органів із 2012 року була обізнана про передання земельної ділянки в оренду, тобто про порушення свого права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 червня 2021 року справа № 373/462/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 07 липня 2011 року № 506 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9500 га в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради.
Розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 31 травня 2012 року № 245 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 на умовах довгострокової оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби, загальною площею 0,9496 га (пасовища), розташовану на території Циблівської сільської ради.
12 липня 2012 року між Переяслав-Хмельницькою РДА та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі (кадастровий номер 3223388200:02:015:0100, загальною площею 0,9496 га) для сінокосіння і випасання худоби, посвідчений приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Воробей О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 791. Договір укладено на 49 років, і набрав чинності з часу державної реєстрації.
Пунктами 10-12 цього договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і випасання худоби. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське призначення. Умови збереження об`єкта оренди - використання за цільовим призначенням.
Укладений договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 серпня 2012 року № 322330004003068.
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 12 липня 2012 року земельну ділянку площею 0,9496 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0100 на території Циблівської сільської ради передано орендарю ОСОБА_1 .
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року у справі № 373/313/13-ц, відмовлено у задоволенні позову виконувача обов`язків Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави до Переяслав-Хмельницької РДА та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки.
Під час розгляду зазначеного спору суд дослідив та встановив правовий режим спірної земельної ділянки, її цільове призначення, законність розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 31 травня 2012 року № 245 "Про передання земельної ділянки на умовах оренди громадянину України ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби"; законність договору оренди землі від 12 липня 2012 року, який укладений між Переяслав-Хмельницькою РДА та ОСОБА_1 .
Крім того, з повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16 січня 2019 року № 14-10-0.222-521/2-19 встановлено, що, за інформацією Відділу у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель за формою № 6-зем станом на 01 січня 2016 року на території Переяслав-Хмельницького району Київської області землекористувач ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" не обліковується.
Також з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0100 є Переяслав-Хмельницька РДА. Ця ділянка перебуває в оренді ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 20 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).
При цьому згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.
Водночас у пункті 2 статті 5 ЛК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Отже, застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Згідно зі статтею 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 32 ЗК України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території: 1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; 2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення; 5) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; 6) вносять у встановленому порядку пропозиції про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства; 7) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.
Частиною третьою статті 17 ЛК Країни передбачено, що ліси над