Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 1715/21650/12
провадження № 61-8720св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви та судового рішення суду першої інстанції
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року у вищевказаній справі затверджено мирову угоду сторін та закрито провадження у справі.
Мирова угода затверджена на наступних умовах:
1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, де кожному належить по Ѕ частини зазначеної квартири;
2. Право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 припиняється;
3. За належну ОСОБА_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, право власності на яку переходить до ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачується ОСОБА_1 компенсація у сумі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн.
Дана компенсація сплачується ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 до підписання цієї мирової угоди.
Підписанням мирової угоди ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 підтверджує факт отримання всієї суми коштів та відсутність претензій будь-якого характеру до ОСОБА_1 .
4. За ОСОБА_1 визнається право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
5. Позивач, Відповідач стверджують, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави. Ця угода набуває чинності з моменту затвердження її місцевим судом м. Рівне і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цією угодою.
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року скасовано. Справу направлено до Рівненського міського суду Рівненської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час укладення оскаржуваної ухвали Рівненського міського суду від 11 лютого 2013 року про визнання мирової угоди власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування була ОСОБА_6 (дочка ОСОБА_2 ), а тому укладенням мирової угоди було порушено права та інтереси ОСОБА_6, яка не була залучена до участі у справі.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
21 травня 2021 року ОСОБА_3 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у вказаній справі.
В касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції танаправити справу на новий апеляційний розгляд.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що апеляційний суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2021 року ОСОБА_3 була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а тому на час звернення з касаційною скаргою мала статус учасника справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 липня 2021 року справа № 1715/21650/12 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в особі представника за довіреністю ОСОБА_5, у відповідності до якої за ОСОБА_1 визнано право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
З 14 листопада 2013 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу власником квартири АДРЕСА_1 стала ОСОБА_3 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2021 року ОСОБА_3 була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.