Постанова
Іменем України
13 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 204/4802/19
провадження № 61-7957св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворовець",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2020 року в складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Куценко Т. Р., Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворовець" (далі - ОСББ "Суворовець") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просило суд стягнути з відповідача суму заборгованості по обов`язковим внескам за утримання будинку та прибудинкової території, опаленню, утриманню котельні та внеску в резервний фонд з урахуванням інфляційних втрат, пені та 3 % річних у загальному розмірі 14 966,37 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, позов ОСББ "Суворовець" залишено без розгляду.
Судові рішення мотивовані тим, що даний позов слід залишити без розгляду, оскільки його подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Так, на підтвердження повноважень адвоката Довгаля С. М. подати даний позов до позовної заяви долучено ксерокопію ордеру, яка належним чином не засвідчена. Разом із тим позов складено 03 липня 2019 року, а повноваження на підписання вказаного ордеру адвокат Довгаль С. М. отримав 08 липня 2019 року, тобто після дати її складення.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача ОСОБА_1 про безпідставну, на його переконання, відмову суду у задоволенні його клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору між представником ОСББ "Суворовець" - адвокатом Довгалем С. М. та відповідачем.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій статей 4, 5, 10, 12, 47, 56, 175, пункту 2 частини першої статті 255, пункту 1 частини першої статті 257, статті 263 ЦПК України, абз. 10 частини першої статті 16, статті 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", частини третьої статті 203 ЦК України, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 травня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 липня 2019 року до суду подано позовну заяву ОСББ "Суворовець" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява підписана адвокатом Довгалем С. М., на підтвердження повноважень якого надано не засвідчену копію ордеру серії ДП №1282/031 від 08 липня 2019 року.
За цією позовною заявою ухвалою від 24 липня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
У відзиві на позовну заяву 25 вересня 2019 року відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду у звʼязку із відсутністю у адвоката Довгаля С. М. повноважень подавати позов в інтересах позивача.
При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні від 23 червня 2020 року підтримав раніше подане у письмовій формі клопотання про залишення позову без розгляду.
23 червня 2020 року ОСОБА_1 подав клопотання про закриття провадження у справі у звʼязку із відсутністю предмета спору.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета і підстави позову, право позивача відмовитись від позовові або на залишення його без розгляду за заявою позивача, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи; забезпечують сторонам судовий захист.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За змістом статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
Установивши, що даний позов від імені ОСББ "Суворовець" складений адвокатом Довгалем С. М. 03 липня 2019 року, а повноваження адвоката як представника позивача виникли за ордером серії ДП №1282/031 від 08 липня 2019 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на момент подання позову адвокат Довгаль С. М. не мав документу, який би підтверджував його повноваження як представника "Суворовець", а отже і наявність правових підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 257 ЦПК України, для залишення позову ОСББ "Суворовець" без розгляду у зв`язку із тим, що його подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
Доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору та безпідставну відмову суду у задоволенні відповідного клопотання, поданого відповідачем, є необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, установлення відсутності предмету спору можливе у разі вирішення справи по суті.
Натомість, розгляд даної справи по суті судом першої інстанції не розпочато, позов залишено без розгляду, тому суд першої інстанції не мав можливості установити наявність чи відсутність предмету спору у цій справі і за таких обставин обґрунтовано залишив без розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю спору.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.