Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 570/1721/20
провадження № 61-10072св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Обарівська сільська рада Рівненського району Рівненської області, державний реєстратор управління забезпеченням адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук Ілона Михайлівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області у складі судді Гладишева Х. В. від 08 грудня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.,від 13 травня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, державного реєстратора управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук І. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування рішень Обарівської сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 червня 2003 року Обарівською сільською радою Рівненського району Рівненської області було прийнято рішення № 67 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", яким передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування та будівництва житлових будинків, для ведення особистого селянського господарства, зокрема позивачу виділено земельну ділянку, загальною площею 0,55 га: для обслуговування та будівництва житлових будинків - 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,40 га. ОСОБА_1 зазначав, що у подальшому сільською радою прийнято рішення від 08 листопада 2018 року № 995 та № 996, згідно з яким позивачу надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок у власність. 18 грудня 2018 року Обарівською сільською радою Рівненського району Рівненської області було прийнято рішення № 1047 "Про розгляд заяв", відповідно до якого ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано місяць на роздуми про вирішення між ними спірного питання щодо поділу земельних ділянок по АДРЕСА_1 . Рішенням Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 березня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селі Ставки Рівненського району Рівненської області. Рішенням від 20 грудня 2019 року № 1397 затверджено ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5624687400:01:000:0533) за рахунок земель громадської та житлової забудови у селі Ставки Рівненського району Рівненської області та передано у власність
ОСОБА_2 вказану земельну ділянки. На думку позивача, приймаючи оскаржувані рішення, сільська рада протиправно позбавила його права власності на земельну ділянку, передавши її третій особі.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Обарівської сільської ради Рівненського району № 1093 "Про розгляд заяви" від 20 березня 2019 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка) в селі Ставки Рівненського району Рівненської області; визнати незаконним та скасувати рішення Обарівської сільської ради Рівненського району № 1397 "Про розгляд заяв"
від 20 грудня 2019 року в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624687400:01:000:0533, за рахунок земель громадської та житлової забудови в селі Ставки Рівненського району Рівненської області та передання у власність
ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки; скасувати рішення державного реєстратора управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук І. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50630737 від 13 січня 2020 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та достатніх доказів, у відповідності до яких можна було б ідентифікувати передану йому рішенням Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 27 червня 2003 року № 67 земельну ділянку, визначити її фактичне місце розташування та конфігурацію. При цьому районний суд встановив, що земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 за рахунок земель житлової та громадської забудови в селі Ставки Рівненського району Рівненської області. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів, що оскаржувані рішення сільської ради порушують його права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів, що передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку є частиною земельної ділянки, площею 40 га, переданої йому для ведення особистого селянського господарства згідно рішення Обарівської сільської ради Рівненського району від 27 червня 2003 року № 67, оскільки у цьому рішенні відсутні посилання на місце розташування переданих позивачу земельних ділянок та їх межі. Державний акт на право приватної власності позивач не виготовив та межі земельної ділянки в натурі на місцевості не виносились.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої
статті 389 ЦПК України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій не застосували положення законодавства, які були чинними на момент прийняття рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки
(27 червня 2003 року). ОСОБА_1 вказує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що сільська рада не розглянула його заяву про направлення земельної комісії для погодження меж, а також те, що позивач не погоджував межі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 . На думку заявника, Обарівська сільська рада Рівненського району Рівненської області протиправно позбавила його права власності на частину земельної ділянки, передавши її у власність ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу державний реєстратор управління забезпеченням адміністративних послуг Рівненської міської ради
Салійчук І. М. просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Державний реєстратор вказує, що позивач не навів доводів та обґрунтувань щодо незаконності прийнятого рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 5624687400:01:000:0533. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають вимогам частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У відзиві на касаційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. ОСОБА_2 вважає, що спірна земельна ділянка буда передана їй у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Обарівської сільської ради Рівненського району від 27 червня 2003 року № 67 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" вирішено передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,40 га, а також для будівництва житлового будинку - площею 0,15 га. Право приватної власності на землю підтвердити державним актом на право приватної власності.
Згідно витягу з рішення Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 08 листопада 2018 року № 995 надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в селі Ставки Рівненського району Рівненської області.
У відповідності до витягу з рішення Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 08 листопада 2018 року № 996 надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,40 га, для ведення особистого селянського господарства в селі Ставки Рівненського району Рівненської області.
28 листопада 2018 року ОСОБА_2 подала заяву на адресу сільського голови Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якій просила надати їй земельну ділянку, площею 0,15 га в селі Ставки Рівненського району Рівненської області, яка була у користуванні її бабусі, у зв`язку з чим просила переглянути рішення сесії від 08 листопада 2018 року про виділення цієї земельної ділянки ОСОБА_4 .
Листом від 03 грудня 2018 року № 1409/02-12/18 Обарівська сільська рада Рівненського району Рівненської області повідомила ОСОБА_2, що при зверненні нею не надано викопіювань розміщення земельних ділянок, тому сільській раді не зрозуміло, на яку саме земельну ділянку покійної
ОСОБА_5 претендує ОСОБА_2 : 0,24 га чи 0,15 га в селі Ставки Рівненського району Рівненської області.
18 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявою, в якій просив направити земельну комісію для погодження акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.
18 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявою, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,15 га, для ведення особистого сільського господарства, яка раніше перебувала у користуванні її бабусі ОСОБА_5, по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з рішення Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 21 грудня 2018 року № 1047 надано місяць часу ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на роздуми про вирішення між ними спірного питання щодо поділу земельних ділянок по АДРЕСА_1 .
20 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якій просила надати дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Ставки Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
З витягу з рішення Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 березня 2019 року № 1093 слідує, що ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селі Ставки Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
У довідці відділу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 29 травня 2019 року № 0-17-0.17.1-3280/176-19 зазначено, що станом на 01 січня 2016 року земельна ділянка, орієнтовною
площею 0,15 га, в селі Ставки Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області обліковується у землях запасу у складі угідь: сільськогосподарські землі, в тому числі: сільськогосподарські угіддя, рілля. Земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Згідно протоколу № 2 від 21 червня 2019 року засідання постійної комісії з питань земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області комісією встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2, площею 0,1500 га, на кадастровому плані від Г до А межує з землями ОСОБА_1,
ОСОБА_4, ОСОБА_3 . Комісія вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не погоджують спільну межу безпідставно.
Протокол від 21 червня 2019 року щодо погодження межі земельної ділянки третій особі затверджено згідно витягу з рішення № 1198 від 26 червня 2019 року.
Згідно листа Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 30 жовтня 2019 року № 994/02-12/19 в публічно кадастровій карті України земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зареєстровано, тому надати точне їх розміщення сільська рада не має можливості.
Згідно витягу з рішення Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 1397 від 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5624687400:01:000:0533) за рахунок земель житлової та громадської забудови в селі Ставки Рівненського району Рівненської області та передано у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.
Листом від 08 січня 2020 року № 30/02-12/20 Обарівська сільська рада Рівненського району Рівненської області повідомила ОСОБА_1 про те, що останнім до заяви № 763/02-09/19 не надано оригінал проєкту землеустрою, тому здійснити його погодження протягом десяти днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільська рада не має можливості.
Листом від 22 січня 2020 року № 83/02-12/20 Обарівська сільська рада Рівненського району Рівненської області повідомила позивача про те, що рішенням сесії сільської ради від 27 червня 2003 року № 67 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" йому передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,40 га, для ведення особистого селянського господарства, однак викопіювання з генерального плану населеного пункту села Ставки Рівненського району Рівненської області не надано. Сільська рада повернула ОСОБА_1 оригінал проєкту землеустрою на доопрацювання та запропонувала звернутися до суміжного землекористувача ОСОБА_3 для отримання її погодження (підпису) та винесення меж ділянки на місцевості в присутності представників сільської ради, а також надати погоджені графічні матеріали земельної ділянки, на яку він претендує. Позивачу роз`яснено, що після усунення всіх недоліків необхідно буде повторно подати даний проект на розгляд Обарівській сільській раді Рівненського району Рівненської області.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 квітня 2020 року № 206406588 державним реєстратором 13 січня 2020 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею
0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624687400:01:000:0533, яка розташована в селі Ставки Рівненського району Рівненської області. Підставою для проведення державної реєстрації є рішення органу місцевого самоврядування від 20 грудня
2019 року № 1397.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси
(стаття 21 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним
та скасовується.
Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні"виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (стаття 2 ЗК України).
Статтями 125, 126 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про надання позивачу земельних ділянок у власність від 27 червня
2003 року) буловизначено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).
Згідно пунктом в) частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України.
У статті 118 ЗК України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або
у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).
Відповідно до положень статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або
на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку відповідного проєкту до належного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі
у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Підставою відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів
та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки
як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (стаття 79-1 ЗК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5624687400:01:000:0533),яка була передана у власність ОСОБА_2 на підставі оскаржених рішень органу місцевого самоврядування, є частиною земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,40 га, яка була передана ОСОБА_1 на підставі рішення Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 27 червня 2003 року № 67.
Судами правильно враховано, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Позивач під час розгляду справи не заявляв клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Також слід зазначити, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.
Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем. Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Належними відповідачами у справах про захист прав на земельну ділянку є особа, яка є власником чи користувачем суміжної земельної ділянки, а також орган місцевого самоврядування, який вирішив питання про передачу у власність чи у користування спірну земельну ділянку.
Разом із тим, позивач не залучав до участі у справі ОСОБА_2 в якості відповідача.
У відповідності до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, належна правова оцінка доказів зроблена судом першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду