ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 820/1645/17
адміністративне провадження № К/9901/41680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (головуючий суддя - Бадюков Ю.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Старостін В.В., судді - Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.)
у справі №820/1645/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ "Грейтопт ТЗ" у періоді, що перевірявся та протиправність викладених в акті перевірки висновків про порушення Товариством вимог податкового законодавства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі:
- скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.2017 № 0000931411 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1709100,00 грн, в тому числі 1139400,00 грн за основним платежем та 569700,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
- скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.2017 № 0000941411 про збільшення ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1899000,00 грн, зокрема, 1266000,00 грн за основним платежем та 633000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із вказаним вище контрагентом у періоді, що перевірявся. Натомість відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав належних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки порушень Товариством вимог податкового законодавства. Також суди зазначили, що порушене кримінальне провадження №12016220000001046 від 30.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України не є належним та допустимим в розумінні КАС України доказом відображення Товариством у податковому в обліку результатів господарських операцій, які в дійсності не відбулись.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Грейтопт ТЗ" у спірному періоді та протиправність формування платником даних податкового обліку за результатами здійснення спірних господарських операцій. Відповідач вказує, що згідно з наданими позивачем товарно-транспортними накладними автомобільним перевізником та вантажовідправником товару є ТОВ "Грейтопт" при цьому, відповідач наголосив на тому, що будь-яких транспортних засобів за ТОВ "Грейтопт ТЗ" не обліковується. Контролюючий орган зазначає, що пункт навантаження товару не відповідає адресі місцезнаходження ТОВ "Грейтопт ТЗ". Вказує, що Товариством не надано належних доказів на підтвердження здійснення розрахунку із зазначеним контрагентом. Також відповідач посилається на наявність кримінального провадження №12016220000001046 від 30.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України та зазначає, що ТОВ "Грейтопт ТЗ" здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, зокрема формування податкового кредиту.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
24 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" з питань дотримання вимог податкового законодавств за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 31.03.2017 № 2172/20-40-14-01-08/25611992 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження Товариством податку, що підлягає сплаті за 1 квартал 2016 року на суму 1139400,00 грн;
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1266000,00 грн, у тому числі за січень 2016 року на 59995,00 грн, за лютий 2016 року на 595396,00 грн, за березень 2016 року на 610609,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.04.2017:
- № 0000931411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1709100,00 грн, у тому числі 1139400,00 грн за основним платежем та 569700,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000941411, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1899000,00 грн, в тому числі за основним платежем - 1266000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 633 000,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Грейтопт ТЗ" у періоді, що перевірявся.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту/витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
При цьому, Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Грейтопт ТЗ" (Постачальник) укладено договір поставки від 04.01.2016 №06012016, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо - технічного призначення (алюміній вторинний АВ97 ГОСТ 395-98). Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA - м. Харків, вул. Залютинська, 6.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивач надав копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, податкових накладних, протоколів перевірки зразків, банківських виписок, платіжних доручень. На підтвердження обліку та подальшої реалізації придбаного товару позивач надав копії: складських накладних, матеріальних звітів по складу, накладних - вимог на відпуск (внутрішнього переміщення) матеріалів, звітів про виробництво продукції,
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентом.
Суд вважає такі висновки судів передчасними, виходячи з наступного.
Так, в Акті перевірки, апеляційній та касаційній скаргах контролюючий орган, зокрема, зазначив, що ТОВ "Грейтопт ТЗ" здійснює діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. Відповідач наголосив на тому, що у ТОВ "Грейтопт ТЗ" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, зокрема, необхідна кількість управлінського та технічного персоналу, складські приміщення, оборотні кошти, виробничі активи, транспортні засоби тощо. При цьому, будь-які послуги із залучення третіх осіб, оренди складських приміщень тощо у спірному періоді ТОВ "Грейтопт ТЗ" не придбавались. Також контролюючий орган вказав, що у наданих позивачем товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Грейтопт ТЗ" при цьому, у контрагента відсутні транспортні засоби для здійснення поставки товару. Пункт навантаження товару не відповідає адресі місцезнаходження ТОВ "Грейтопт ТЗ", при цьому жодних доказів наявності у контрагента власних або орендованих складських приміщень за відповідною адресою у матеріалах справи відсутні. Крім того ГУ ДФС у Харківській області наголошує на тому, що у спірному періоді ТОВ "Грейтопт ТЗ" реалізовувало товари відмінні від тих, що ним придбавались.
Також контролюючий орган послався на наявність кримінального провадження №12016220000001046 від 30.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України в рамках якого, зокрема, встановлено, що ТОВ "Грейтопт ТЗ" має ознаки фіктивності.
Судами під час розгляду справи не надано належної правової оцінки зазначеним доводам скаржника, зокрема, суди залишили поза увагою та не встановили, чи наявні у контрагента достатні та необхідні основні засоби, трудові ресурси для виконання умов зазначеного договору. Суди не дослідили можливість здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, тощо. Не з`ясували, яким чином та якими силами здійснювалося транспортування придбаного платником товару. Крім того, із наданих платником документів неможливо встановити, що саме придбаний у ТОВ "Грейтопт ТЗ" товар у подальшому використовувався платником у своїй господарській діяльності та був реалізований Товариством іншим суб`єктам господарювання.
За таких обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного та такого, що не ґрунтується на матеріалах справи висновку про наявність підстав для задоволення позову, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові і відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень тощо.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,