ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 360/3071/20
провадження № К/9901/25687/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді Гайдар А.В., Ястребова Л.В.)
у справі № 360/3071/20
за позовом ОСОБА_1
до Міської комісії з розгляду заяв деяких категорій осіб про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Лисичанської міської ради Луганської області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Міської комісії з розгляду заяв деяких категорій осіб про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Лисичанської міської ради Луганської області, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 21 липня 2020 року № 25/2 про скасування рішення комісії від 21 травня 2020 року № 23/8 та відмову позивачу в призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про залишення в силі рішення комісії від 21 травня 2020 року № 23/8, яким позивачу призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення відповідно до пункту № 17 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, з урахуванням опосередкованої вартості спорудження 1 кв. метра загальної площі житла по Луганській області, розрахованої на 01 жовтня 2019 року, у розмірі 12060,00 грн. (з урахуванням ПДВ), відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02 грудня 2019 року № 286. Розмір призначеної грошової компенсації після перерахунку складає - 1 372 576,87 грн., в тому числі витрати, пов`язані з купівлею, оформленням права власності на житло та сплатою передбачених законом податків і зборів - 18 540,37 грн.
2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року провадження у справі № 360/3071/20 закрито у зв`язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснено позивачеві право на звернення з цим позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
3. Не погодившись з ухвалою про закриття провадження у справі, ОСОБА_1 31 березня 2021 року звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
4. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відмовлено, визнано неповажними підстави, вказані апелянтом в клопотанні про поновлення строку.
Апеляційну скаргу позивача на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в якій вказати та обґрунтувати інші поважні підстави пропуску строку на надати відповідні докази. Встановлено скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання копії вказаної ухвали.
5. Оскільки вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху скаржником виконані не були, то Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №360/3071/20.
6. Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, а справу № 360/3071/20 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що станом на 25 травня 2021 року вимоги ухвали Першого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані.
8. В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на те, що відлік строку на апеляційне оскарження ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року починається з моменту отримання позивачем ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 02 березня 2021 року, оскільки з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звертається саме на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, яка була отримана ним 06 жовтня 2020 року.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
10. Зокрема, позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження, порушив право позивача на доступ до суду.
11. Позивач вважає, що визначення юрисдикції спорів Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах та, як наслідок, закриття провадження спочатку в порядку адміністративного судочинства, а потім - в порядку цивільного судочинства, не залежить від волевиявлення позивача. Позивач в силу ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має право на розгляд його справи у суді. З моменту отримання ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 02 березня 2021 року до 16 березня 2021 року строк на апеляційне оскарження ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 360/3071/20 не сплив. А тому, на думку ОСОБА_1, є підстави для визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 360/3071/20 та його поновлення.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
13. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
15. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
16. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України), (п. 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
17. Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
18. Згідно з ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
19. Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
20. Положення п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
21. Тлумачення приписів ст. 295 КАС України дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом у особливих, екстраординарних випадках й тільки за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених належними доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
22. Важливість дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципуjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
23. Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з апеляційною скаргою.
24. Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
25. За змістом п. 4 ч. 1 с. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
26. Вказаною нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
27. Верховний Суд наголошує, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
28. У постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 у справі №826/13606/16 зроблено висновок про те, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об`єктивні, але й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права.
29. Колегія суддів вважає, що встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
30. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі мотивував причини пропуску строку такими обставинами.
31. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року закрито провадження у цій адміністративній справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснено позивачу право на звернення з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства та недопущення повторного звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі.
Мотивуючи своє рішення, суд послався на те, що спір, пов`язаний із захистом порушених житлових прав, не є публічно - правовим і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 569/2101/16-а, від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, від ЗО травня 2018 року у справі № 826/7431/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15, від 07 листопада 2018 року у справі № 358/460/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 685/1346/15-а, від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15 та Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 440/1649/19.
32. 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подано до Лисичанського міського суду Луганської області позовну заяву до Військово - цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області про визнання незаконними та скасування рішення міської комісії з розгляду заяв деяких категорій осіб про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Лисичанської міської ради Луганської області від 21 липня 2020 року № 25/2 про скасування рішення комісії від 21 травня 2020 року № 23/8 та відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; зобов`язання військово - цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області в особі міської комісії з розгляду заяв деяких категорій осіб про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
33. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 415/6450/20 за позовом ОСОБА_1 до Військово - цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії в порядку загального позовного провадження.
34. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 02 березня 2021 року, що отримана ОСОБА_1 16 березня 2021 року, провадження у справі № 415/6450/20 закрито і роз`яснено, що справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
35. ОСОБА_2 не оскаржив ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у цій справі у строки, визначені КАС України через те, що дотримався роз`яснень окружного адміністративного суду і звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом у порядку цивільного судочинства. При цьому ОСОБА_2 мав легітимні сподівання, що Лисичанським міським судом Луганської області буде постановлено остаточне рішення у справі.
36. Натомість, Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 02 березня 2021 року провадження у цивільній справі закрито через зміну правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикції відповідних спорів.
37. Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що з урахуванням положень процесуального законодавства, а також приписів ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у цій справі, ОСОБА_2 не мав права на повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі.
38. Позивач з метою процесуальної ефективності захисту свого порушеного права звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №360/3071/20.
39. Важливим є те, що позивач не допустив недобросовісних дій при пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
40. Враховуючи обставини цієї справи, Верховний Суд вважає, що визнання неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження було не виправданим та позбавило ОСОБА_2 права на доступ до суду.
41. Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.
42. Як зазначено у п. 36 рішення Європейського Суду у справі Golder United Kingdom, стаття 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.
Відповідні принципи викладені таким чином:
а) Право на доступ до суду, гарантоване ч. 1 ст. 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду "за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи".
б) При встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права.
в) Більше того, обмеження не буде сумісним із ч. 1 ст. 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
Ці принципи визначають процес, що є невід`ємною частиною завдання Суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.
43. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, що призвело до невмотивованої відмови позивачу у доступі до правосуддя.
44. З огляду на це, та з метою забезпечення конституційного права на апеляційне оскарження, Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
45. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд