ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2021 року
Київ
справа №580/1285/20
адміністративне провадження № К/9901/23994/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Рідзеля О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
14 квітня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також - відповідач, скаржник), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 5 березня 2020 року №2300-0303-8/8190 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років;
зобов`язати відповідача вчинити певні дії - здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XІI (у редакції, що діяла на момент виникнення права на отримання пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсії від 7 лютого 2020 року №18/71 ПФ вих.-20, з 13 грудня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії. Посилається на ті обставини, що Конституційним Судом України 13 грудня 2019 року ухвалено Рішення №7-р(II)/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, на переконання позивача, з 13 грудня 2019 року чинне законодавство визначає, що підставою для перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури є підвищення заробітної плати діючим працівникам прокуратури, тому він має право на перерахунок пенсії на підставі виданої Військовою прокуратурою Центрального регіону України від 7 лютого 2020 року довідки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 25 лютого 2020 року та довідки Військової прокуратури Центрального регіону України від 7 лютого 2020 року №18/71ПФвих.-20; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального регіону України від 7 лютого 2020 року №18/71ПФвих.-20 відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з моменту набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року у справі №7-р(ІІ)/2019 у ОСОБА_2 як особи, якій призначена пенсія на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII (далі - Закон №1789-XII), виникло право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Військової прокуратури Центрального регіону України від 7 лютого 2020 року №18/71ПФвих.-20, а ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13 грудня 2019 року.
Також, суд першої інстанції зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з розміру 90% суми місячної заробітної плати, та врахував, що станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (25 лютого 2020 року) він отримував пенсію за вислугу років у розмірі 90% заробітної плати.
Окрім іншого, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження граничного розміру, оскільки пенсія останньому призначена до набрання чинності положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статті 86 Закону №1697-VII, статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром.
Крім того, скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, від 5 листопада 2020 року у справі № 440/2423/19 та від 24 вересня 2020 року у справі № 640/5854/19, які встановлюють, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 1 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №580/1285/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 17 вересня 2021 року.
З касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішень судів попередніх інстанцій, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року.
Позиція інших учасників справи
30 липня 2021 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зокрема, позивач вказує на безпідставність доводів касаційної скарги про те, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20. Крім того, вказує на те, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року у справі №7-р(ІІ)/2019.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до протоколу від 30 вересня 2011 року №1719 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
7 лютого 2020 року Військовою прокуратурою Центрального регіону України позивачу видано довідку №18-71ПФвих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Довідку видано відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019.
Водночас, за результатами розгляду заяви позивача від 25 лютого 2020 року про перерахунок пенсії, відповідач листом від 5 березня 2020 року №2300-0303-8/8190 повідомив його про відсутність підстав для такого перерахунку, виходячи з того, що право на перерахунок пенсії виникає за зверненнями, що надходять з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок настає не раніше вказаної дати. На думку відповідача, підстави для перерахунку пенсії згідно із вказаною довідкою відсутні, оскільки розмір заробітної плати зазначено на 1 березня 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2021 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
На час призначення ОСОБА_1 пенсії (30 серпня 2011 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року).
Відповідно до частини першої цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з частиною дванадцятою вказаної статті Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом №3668-VI до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ були внесені зміни, унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року прийнято Закон № 1697-VІІ (набрав чинності 15 липня 2015 року), при цьому у первинній редакції частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ мала такий текст: "призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як убачається з пояснювальної записки до його законопроєкту, обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року.
Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопад 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Крім того, на розгляді Верховного Суду перебувала адміністративна справа № 320/950/19 за позовом колишнього працівника прокуратури до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та його зобов`язання забезпечити прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахування призначених пенсій працівникам прокуратури.
У вказаній справі (постанова від 16 лютого 2021 року) колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України, з огляду на те, що Урядом не виконано покладених на нього обов`язків щодо приведення своїх нормативно-правові актів у відповідність із Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII та не забезпечено приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Також у справі №320/950/19 Верховним Судом було зазначено, що однією з необхідних передумов незалежності у діяльності прокуратури, неупередженого, об`єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. При цьому незалежність прокурорів не є прерогативою або наданим привілеєм, а є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ними своїх повноважень (своєї діяльності).
Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
З аналізу вищезазначеного вбачається, що на момент розгляду цієї справи законодавством України передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої таке право може бути реалізовано за умови прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та надання позивачем довідки про заробітну плату при звернення до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року (провадження № 11-337заі20).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, пенсійний орган відмовив позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Тобто, фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте зазначає про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
При тому, що позивач просив здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" (далі - Постанова №657), яка жодних обмежень щодо перерахунку пенсій колишнім працівникам прокуратури не містить.
Колегія суддів зазначає, що у зразковій справі №560/2120/20, обставини якої є подібними до справи №580/1285/20, Верховний Суд розглядав питання про те, чи є Постанова №657 рішенням про "підвищення заробітної плати прокурорським працівникам".
Так, у пунктах 44-53 рішення від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20 Верховний Суд зазначив, що твердження Пенсійного органу про той факт, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13 грудня 2019 року), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. І така нерівність має усуватись Пенсійним Фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року. Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що Постанова №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про "підвищення заробітної плати прокурорським працівникам".
Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсії від 7 лютого 2020 року №18/71 ПФ вих.-20 (видана на підставі Постанови №657).
Таким чином, приймаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно дати, з якої пенсійний орган зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу, то колегія суддів зазначає, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не була чинною та не застосовувалася, оскільки Законом №76-VIII цю первинну редакцію з 1 січня 2015 року змінено на речення "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", тобто ці зміни були внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).
Тому, частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати, а тому саме з цієї дати слід задовольнити вимоги щодо зобов`язання відповідача перерахувати пенсію позивачу.
Водночас, колегія суддів частково погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром та виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, враховуючи наступне.
Із заяви позивача про перерахунок пенсії від 25 лютого 2020 року та рішення відповідача від 5 березня 2020 року про відмову у здійсненні такого перерахунку вбачається, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до Постанови №657. Водночас судами попередніх інстанцій із заяви позивача від 25 лютого 2020 року не було встановлено, що він ставив питання про перерахунок пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження максимальним розміром.
Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог суди попередніх інстанцій повинні були відмовити, як передчасних.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу пенсію за вислугу років без обмеження максимального розміру відповідно до статті 50-1 Закону №1789-XІI, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI (щодо обмеження максимального розміру пенсії працівникам прокуратури), знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Водночас, суд не приймає посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, від 5 листопада 2020 року у справі № 440/2423/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/5854/19, оскільки висновки у вказаних постановах стосуються обмеження максимального розміру пенсії, проте у цій справі колегія суддів дійшла висновку про передчасність позовних вимоги щодо перерахунку пенсії позивачу без обмеження максимальними розмірами.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.