ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2240/2459/18
адміністративне провадження № К/9901/4382/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №2240/2459/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Михайлова О.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Ватаманюка Р.В., суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 23 липня 2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 13.07.2018 №22/355 про накладення штрафу в розмірі 223 380 гривень.
2. Позовна заява мотивована тим, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем порушено право позивача на захист.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 13.07.2018 №22/355 в частині накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111 690 гривень.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи адміністративний позов частково суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами спростовуються висновки відповідача щодо використання праці найманого працівника ОСОБА_2 для здійснення міжнародних транспортних послуг відповідно до вантажної митної декларації ЕК 10 АА 101100000/2015/004202.
Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування штрафних санкцій до позивача за порушення 24 КЗпП України є правомірним, оскільки допущення ОСОБА_3 до роботи 28.12.2016 без укладення з ним трудового договору, підтверджується неподанням до податкового органу повідомлення про прийняття працівника на роботу, невідображенням в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та відомості про трудові відносини осіб, звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову та прийнято в цій частині нову постанову.
Адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 13 липня 2018 року №22/355 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сплата і нарахування заробітної плати та єдиного соціального внеску ОСОБА_3 були здійснені відповідно до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Управління Держпраці у Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою. Просить скасувати рішення судів та ухвалити по справі нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач уклав трудовий договір з ОСОБА_3 іншою датою з метою уникнення відповідальності.
Касатор зазначив, що позивачем не оскаржувались дії перевіряючих в порядку передбаченому чинним законодавством, а тому вони є законними та обгрунтованими.
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П. ухвалою від 20 березня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
9. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 2240/2459/18.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Стрелець Т.Г., судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
11. Позивач надала відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису 2 673 000 0000 035889.
13. У період з 07.05.5018 по 21.05.2018 на підставі направлення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 07.05.2018 №1380 на проведення документальної планової виїзної перевірки (яке пред`явлено позивачеві 29.05.2018) посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
14. 22.06.2018 за результатами вищевказаної перевірки складено акт №1142/22-01-13-07/ 2729712603 про результати документальної планової виїзної перевірки суб`єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2015 по 31.12.2017.
15. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:
1. Вимог п. 177.2, п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого фізичною особою-підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 на загальну суму 13042,19 грн;
2. Вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, в результаті чого позивачем у господарській діяльності використовувалася праця одного неоформленого найманого працівника в вересні місяці 2015 року та одного неоформленого найманого працівника в грудні 2016 року;
3. Вимоги п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого фізичною особою-підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 на загальну суму 86947,91 грн., внаслідок чого платником занижено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 31822,94 грн;
4. Вимоги вимог п. 177.2, п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177, п.п. 1.6 п. 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого фізичною особою-підприємцем занижено податкове зобов`язання з військового збору за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 на загальну суму 1630,75 грн.
16. Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області було надіслано до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці: витяг з акта вищевказаної документальної планової виїзної перевірки та пояснення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
17. Повідомленням Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці №2892/18 від 02.07.2018 позивача сповіщено про розгляд справи щодо накладення штрафу.
18. 13.07.2018 постановою Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/355 від 13.07.2018 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
22. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
24. Аналізуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасне на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше неї передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики та адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Порядок №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1.1 Порядку №58).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.4 Порядку №58).
Трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов`язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників (п. 21-1 Порядку №58).
Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 14.06.2015 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
- засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Положенням ст. 29 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995, передбачено, що при укладенні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок, строки виплати заробітної плати, підстави згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною 4 ст. 265 КЗпП України вказано, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стосовно накладення на позивача штрафних санкцій за використання праці ОСОБА_2, який здійснював міжнародні транспортні послуги з перевезення багажу та вантажобагажу (товаробагажу), без укладення трудового договору колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на таке.
Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій дослідили покази свідка ОСОБА_4, копію закордонного паспорту ОСОБА_2, а такожнаявні у матеріалах справи докази здійснення у цей період іншого перевезення автомобілем SСANIA державний номер НОМЕР_2 з напівпричіпом державний номер НОМЕР_3 та дійшли висновку, що водій ОСОБА_2 не здійснював міжнародні транспортні послуги з перевезення багажу та вантажобагажу (товаробагажу) відповідно до вантажної митної декларації ЕК 10 АА 101100000/2015/004202.
Вказане виключає можливість застосування до ФОП ОСОБА_1 санкцій, передбачених абзацом 2 частини другої статті 256 КАС України.
Посилання касатора на те, що вказані докази не є достатніми для спростування доводів відповідача про використання ФОП ОСОБА_1 праці водія ОСОБА_2 без укладання договору, колегія суддів Верховного Суду, в силу вимог статті 341 КАС України, не приймає, оскільки такі не можуть бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.
Стосовно постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/355 від 13.07.2018 в частині, що стосується накладення штрафу за використання праці водія ОСОБА_3 без укладення трудового договору, колегія суддів зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі заяви ОСОБА_3 від 26.12.2016 видано наказ про прийняття його на роботу №23К.
27.12.2016 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір між працівником та фізичною особою №10/1з визначеним терміном дії з 27.12.2016 по 01.01.2017.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_3, 27.12.2016 його прийнято на посаду водія ФОП ОСОБА_1 згідно наказу №23К від 26.12.2016, 01.01.2017 звільнено з роботи по закінченню строку договору та 02.01.2017 прийнято на посаду водія-експедитора ФОП ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції зазначив, що під час здійснення міжнародного транспортного перевезення багажу та вантажобагажу (товаробагажу) вантажним транспортом DAF XF 95.430 номерний знак НОМЕР_4, напівпричіп номерний знак НОМЕР_5, від 28.12.2016, за замовленням послуги ТОВ "Інтекс МВ", отримувач товару - "Kieter Produktion & Handeis" GmbH/Mollenhagen, Німеччина, водій-експедитор ОСОБА_3 був найманим працівником ФОП ОСОБА_1, що спростовує висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято постанову № 22/355 від 13.07.2018.
Згідно відомостей про виплату заробітної плати №ВЗП-000027 за січень 2017 року та виписок про рух коштів по рахунку за 27.12.2016, а також відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України, ОСОБА_3 нараховувалась та ним отримувалась заробітна плата, а також сплачувались податки і єдиний соціальний внесок.
В матеріалах справи також містяться звіт за формою 1 ДФ з відображенням у 4 кварталі 2016 року найманого працівника ОСОБА_3 та відображенням авансового платежу по ЄСВ в грудні 2016 року. Нарахування та відображення заробітної плати ОСОБА_3 відбулось в січні 2017 року.
Стосовно неподання позивачем до контролюючого органу повідомлення про прийняття працівника на роботу суд апеляційної інстанції вказав, що оскаржувана постанова про накладення штрафу була прийнята відповідачем у зв`язку із порушенням з боку позивача вимог статті 265 КЗпП України саме за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що було спростовано в процесі розгляду справи.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у відповідності до частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики та адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено та не заперечується позивачем факт неподання позивачем до контролюючого органу повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувана постанова Управління Держпраці у Хмельницькій області №22/355 від 13.07.2018 в цій частині є законною та обґрунтованою, а, відтак, скасуванню не підлягає.
25. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
26. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
27. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду