ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 520/3871/19
адміністративне провадження № К/9901/9088/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий суддя Шевченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року (головуючий суддя Сіренко О.І., судді Калиновський В.А., Кононенко З.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (далі - ТОВ "НВП "Залізничавтоматика"") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 7 лютого 2019 року: № 00001131410, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" у розмірі 48000 грн; № 00002201307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у розмірі 510 грн; №00000381403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 2 689 748,75 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2151799 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 537949,75 грн); № 00000371403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 3385842,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2708674 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 677168,50 грн), а також рішення від 7 лютого 2019 року № 00002211307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у розмірі 255 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 7 лютого 2019 року: №00000371403, №00001131410, №00000381403. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" судові витрати у розмірі 19207,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області.
19 вересня 2019 року до Харківського окружного адміністративного суду позивач подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (в порядку частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України), в якій вказав, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу по даній справі складає 34534 грн. Посилаючись на статтю 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначив, що відповідні докази (договір про надання правової допомоги, відповідні акти виконаних робіт, платіжні доручення про сплату відповідних сум з відміткою банку, детальний опис наданих послуг та виконаних робіт із погодинного розбивкою та визначенням дати надання відповідної послуги/виконання роботи тощо) будуть надані ТОВ "НВП "Залізничавтоматика"" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
7 жовтня 2019 року позивач надав до суду докази понесення ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, заяву ТОВ "НВП "Залізничавтоматика"" задоволено частково.
Доповнено резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року абзацом наступного змісту:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (код ЄДОПОУ 30655683) 15000 грн у відшкодування судових витрат".
В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 15000 грн. Крім того, за висновками судів, витрати відповідають співвідношенню реальності понесених витрат з розумністю визначення їх розміру, з врахуванням складності справи. Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування неспівмірності витрат у разі заперечення щодо розміру останніх, не надав доказів, які б вказували на завищення вартості наданих послуг або на неправомірне їх визначення.
Не погодившись з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, ГУ ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення заяви та у цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 134 КАС України підлягають розподілу лише витрати на правничу допомогу, які вже були понесені та які є деталізованими. З посиланням на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №814/1258/16 скаржник вважає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі статтею 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення сторо