1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/136/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року (головуючий - Крейбух О. Г., судді: Юрчук М. І., Тимошенко О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр"

про усунення перешкод у користуванні майном,

(за участю представників відповідача - Аза Н.К., Глівінська С.Й., Слюсар О.В.)

ХРОНОЛОГІЯ ТА СУТЬ ПРОВАДЖЕННЯ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" (далі - ТОВ "Вінницяелектромашпостач", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (далі - ТОВ "Промцентр", відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном.

2. Позов мотивований протиправним захопленням відповідачем частини нежитлових приміщень, власником яких є позивач.

3. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

4. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11 березня 2021 року (в судовому засіданні за участі представника позивача) підготовче засідання відкладено на 01.04.2021, з урахуванням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

5. 29.03.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

6. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01 квітня 2021 року (в судовому засіданні за участі представників відповідача) розгляд справи призначено на 27.04.2021.

7. 26.04.2021 позивач звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, посилаючись на з`ясування нових обставин, які не були відомі йому на момент подання позову.

8. 27.04.2021 відповідачем подано до суду заяву про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

9. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з поданням позивачем відповідної заяви на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

10. Додатковою ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12 травня 2021 року задоволено заяву відповідача, здійснено розподіл судових витрат, стягнуто з позивача на користь відповідача 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

11. Суд, керуючись положеннями частини 5 статті 130 ГПК України виходив з того, що: (1) подання позову до суду є гарантованим Конституцією України правом позивача на судовий захист; (2) відповідач унаслідок ініціювання щодо нього судового провадження з метою захисту своїх прав був вимушений звернутися за професійною правничою допомогою, яка фактично була йому надана; (3) відповідач не міг передбачити подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду, а сам факт вчинення останнім такої процесуальної дії свідчить про необґрунтованість звернення до суду.

12. Дослідивши зміст та вартість заявлених до відшкодування витрат, суд установив, що правнича допомога надавалась відповідачу адвокатом Глівінською С.Й. на підставі договору про надання послуг №1-03/21 від 12.03.2021. Відповідно до укладеного між ТОВ "Промцентр" та адвокатом Глівінською С.Й. на виконання цього договору акту від 30.03.2021 №1 про здачу-прийняття наданих послуг загальна вартість наданої правової допомоги становить 20 000 грн., а саме: ознайомлення з документами по справі №902/136/21, надання юридичного висновку щодо суті справи; розробка правової позиції та складання відзиву по справі № 902/136/21; оформлення відзиву та формування копій, відправлення поштою; підготовка та подача процесуальних документів відповідно до вимог ГПК України; участь у судових засіданнях. Надані послуги оплачені відповідачем в повному обсязі. Виходячи із критерію дійсності, необхідності, розумності розміру витрат на правову допомогу, враховуючи конкретні обставини даної справи, у тому числі встановлення необгрунтованості дій позивача, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування судові витрати є достатніми, об`єктивними і співмірними.

13. Суд відхилив заперечення позивача проти стягнення судових витрат, які зводяться до посилань на не доведення відповідачем необгрунтованості дій позивача (що було спростовано судом) та не містять мотивованих заперечень безпосередньо щодо неспівмірності розміру заявлених витрат.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року додаткову ухвалу місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат.

15. Апеляційний суд зазначив про відсутність обставин, які б свідчили про недобросовісність дій позивача у даному судовому провадженні в розумінні статті 43 ГПК України, внаслідок чого констатував недоведення відповідачем необґрунтованості дій позивача як обов`язкової передумови для компенсації судових витрат в порядку спеціальної норми частини 5 статті 130 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, додаткову ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

17. Апеляційний суд у порушення статей 126, 129, 130, 269 ГПК України не взяв до уваги доводи відповідача щодо необгрунтованості дій позивача, який затягував розгляд справи неявкою в судові засідання, а отримавши відзив на позов, зрозумів безпідставність своїх вимог та подав заяву про залишення позову без розгляду. Отже, позивач власними процесуальними діями підтвердив необґрунтованість дій зі звернення з позовом в розумінні частини 5 статті 130 ГПК України. При цьому відповідач належним чином підтвердив та обґрунтував розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

18. Ні заява відповідача, ні додаткова ухвала суду не містять доказів необґрунтованості дій позивача, що за усталеними висновками Верховного Суду є обов`язковою передумовою для стягнення з позивача судових витрат в порядку частини 5 статті 130 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

19. Приписами частини 2 статті 300 ГПК України встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

20. З огляду на доводи касаційної скарги у межах даного касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів частини 5 статті 130 ГПК України щодо визначення критеріїв необґрунтованості дій позивача, як підстави для компенсації судових витрат відповідача у разі залишення позову без розгляду.

21. В основу оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції поклав аргумент про те, що застосування частини 5 статті 130 ГПК України повинно відбуватися у системному взаємозв`язку з положеннями статті 43 цього Кодексу, тобто необґрунтованість дій позивача має доводитись відповідачем через встановлені в статті 43 ГПК України критерії зловживання процесуальними правами.

22. Верховний Суд не погоджується з таким аргументом та звертається до власних правових висновків у постановах від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 10.08.2021 у справі № 906/1202/20 про те, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина 5 статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

23. Отже, для стягнення компенсації здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач, на виконання встановленого статтею 74 ГПК України обов`язку доведення суду тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, мав довести, а суд встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.

24. Натомість використана апеляційним судом стаття 43 ГПК України врегульовує інший, відмінний від встановленого в частині 5 статті 130 цього Кодексу, процесуальний механізм виявлення та реагування суду на процесуальні дії учасників судового процесу, які мають ознаки зловживання процесуальними правами. Зі змісту вказаної процесуальної норми вбачається, що під зловживання процесуальними правами розуміється вчинення учасником судового процесу процесуальної дії з метою, яка суперечить завданню господарського судочинства, задля досягнення інших сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту). При цьому частинами 3, 4 вказаної статті окремо передбачено процесуальні заходи, які вживаються судом у разі визнання дій учасника зловживанням процесуальними правами.

25. У зв`язку з чим приписи статті 43 ГПК України, якими помилково керувався апеляційний суд, не підлягають застосуванню в якості критеріїв оцінки необґрунтованості дій позивача при вирішенні судом питання про компенсацію судових витрат відповідача в порядку частини 5 статті 130 цього Кодексу.

26. У свою чергу суд першої інстанції, оцінюючи дії позивача на предмет необґрунтованості, наголосив на тому, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

27. Верховний Суд зазначає, що подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а отже необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії. Отже, за встановлених у даній справі обставин відсутні підстави для висновку про порушення судом першої інстанції приписів частини 5 статті 130 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

28. Установивши, що подані відповідачем документи на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у своїй сукупності є достатніми, місцевий суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, констатувавши, що їх розмір документально обґрунтований та відповідає визначеним статтями 126, 129 ГПК України критеріям.

29. З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції Верховний Суд не переглядає обґрунтованість та співмірність розміру заявлених до стягнення судових витрат.


................
Перейти до повного тексту