ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2763/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2021
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.04.2021
за скаргою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" на дії Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні у справі № 922/2763/18
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2018 у даній справі з ТОВ "Перехрестя Плюс" стягнуто на користь Харківської міської ради 5 075 271,76 грн безпідставно збережених коштів. На примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом Харківської області видано наказ від 06.12.2018 № 922/2763/18.
ТОВ "Перехрестя Плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просило визнати протиправною бездіяльність Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна при закінченні виконавчого провадження в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та зобов`язати відділ ДВС зняти арешт з усього нерухомого та рухомого майна ТОВ "Перехрестя Плюс", накладеного на підставі постанов про арешт від 19.02.2019 у ВП № 58419763.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2021 (суддя Жельне С.Ч.), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 (судді Пелипенко Н.М., Барбашова С.В., Істоміна О.А.) у задоволенні скарги ТОВ "Перехрестя Плюс" відмовлено.
За висновками судів, оскільки матеріали скарги не містять доказів сплати боржником виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які передбачені постановою про закінчення виконавчого провадження №58419763 від 05.06.2019, відсутні підстави для зняття накладеного державним виконавцем арешту на майно боржника.
Не погоджуючись із вказаними ухвалою та постановою, ТОВ "Перехрестя Плюс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та задовольнити скаргу на дії Московського відділу державної виконавчої служби та зобов`язати зняти накладений арешт.
За доводами скаржника, судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а висновки судів щодо їх застосування суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17 та у постанові від 20.06.2018 у справі №210/1072/15-ц.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.03.2020 дійшов висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу Державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
У постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі N2210/1072/15-ц, суд касаційної інстанції дійшов аналогічних висновків та зазначив, що бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна у зв`язку з несплатою виконавчого збору є незаконною.
Переглянувши в порядку письмового провадження оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В розумінні ст. ст. 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За змістом ч. 1 ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Як встановлено судами, 19.02.2019 старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 58419763 з виконання наказу № 922/2763/18, виданого 06.12.2018 про стягнення з ТОВ "Перехрестя Плюс" на користь Харківської міської ради 5075271,76 грн. безпідставно збережених коштів.
У п. 3 вказаної постанови зазначено, що стягненню з боржника також підлягає виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця у розмірі 507527,17 грн.
Постановою старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова від 19.02.2019 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ "Перехрестя Плюс" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 5582967,93 грн.
05.06.2019 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 922/2763/18 про стягнення з ТОВ "Перехрестя Плюс" на користь Харківської міської ради 5075271,76 грн. У п.п. 2, 3 постанови було зазначено, що постанову № 58419763 від 05.06.2019 про стягнення виконавчого збору та постанову № 58419763 від 05.06.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виведено в окреме провадження.
Наслідки закінчення виконавчого провадження встановлені у ст. 40 вказаного Закону, відповідно до ч. 1 якої у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Згідно з ч. 3 ст. 40 вказаного Закону (в редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже в силу приписів вказаної статті можливість зняття арешту з підстави закінчення виконавчого провадження в порядку п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону безпосередньо пов`язана з обставиною стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, тому не можна погодитись з доводами скаржника про те, що незняття арешту з його майна, обґрунтоване несплатою відповідачем виконавчого збору, суперечить чинному законодавству.
Також, доводи скаржника про протиправність бездіяльності відділу ДВС не узгоджуються з приписами п. 4 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", якими встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. До таких підстав належать: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Враховуючи, що у даній справі відповідачем не підтверджено, а судами не встановлено наявності достатніх передбачених вказаною статтею підстав для зняття накладеного державним виконавцем арешту, тому не можна визнати протиправним незняття арешту з майна відповідача.
Також не заслуговують на увагу посилання скаржника на незгоду з правомірністю постанови державного виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору, а також на пропуск строку для пред`явлення відповідної постанови до виконання, оскільки, по-перше, предметом у цій справі не була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, а по-друге, у разі звернення до суду щодо неправомірних дій і рішень державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, спір має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.
Відповідач не оскаржував постанову державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору, остання є чинною та не виконаною боржником, відтак правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що підстави для задоволення скарги на дії відділу ДВС та зняття накладеного ним арешту відсутні.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернутись до висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 2-1409/11, згідно з яким вимоги про зняття арешту із вказаного нерухомого майна є пов`язаними з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору, яке не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині вимог скарги підлягає закриттю; ці вимоги повинні розглядатися разом із вимогами скарги про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору у порядку адміністративного судочинства.
Втім, з огляду викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17 та від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17 позицію щодо неприпустимості юрисдикційних конфліктів між національними судами, підстави для закриття провадження у даній справі відсутні, оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 05.04.2021 у справі № 520/5304/21 відмовлено у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя плюс" про визнання протиправною бездіяльності Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника - ТОВ "Перехрестя Плюс" при закінченні виконавчого провадження № 58419763 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження"; зобов`язання зняти арешт з усього нерухомого та рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс", винесеного на підставі постанов про арешт від 19.02.2019 у ВП № 58419763.
Щодо посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17, то вони не заслуговують на увагу, оскільки стосуються застосування Закону України "Про виконавче провадження", який 05.10.2016 втратив чинність на підставі наразі чинного Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.
Висновки ж про неправомірність незняття арешту у справі №210/1072/15-ц, викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2018, стосувались правовідносин щодо скасування арешту майна банку, який перебуває у стані ліквідації в порядку п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку). Таким чином, висновок Верховного Суду у вказаній справі не може бути врахований під час розгляду даної справи з огляду на різне нормативне врегулювання порушених у скарзі питань.
Відтак викладені в касаційній скарзі доводи про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також про неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
За таких обставин, оскаржені в даному касаційному провадженні ухвала Господарського суду Харківської області та постанова Східного апеляційного господарського суду мають бути залишені без змін, касаційна скарга відповідача - без задоволення, а судові витрати за подачу касаційної скарги - покладенню на її заявника.
Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд