ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 229/2571/17
адміністративне провадження № К/9901/4885/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 229/2571/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області
на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 17 листопада 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Гонтар А.Л.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року
(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Арабей Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, у якому просив (з урахуванням уточнень):
- визнання протиправними дії УСЗН Дружківської міської ради щодо скасування позивачу довідки внутрішньо переміщеної особи та скасування рішення другого відповідача з відновленням реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб;
- визнання протиправними дії першого відповідача щодо припинення виплати щомісячних страхових виплат та скасування постанови;
- зобов`язання поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат позивачу та сплатити заборгованість за період з лютого 2017 року включно.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що дії відповідачів є незаконними та мають ознаки дискримінації щодо позивача за критерієм місця проживання, оскільки до інших громадян України, які постійно проживають на підконтрольній Україні території, умови вказані у листі відповідача, у якості підстав скасування довідки про взяття на облік ВПО, не висуваються. За таких умов вважає протиправними дії відповідачів щодо скасування довідки про взяття на облік ВПО та припинення йому виплати щомісячних виплат.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
3. 17 листопада 2017 року Дружківський міський суд Донецької області вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області від 10 січня 2017 року "Про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи".
Зобов`язати Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області ради видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) з 19 січня 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради на користь держави судові витрати в сумі 1280 грн. 00 коп. (тисячу двісті вісімдесят).
Визнати протиправним та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 26 січня 2017 року щодо припинення виплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 .
Зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з лютого 2017 року.
Допустити негайне виконання постанови в частині виплати страхової виплати за один місяць.
В решті позовних вимог відмовити.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем, при вирішенні питання скасування позивачу довідки внутрішньо переміщеної особи, було використано документацію, яка беззаперечно не підтверджує обставин з якими законодавець пов`язує можливість скасування дії такої довідки. Крім того судом зазначено про порушення відповідачем вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки з лютого 2017 року позивачеві припинено виплату страхових виплат за відсутності законодавчо встановлених підстав.
5. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 грудня 2017 року вирішив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 16 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Дружківського міського суду від 17 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі № 229/2571/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на положення Закону №1706 та наявність відомостей про фактичну відсутність позивача за постійним місцем проживання понад 60 днів, стверджує, що скасовуючи позивачу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у межах та спосіб, визначений законодавством України.
7. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
8. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області прийнято до провадження.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Дружківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 08 жовтня 2014 року до теперішнього часу.
Відповідно довідки № 1423016259 від 12 грудня 2014 року, виданої УСЗН Дружківської міської ради, позивача зареєстровано у місті Дружківка Донецької області як внутрішньо переміщену особу.
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ФССНВВ у м. Дружківці №0530/6324/6324/20 від 26 січня 2017 року позивачу припинено виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину заробітку. Причиною припинення виплат є скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.
На звернення позивача до УСЗН Дружківської міської ради щодо скасування довідки ВПО, він отримав відповідь, що довідка внутрішньо переміщеної особи позивача скасована 19 січня 2017 року на підставі інформації, наданої Держприкордонслужбою та оскільки за місцем його тимчасового перебування він постійно не проживає.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12.Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505, визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до ч. 1 Розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" В абзаці дев`ятому статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" слова "довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" виключено.
Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24. Грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20 жовтня 2014 року "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
1) подала заяву про відмову від довідки;
2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Прийняття законодавцем Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України.
Подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд, ухвалюючи 03 травня 2018 рішення у зразковій справі № 805/402/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою припинення виплати пенсії та соціальної виплати позивачу стала перевірка місця фактичного проживання.
Водночас ні Закон №1058-IV, ні Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-XIV не передбачають такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії / страхової виплати.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009р. №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014р., Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №428/6617/17.
Крім того, не спростовують правильності висновків суду посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
Частиною другою статті 20 Закону №1706-VII визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Проте наведені положення Закону №1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій чи страхових виплат.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Преамбулою Закону №1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
При цьому згідно з преамбулою Закону №1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону №1706-VII).
Таким чином, враховуючи наведені положення Закону №1706-VII, суд касаційної інстанції вважає, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2018р. у справі №243/4547/17, від 07 лютого 2019р. у справі №408/2686/17-а, від 12 лютого 2019р. у справі №243/5451/17 та у справі №243/3113/17, від 22 серпня 2019р. у справі №636/3447/16-а та від 10 лютого 2020р. №826/10950/16, і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від зазначених висновків.
За такого правового регулювання та висновків Верховного Суду, скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є підставою для призупинення страхових виплат, передбачених ст.46 Закону 1105-XIV, а тому суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість дій відповідача та наявність підстав для поновлення позивачу соціальних виплат.
З приводу правомірності дій відповідача по скасуванню самої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, колегія суддів КАС ВС вважає, що судами попередніх інстанцій було здійснено вичерпний аналіз законодавства у розрізі встановлених обставин справи та надано вірну відповідь з приводу цього питання.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У них також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду