ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/20241/20
адміністративне провадження № К/9901/35090/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року (суддя: Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (судді: Карпушова О.В., Губська Л.В., Епель О.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 30 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61948331.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пунктом 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який набрав чинності 20 жовтня 2019 року встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, у тому числі й з виконання судових рішень, щодо стягнення грошових коштів з АТ "Українська залізниця".
З цих підстав позивач вважає, що всі виконавчі провадження, відкриті станом на 20 жовтня 2019 року, у тому числі й ВП № 61948331, в яких боржником є АТ "Українська залізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачам на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, позивач стверджує, що державним виконавцем не вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року № 904/2315/19, у зв`язку з виконанням якого з нього стягується виконавчий збір.
При цьому, позивач зазначає, що таке судове рішення ним, як боржником виконано добровільно, що, на його переконання, також свідчить про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору.
З цих підстав АТ "Українська залізниця" вважає протиправною постанову державного виконавця від 30 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61948331.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у задоволенні позову відмолено.
Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що у цій справі позивач оскаржує постанову державного виконавця від 30 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 15 січня 2020 року про стягнення з нього виконавчого збору, що є самостійним виконавчим документом, який позивачем не оскаржувався, у порядку, визначеному законодавством протиправним не визнавася, а є чинним та підлягає виконанню.
При цьому, з огляду на предмет спору в цій справі, судами було відхилено доводи позивача щодо протиправності винесення державним виконавцем безпосередньо постанови про стягнення з нього виконавчого збору.
Разом з тим, перевіряючи доводи позивача, суди також зазначили, що на спірні правовідносини не поширюються заборони, установлені Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Скаржник наполягає на безпідставності відкриття відповідачем виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з нього виконавчого збору та в обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що він добровільно виконав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року у справі № 904/2315/19.
При цьому, скаржник вказує, що виконавчий збір є штрафною санкцією, яка може бути застосована до боржника лише в разі невиконання рішення суду в добровільному порядку.
Водночас, скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.
Крім того, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосували при вирішенні цієї справи Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", яким заборонено звертати стягнення на грошові кошти АТ "Українська залізниця" та вчинення виконавчих дій за Законом України "Про виконавче провадження".
Також у своїй скарзі позивач, наводячи вказані доводи, посилається на ухвалу Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 160/12727/19, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою органу Державної виконавчої служби на рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими позов АТ "Українська залізниця" було задоволено саме на підставі вищевказаного Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Касаційне провадження за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вказує, що суди не врахували висновку у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2018 року у справі № 2540/3203/18.
Позиція інших учасників справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження на Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 15 січня 2020 року ВП № 609706917 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2019 року про стягнення з АТ Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості в розмірі 87 514,67 грн.
30 квітня 2020 року на виконання постанови № 60970617 від 15 січня 2020 року, державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61948331 про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави виконавчого збору у розмірі 8 751,47 грн.
Вважаючи постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 61948331 від 30 квітня 2020 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частинами першою та п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до абзацу 11 пункту 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.