ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа №140/429/19
адміністративне провадження № К/9901/24293/19
Верховний Суд у складі колегії суддівКасаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 140/429/19
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Волинський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З.М., суддів Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 17.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати неправомірним та скасувати пункту 20 рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.12.2018, оформленого протоколом №125, про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги;
зобов`язати Міноборони призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю І групи.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він є учасником бойових дій в Республіці Афганістан, особою з інвалідністю І групи, та має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII). Також позивач вказав на те, що оспорюване рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті такої допомоги з тих підстав, що позивач не подав документи, що свідчать про обставини та причини контузії є незаконним, оскільки в ньому відсутня жодна із підстав для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, що передбачено пунктом 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975, постанова № 975, відповідно).
3. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 28.03.2019 задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправним та скасував рішення Міноборони, викладене у пункті 20 протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.12.2018 №125 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ;
зобов`язав Міноборони призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.07.2019 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 12.09.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.04.2020 №633/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Єзеров А.А.
7. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан (далі - ДРА). В березні 1984 року позивач отримав осколкове поранення м`яких тканин лівої половини грудної клітки і потиличної ділянки голови, про що свідчить свідоцтво про хворобу від 26.01.1998 №1.
Згідно із копією виписки з акта огляду медико - соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 15.10.2013 серії АВ № 0051917 позивачу встановлена група інвалідності І-Б (причина: контузія, одержана при виконанні обов`язків військової служби/інтернаціонального обов`язку).
Також судами встановлено, що 14.12.2018 на засіданні комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглядалась заява позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з набранням законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 у справі № 803/339/18, якою зобов`язано Міноборони розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 15.10.2013 відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ і Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (далі - Порядок № 499).
За результатами розгляду зазначеної заяви позивача та доданих до неї документів комісія Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішенням від 14.12.2018 №125, оформленим протоколом, відмовила прапорщику в запасі ОСОБА_1, якого 01.04.1993 звільнено з військової служби, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності внаслідок контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку (довідка МСЕК від 15.10.2013 серії АВ №0051917), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини контузії, який передбачено пунктом 3 Порядку №499. Крім того, в оспорюваному рішенні відповідач зазначив, що висновок Центральної військово-лікарської комісії від 26.04.2000 №526, який подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини отримання контузії.
Незгода позивача з такою відмовою стала підставою для звернення його до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач як військовослужбовець, якому встановлена інвалідність I-ї групи внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, має право на призначення з 15.10.2013 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 499, та подав відповідачу усі необхідні документи, передбачені пунктом 3 Порядку №499, оскільки рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку поранення, викладене у формі протоколу від 26.04.2000 № 526 засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення сулу першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що в порушення вимог пункту 11 Порядку №975 позивач не подав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. А витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не містить відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував, зокрема тим, що він проходив військову службу у військовій частині колишнього Радянського Союзу, відповідно він позбавлений можливості отримати довідку у цій військові частині про причини та обставини свого поранення, оскільки такої військової частини та відповідної держави вже не існує.
12. У відзиві на касаційну скаргу позивача Міноборони вказує на те, що обов`язок довести обставини про причини поранення, травми, контузії та захворювання шляхом подання до комісії Міноборони достовірних документів покладено на заявника. А витяг з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не містить відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
14. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
15. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
16. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
17. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
18. На час звернення позивача із заявою про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги, щодо якої виник спір у цій справі механізм її призначення і виплати врегульовано Порядком № 975, пунктом 3 якого визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
19. При цьому, пунктом 2 постанови № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком № 975, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
20. У справі, яка розглядається суди встановили, що 15.10.2013 позивачу встановлена I-Б група інвалідності. Причина інвалідності: поранення (контузія) одержане при виконанні обов`язків військової служби / інтернаціонального обов`язку.
21. Таким чином, до спірних правовідносинах слід застосовувати Порядок № 499, оскільки Порядок № 975 набрав чинності з 24.01.2014, тобто після виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
22. З урахуванням наведеного, застосування судом апеляційної інстанції до спірних відносин положень Порядку № 975 не ґрунтується на неправильному застосуванні закону.
23. Разом з цим, колегія суддів зазначає, шо перелік документів, які особа, якій виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подає до уповноваженого органу зазначений у пункті 3 Порядку № 499.
24. Такими документами відповідно до пункту 3 Порядку № 499 є:
заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;
довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);
копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;
копія сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;
копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
25. Згідно з пунктом 7 Порядку № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
26. Виплата одноразової грошової допомоги не провадиться, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність сталися у зв`язку з вчиненням військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом злочину чи адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження (абзац 2 пункту 2 Порядку № 499).
27. Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
28. На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 "Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби" Міноборони створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.
29. У відповідності до пункту 2 наказу Міністра оборони України від 12.04.2017 № 168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.
30. З вищевикладеного слідує, що в силу положень наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.
31. За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міноборони приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).
32. У справі, яка розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваним пунктом рішення відповідача позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності внаслідок контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку (довідка МСЕК від 15.10.2013 серії АВ №0051917), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини контузії, який передбачено пунктом 3 Порядку №499.
33. Колегія суддів зазначає, що подання зазначених у пункті 3 Порядку №499 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у пункту 9 цього ж Порядку (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
34. При цьому, Порядок №499 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
35. Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 3 Порядку №499, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
36. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міноборони, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міноборони достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.
37. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
38. В світлі вказаного необхідно зазначити, що неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребування.
39. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що документи, додані позивачем до заяви про призначення спірної грошової допомоги (зокрема, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, довідка до акта огляду МСЕК), вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення таких пораненням, яке могло мати місце у 1984 році.
40. В той же час, у зазначених документах не міститься відомостей про обставини поранення, контузії, травми, які, крім того, встановлені зі слів позивача.
41. Отже, Міністерство, приймаючи спірне рішення, яким відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII, обґрунтовано зазначило, що позивачем не подано належних документів, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та його захворювання.
42. Наведене засвідчує, що спірне рішення Міноборони прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, а тому підстави для його скасування відсутні.
43. Зазначені ж у касаційній скарзі доводи такого висновку не спростовують.
44. Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог правильно вирішив спір, проте неправильно застосував норми права, а саме положення Порядку № 975, замість Порядку №499, який діяв на день виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги - на дату встановлення йому І групи інвалідності, що спростовує висновки, викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
45. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
46. Згідно із частиною першою статі 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
47. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
48. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення апеляційного суду шляхом викладення його мотивувальної частини відповідно до мотивів цієї постанови.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -