ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 160/7139/20
адміністративне провадження № К/9901/26229/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року (судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)
у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
до ОСОБА_1
про стягнення суми податкового боргу,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі також - Позивач; правонаступник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 557040,85 грн.
1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, Відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 червня 2021 року поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження у адміністративній справі №160/7139/20.
30 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі №160/7139/20 до набрання законної сили рішення Верховного Суду у справі №200/1898/19.
Клопотання обґрунтоване касаційним переглядом справи №200/1898/19 щодо оскарження ОСОБА_1 правомірності нарахування анульованого (прощеного) боргу банківською установою.
1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 160/7139/20 - задоволено. Провадження у справі №160/7139/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19.
Ухвалюючи це рішення, з посиланням пункт 3 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі у зв`язку із тим, що у провадженні Другої судової палати Касаційного цивільного суду перебуває справа №200/1898/19, предметом розгляду якої є правомірність нарахування податкового боргу ОСОБА_1, стягнення якого є предметом спору в справі №160/7139/20.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив його скасувати і направити матеріали справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Позивач стверджує, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави зупинення провадження у справі у силу того, що грошові зобов`язання, щодо стягнення яких заявлено позов, набули статусу узгоджених у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі №804/8142/17, якими відмовлено у задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач вважає помилковим висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19, адже відкриття касаційного провадження у останній справі не може вважатися доказом неузгодженості податкового боргу.
В обґрунтування своїх доводів Позивач наводить посилання на викладені Верховним Судом висновки у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №825/1070/17, від 7 липня 2021 року у справі №160/5698/20.
Також заявник касаційної скарги стверджує, що в оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19 та предметом позову у цій справі, в тому числі не конкретизував, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку суду апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом вказаної статті суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Водночас у цій статті також міститься застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета спору.
З огляду на зазначені вимоги процесуального закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, яка розглядається, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Як підтверджується змістом оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд, зупиняючи провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19, вказав, що в провадженні Другої судової палати Касаційного цивільного суду перебуває справа №200/1898/19, предметом розгляду якої є правомірність нарахування податкового боргу ОСОБА_1, стягнення якого є предметом спору в справі №160/7139/20.
Разом з тим, зміст наведених апеляційним судом обставин суперечать наявним у справі матеріалах.
Зміст встановлених судом першої інстанції обставин вказує на те, що податковий борг Відповідача виник згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 17 листопада 2017 року №0017731304, №0017751304, №0017741304.
Питання правомірності нарахування грошових зобов`язань на підставі цих податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2017 року №0017751304, №0017741304, №0017731304, за результатами узгодження та несплати яких виник спір щодо стягнення податкового боргу, було предметом судового контролю саме у справі №804/8142/17. Вказане підтверджується даними, наведеними Позивачем у касаційній скарзі та даними з Єдиного реєстру судових рішень.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19 та зазначив, що предметом позову останньої є правомірність нарахування податкового боргу ОСОБА_1 .
Так, в провадженні Другої судової палати Касаційного цивільного суду перебуває справа №200/1898/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк, про зобов`язання останнього подати до органу Державної фіскальної служби України уточнюючий розрахунок форми 1ДФ за 4 квартал 2015 року в частині віднесення суми прощеного (анульованого) боргу у розмірі 997 330, 05 грн до податкового розрахунку за ознакою коду " 127" (інші доходи).
Отже, спір у справі №200/1898/19 стосується правомірності подання АТ "Укрсоцбанк" до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області розрахунку форми № 1ДФ за 4 квартал 2015 року щодо віднесення сум прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку за ознакою " 126", внаслідок чого у ОСОБА_1, як платника податків, виник обов`язок з подання в установлені строки податкової декларації та сплати податку з доходів, отриманих як додаткове благо.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що спір у справі №200/1898/19 стосується правомірності нарахування податкового боргу ОСОБА_1, стягнення якого є предметом спору в справі №160/7139/20.
Отже, зміст наведених обставин свідчить, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про зупинення провадження у справі №160/7139/20 до набрання законної сили рішення Верховного Суду у справі №200/1898/19, не навів, як цього вимагають вимоги процесуального закону, обставин, що вказують на зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування у справі №200/1898/19 та не зазначив чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи №160/7139/20.
Суд апеляційної інстанції повинен був проаналізувати також і ймовірні наслідки ухвалення рішення за результатом розгляду справи №200/1898/19 та їхній взаємозв`язок із предметом і підставами цього позову, а також обґрунтувати неможливість самостійного встановлення і оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду.
Натомість оскаржене судове рішення такого обґрунтування не містить.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішення Верховного Суду у справі №200/1898/19 на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.