ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 813/6194/15
касаційне провадження № К/9901/26038/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді - Костів М.В., Бруновська Н.В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кам`янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки),
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду, у якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Інспекції № 0001221700 від 20.10.2015; вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001241700 від 20.10.2015; рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001231700 від 20.10.2015.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послався на те, що висновки акту перевірки про порушення ним вимог пунктів 177.2, 177.4, 177.6 статті 177, підпункту 177.5.3 пункту 17.5 статті 177, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, а також статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є безпідставними, оскільки підприємцем в процесі проведення перевірки надавались перевіряючим усі необхідні документи, пояснення щодо отриманих доходів та понесених витрат, що підтверджено належними та допустимими доказами, проте податковий орган неправомірно не взяв їх до уваги. Також, ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що при наданні послуг з експедиції транспортних перевезень за рахунок замовника цих послуг кошти на оплату перевезення залученого транспорту транзитом проходять через розрахунковий рахунок позивача, при цьому доходом підприємця є лише винагорода за організацію даного перевезення, а не вся сума коштів, яка надійшла на його рахунок. Крім того, позивач вказує на те, що зобов`язання зі сплати штрафних санкцій є похідними від основних вимог зі сплати донарахованого податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та єдиного соціального внеску та прийняті на їх підставі, з огляду на що рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) також підлягають скасуванню.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 01.03.2016 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції № 0001221700 від 20.10.2015; визнав протиправною та скасував вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001241700 від 20.10.2015; визнав протиправним та скасував рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001231700 від 20.10.2015.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: для проведення перевірки позивачем були надані перевіряючим усі договори, документи первинного обліку та регістри бухгалтерського обліку, а саме - угоди про надання транспортно-експедиторських послуг, угоди-доручення на транспортне обслуговування, заявки на автоперевезення, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, міжнародні транспортні накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зміст яких дає можливість виокремити суму експедиторської винагороди від оплати суміжних послуг; чинним законодавством України розмежовуються поняття винагороди експедитора по виконанню договору транспортного експедирування та витрат, пов`язаних з його виконанням, з огляду на що такі кошти є коштами, спрямованими на виконання договору транспортного експедирування з третіми особами, є транзитними та не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, з урахуванням того, що в заявках до договорів обумовлювалися додаткові умови, за які необхідно було нести витрати; факт оплати підприємцем вартості відповідних послуг на користь третіх осіб підтверджується книгами обліку доходів та витрат за 2013 та 2014 роки і банківськими виписками за відповідні періоди.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.06.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що умовами договору про транспортне експедирування повинно передбачатися чітке та зрозуміле розмежування між оплатою третім особам та сумою винагороди експедитора, а у разі відсутності такого розмежування експедитор зобов`язаний включити до валового доходу всю суму, перераховану замовником, а в подальшому, при підтвердженні послуг перевізників, експедитор вправі віднести вартість оплачених ним послуг з перевезення до складу своїх валових витрат.
ФОП ОСОБА_1 оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.06.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: до правовідносин за договорами з транспортно-експедиційного обслуговування повинні застосовуватись положення підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, відповідно до яких при визначенні об`єкта оподаткування не включаються до складу доходів сума коштів або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших цивільно-правових договорів, які не передбачають переходу права власності на них; суд апеляційної інстанції, вказуючи про необхідність віднесення до складу сукупного оподатковуваного доходу усієї суми отриманих від замовників коштів (а не лише їх частину, яку становить експедиторська винагорода), всупереч вимогам пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не надав жодної оцінки первинним документам, що підтверджують фактичне понесення витрат на організацію та здійснення цих перевезень, оскільки у будь-якому випадку незалежно від результатів визначення правової природи цих договорів, чистий дохід до оподаткування не буде змінений, оскільки у випадку виконання договорів транспортного експедирування ці витрати здійснюються за рахунок замовника, а тому не підлягають відображенню у складі витрат позивача, а у випадку ж визнання цих договорів договорами транспортного перевезення, ці витрати автоматично слід вважати витратами, які формують собівартість наданої послуги, а тому повинні зменшувати розмір оподатковуваного прибутку від такої господарської операції, що прямо передбачено положеннями пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України; судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення статей 929, 931 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2021 прийняв касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 07.09.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року застосовував загальну систему оподаткування, обліку та звітності, був платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб із зарплати найманих працівників, податку з доходів від підприємницької діяльності, єдиного соціального внеску, військового збору, облік доходів та витрат вів із застосуванням Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом № 53/17-00/2112709078 від 23.09.2015, за висновками якого позивачем були порушені: вимоги пункту 135.1 статті 135, пунктів 177.2, 177.6, 177.10 статті 177, підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцю донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 224865,50 грн.; вимоги статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого підприємцю донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 441760,90 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що в ході перевірки встановлено розбіжності між сумою задекларованого підприємцем доходу за 2013 - 2014 роки та сумою валового доходу, відображеного у книзі обліку доходів та витрат і виписках банку, загальна сума розбіжностей становить 1273176,40 грн., у тому числі: за 2013 рік - 718189,40 грн., за 2014 рік - 554987,00 грн. Вказане порушення виникло в результаті невідображення підприємцем у складі валового доходу сум, отриманих від експедиційних послуг. Також у акті перевірки зазначено, що в результаті заниження підприємцем чистого доходу, то йому був донарахований єдиний соціальний внесок.
На акт перевірки ФОП ОСОБА_1 були подані заперечення, за результатом розгляду яких Інспекція надала відповідь від 15.10.2015 № 5272/13-20-17-00, в якій вказала, що наведені підприємцем у запереченнях аргументи не спростовують наявність порушення законодавства та не можуть слугувати підставою для не винесення Інспекцією податкових повідомлень-рішень, однак у зв`язку із наданням платником на розгляд комісії пакету документів, що підтверджують факт надання транспортно-експедиційних послуг по міжнародному перевезенню вантажів за кордону своїй діяльності за період, що перевірявся, прийнято рішення щодо винесення податкових повідомлень-рішень на підставі висновків, викладених у акті перевірки № 53/17-00/ НОМЕР_1 від 23.09.2015.
На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла: податкове повідомлення-рішення № 0001221700 від 20.10.2015, яким збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 220694,75 грн. - за основним платежем, 55127,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); вимогу № Ф-0001241700 від 20.10.2015 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у сумі 149669,85 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001231700 від 20.10.2015, яким застосувала до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 14966,99 грн.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у статті 177 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Положеннями пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають, зокрема: