ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 825/1141/17
адміністративне провадження № К/9901/1715/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (суддя Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Управління, відповідач), в якому (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року №0001801302 про донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 92 926,24 грн. та №0001811302 про донарахування військового збору в сумі 5 375,93 грн., вимогу від 07 липня 2017 року №Ф-0002671309 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 138 948,35 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07 липня 2017 року №0002661309 в сумі 21 858,59 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець вказувала, що в ході перевірки посадовими особами Управління не встановлено жодних конкретних фактів неправомірного включення до валових витрат сум, непідтверджених первинними документами; що ж до висновків відповідача про формування валових витрат за рахунок сум, які понесені не в тому звітному періоді, в якому отримано доходи, то податковий орган виходив виключно з орієнтовних залишків товарів, які не могли бути використані як підстава для включення будь-яких показників, оскільки такі документи не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність України" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996); таким чином, на думку Підприємця, висновки акту перевірки про порушення нею вимог податкового законодавства України є помилковими, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування тарифних санкцій та вимога - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, позов задоволено.
При цьому, суди, дослідивши обставини справи й задовольняючи позовні вимоги, встановили помилковість висновків акту перевірки про завищення Підприємцем показника валових витрат й заниження чистого оподатковуваного доходу за 2014 - 2016 роки, у зв`язку із чим визнали протиправними та скасували спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Управління звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що в період з 29 березня 2017 року по 11 квітня 2017 року посадовими особами Управління на підставі направлень від 24 березня 2017 року №516, №519 та від 29 березня 2017 року №545, №546 проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої 19 квітня 2017 року складено акт №181/13/2165105187.
У висновках акту перевірки зазначено наступні порушення:
- статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: завищено валові витрати за 2014 рік - на 164 811,10 грн., за 2015 рік - на 147 097,58 грн., за 2016 рік - на 139618,35 грн. та занижено чистий оподатковуваний дохід за 2014 рік - на 164 811,10 грн., за 2015 рік - на 147 097,58, за 2016 рік - на 139 618,35 грн. Донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки -74 340,98 грн.;
- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464), а саме: занижено суму чистого доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням мінімальної та максимальної величин за 2014 рік - на 164 811,20 грн., за 2015 - на 147 097,58 грн., за 2016 рік - на 139 618,35 грн. Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу, 138 948,35 грн., а саме: за 2014 рік -57 189,45 грн., за 2015 рік - 51 042,86 грн., за 2016 рік - 30 716,04 грн.;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України, а саме: занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2015 - 2016 років, на суму 4 300,74 грн. Донараховано військового збору в сумі 4 300,74 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом 16 травня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001801302, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, а саме: за основним платежем - в сумі 74 340,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 18 585,26 грн., та №0001811302 про нарахування грошового зобов`язання з військового збору, а саме: за основним платежем - в сумі 4 300,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 075,19 грн.
Крім того, Управлінням 07 липня 2017 року винесено вимогу №Ф-0002671309 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 138 948,35 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002661309, яким до Підприємця застосовано штрафні санкції у розмірі 21 858,59 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, Підприємець звернулась до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).
Пунктом 164.1 статті 164, підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
За змістом пунктів 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 177.10 статті 177 ПК України).
Отже, фізичні особи-підприєм