ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа №804/6501/17
адміністративне провадження № К/9901/55540/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (колегія суддів: Юрко І.В., Олефіренко Н.А., Чумак С.Ю.) у справі № 804/6501/17 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в особі Відділу у Криворізькому районі про визнання протиправними дій та зобовʼ язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в особі Відділу у Криворізькому районі, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо індексації нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1211000000:03:001:0230, із застосуванням коефіцієнту індексації за 2014 року (1,249) та 2015 року (1,433) при формуванні витягу від 03.10.2017 року №205037-17 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;
- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо проведення перерахунку, формування та надання йому нового витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - кадастровий номер 1211000000:03:001:0230, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, без застосування коефіцієнту індексації за 2014 року (1,249) та 2015 року (1,433).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №804/6501/17 скасовано.
В задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що з пункту 289.2 статті 289 ПК слідує висновок, що 01 січня 2016 року, тобто день набрання чинності рішенням міської ради, є датою проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тому саме з цією датою пов`язується початок кумулятивного застосування щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки. Вказує, що за правилами статей 271.2, 289.2 Податкового кодексу України кумулятивне застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель залежить від дати проведення такої оцінки та набрання чинності відповідним рішенням міської ради про її затвердження, застосування відповідачем коефіцієнту індексації на підставі рішення міської ради від 24.06. 2015 з 2014 року суперечить закону.
Ухвалою Верховного суду від 31.07.2018 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 20.12.2012 уклав з Криворізькою міською радою договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:03:001:0230, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
24.06.2015 Криворізькою міською радою було прийнято рішення за №3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", яке набрало чинності 01.01.2016.
Згідно отриманого з Відділу у Криворізькому районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.10.2017 №205037-17 визначено наступні коефіцієнти, які визначають грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а саме: коефіцієнт Км2 1,48; коефіцієнт Км3 0,50, коефіцієнт Кф 2,50; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки 1,8972, та зазначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки 15358568, 96 грн.
Згідно тексту адміністративного позову, позивач вважає, що до вартості земельної ділянки, в порушення вимог Податкового кодексу України, відповідачем застосовано наступні коефіцієнти індексації, а саме: коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,8972. Цей індекс являє собою кумулятивне значення індексів інфляції за 2016 рік у розмірі 1,06, за 2015 рік у розмірі 1,433, та за 2014 рік у розмірі 1,249.
Позивач не погодився з витягом, виданим відповідачем, оскільки вважає безпідставним застосування коефіцієнтів інфляції за 2014 та 2015 роки.
Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що при формуванні витягу відділом відповідачем було неправильно застосовано зональні коефіцієнти Км2 і локальні коефіцієнти Км3, що вплинуло на кінцевий результат нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відтак, відповідачем має бути здійснений перерахунок нормативної грошової оцінки починаючи з 01.01.2016 з правильним застосуванням зонального коефіцієнта Км2 і локального коефіцієнта Км3.
Скасовуючи постанову та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що індексація нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам законодавства, оскільки пункт 289.2 статті 289 ПК України прямо передбачає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати її затвердження.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Стаття 5 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель" передбачає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку.
Відповідно до частини другої статті 18 вказаного закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно з п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до приписів п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.
Тобто, якщо нормативна грошово оцінка проведена у 2013 році, а введена в дію у 2016 році, індексуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2016 році, необхідно застосовувати поточний розмір нормативної грошової оцінки (тобто введений в дію у 2016 році) та кумулятивно проіндексувати його на коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи з дати проведення нормативної грошової оцінки (2013 рік).
Як встановлено у цій справі, нормативна грошова оцінка проведена 01 січня 2014 року.
Що ж стосується застосування щорічних коефіцієнтів індексації, то вони встановлені не рішенням ради, як вважає позивач, а їх щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік.
Тому, вимоги п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, які стосуються рішення рад щодо нормативної грошової оцінки, не поширюються на питання застосування щорічних коефіцієнтів індексації.
Натомість, правила застосування щорічних коефіцієнтів індексації встановлено п. 289.2 ст. 289 ПК України.
Так, за змістом п. 289.2 ст. 289 ПК України, кумулятивне (тобто накопичувальне) застосування щорічних коефіцієнтів індексації пов`язане саме з датою проведення нормативної грошової оцінки, але не з датою прийняття рішення ради про її затвердження чи датою введення в дію нормативної грошової оцінки.
Необхідно відрізняти поняття проведення нормативної грошової оцінки та її затвердження, які є різними видами діяльності у сфері оцінки земель (стаття 11 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель") та здійснюється різними суб`єктами.
Згідно із законом, із моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов`язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки, але не коефіцієнтів її індексації, які, як зазначалось, застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
При цьому, коефіцієнти щорічно розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
У справі, яка розглядається, дата проведення нормативної грошової оцінки - 2014 рік, а дата набрання чинності рішенням міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" - 01.01.2016.
На думку колегії суддів правильне визначення поняття "дати проведення нормативної грошової оцінки земель" є визначальним у цьому спорі, оскільки від цієї дати необхідно починати кумулятивне застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, що, зрештою, впливає на розмір плати за землю.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель" дата оцінки земельної ділянки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка земельної ділянки та визначається її вартість. Для нормативної грошової оцінки земельної ділянки - дата, вказана в технічній документації.
У спірних правовідносинах, відповідач, при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки застосовував чинну з 01 січня 2016 року нормативну грошову оцінку земель м. Кривий Ріг. При цьому, відповідач кумулятивно застосував коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (2014 рік).
За встановлених обставин, нормативну грошову оцінку застосовано саме з часу її затвердження (2016), але не раніше. При цьому, застосовуючи кумулятивно коефіцієнт індексації, відповідач правильно зробив це від дати саме проведення нормативної грошової оцінки (2014 рік).
Такий порядок індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам законодавства, оскільки пункт 289.2 статті 289 ПК України прямо передбачає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати її затвердження.
Законодавство не містить положень, які встановлюють обов`язок застосовувати коефіцієнт індексації перспективно. Натомість, сама базова величина нормативної грошової оцінки земель застосовується після введення її в дію.
Між тим, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.
Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2014 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період.
Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.
Аналогічного висновку у постанові від 18 грудня 2019 року дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи № 804/937/16.
18.09.2019 від позивача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на думку позивача, справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до ч. 5 ст. 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Водночас клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати обгрунтоване наявністю неоднакового застосування норм матеріального права, що призвело до протирічливих судових рішень в тотожних правовідносинах.
Однак вказані суперечності усунуті у порядку, встановленому ч. 1 ст. 346 КАС України, шляхом ухвалення постанови в складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 804/937/16.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від цієї правової позиції, а тому відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
На підставі викладеного, постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -