ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 805/3139/16-а
адміністративне провадження № К/9901/37899/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2016 (суддя - Галатіна О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі №805/3139/16-а.
встановив:
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (далі - ПАТ "Маріупольгаз") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Донецьку) від 04.04.2016 №0000024000/3394/28-03-40, №0000014000/3395/28-03-40.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог СДПІ з ОВП у м. Донецьку посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 198, 201 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на ненадання належним чином оформленої первинної документації, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Маріупольгаз" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ "Маріупольгаз" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Хеджер груп" за вересень - грудень 2015 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 14.03.2016 №81/28-03-40-03361135, в якому відображено висновки про порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень-грудень 2015 року на суму 9045773,30 грн., пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до державного бюджету за вересень-грудень 2015 року на суму 6675805,00 грн., пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень - грудень 2015 року на суму 10677177,00 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем 04.04.2016 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0000024000/3394/28-03-40, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень-листопад 2015 року в розмірі 3971209,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 397121,00 грн.;
№0000014000/3395/28-03-40, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6675805,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1668951,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано беззаперечних доказів порушення позивачем норм Податкового кодексу України, які б свідчили про відсутність фактичної поставки товарів, а відтак про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Судами також встановлено, 15.09.2016 між ПАТ "Маріупольгаз" як покупцем та ТОВ "Хеджер Груп" як постачальником, укладений договір №1509М/2015 поставки ТМЦ, а саме, шроту соняшникового, з урахуванням специфікацій до договору та додаткової угоди.
Також, 15.09.2016 між позивачем як покупцем та ТОВ "Хеджер Груп" як постачальником, укладений договір №1509М-1/2015 поставки ТМЦ, а саме, олії соняшникової, нерафінованої невимороженої (пресової), з урахуванням специфікацій до договору та додаткової угоди.
На підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, акти приймання-передання, платіжні доручення.
Також надано суду акт позапланової інвентаризації залишків олії соняшникової, що знаходиться на відповідальному зберіганні від 01.03.2016 за договором від 30.09.2015 за №15/3009-1, укладеному між позивачем та ТОВ "Агроальянс Груп" (зберігач) про зберігання шроту соняшникового та олії соняшникової нерафінованої пресової.
В якості доказів використання придбаних у ТОВ "Хеджер Груп" ТМЦ в своїй господарській діяльності, позивачем надані зовнішньоекономічні контракти з контрагентами ТОВ "Росбелтрейд", ТОВ "РосБелПолоцкАгро", ПТУП "Белспецресурс", СТОВ "РосБелагросоюз", Lauffer international, Slu (Андора) та вантажно - митні декларації до вищезазначених контрактів, що підтверджують подальшу реалізацію придбаних ТМЦ.
Оцінивши подані платником докази на підтвердження виконання спірних господарських операцій за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ "Маріупольгаз" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних угод позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.
Щодо доводів відповідача про те, що вид основної діяльності платника не відповідає економічному змісту здійснюваної господарської діяльності підприємства судами з`ясовано, що відповідно до Розділу 3 Статуту позивач, зокрема, здійснює всі види діяльності, які не заборонені законодавством України (п.3.3 Статуту).
Згідно довідки з Управління статистики у м. Маріуполі серед видів діяльності за КВЕД позивач здійснює діяльність " 46.33. Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями, жирами".
З огляду на вищезазначене, вказані операції з купівлі товару за договорами поставки та подальшого продажу на експорт шроту та олії соняшникової є господарською діяльністю ПАТ "Маріупольгаз", що визначена статутними документами.
Згідно умов договору поставки №1509М/2015 від 15.09.2015 продукція ПАТ "Маріупольгаз" приймається по видатковій накладній, яка є первинним документом та за своїм змістом містить всю необхідну інформацію, то вказується в акті приймання-передачі продукції.
Пунктом 3.4. договору поставки №1509М/2015 від 15.09.2015 визначено, що право власності на товар переходить до ПАТ "Маріупольгаз" після підписання видаткової накладної.
При цьому, на партії вказаної продукції є посвідчення про якість, фітосанітарні сертифікати та ветеринарні свідоцтва. Крім того, ні шрот соняшниковий, ні олія соняшникова не входить до переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28.
Щодо доводів відповідача про збитковість вищевказаних господарських операцій судами встановлено, що з урахуванням витрат на виплату заробітної плати, прибуток за вересень-грудень 2015 року ПАТ "Маріупольгаз" складає 726694,05 грн.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд