ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/13658/15
касаційне провадження № К/9901/25863/18 № К/9901/25861/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2015 (суддя - Кобилянський К.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ") до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.01.2015 № 000052220 та № 0000532206,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 та №0000532206.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі хибних висновків акта перевірки від 24.12.2014 №89/1-26-50-22-06-31025465, було необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 та №0000532206, зважаючи на що, вважає їх протиправними і просив їх скасувати.
У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що висновки акта перевірки від 24.12.2014 №89/1-26-50-22-06-31025465 є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстави для їх скасування відсутні.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2015 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення від 14.01.2015 №0000522206 та від 14.01.2015 №0000532206 у частині: основного платежу 205 198, 00 грн та штрафних санкцій (50%) у розмірі 102 599, 00 грн.
Товариство, не погодившись із висновком суду першої інстанції, подало до апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати постанову у частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задовольнити повністю.
Постановою від 04.02.2016 Київський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" задовольнив частково, скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2015 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 в частині штрафних санкцій у сумі 124 772, 00 гривні, у цій частині прийняв нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0000532206 від 14.01.2015 у частині: застосування штрафних санкцій у розмірі 124 772, 00 гривень. У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2015 залишив без змін.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 у частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами неправильно застосовано положення пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), вважаючи, що зазначені норми не можуть бути застосовані до реалізації вже оприбуткованого після ліквідації необоротних активів металобрухту, а також застосовано неправильно і пункт 198.5 статті 198 ПК України та порушено пункт 199.6 статті 199 ПК України.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.03.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Водночас, Інспекція, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій також звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2015 у частині задоволення позовних вимог, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що судами залишено поза увагою те, що Інспекцією під час проведення перевірки встановлено завищення збитків звітного (податкового) періоду (ІV квартал 2012 року), оскільки позивачем так і не надано усіх первинних документів, які б підтвердили реальність господарських операцій із ТОВ "ВІТЕК ГРУП", крім того, відповідач зазначає, що в силу приписів статті 1 Закону України "Про відходи" металобрухт не відноситься до відходів в розумінні цієї статті, тобто позивач не може застосовувати норми пункту 189.10 статті 189 ПК України, оскільки металобрухт не є відходами. Зважаючи на що, позивачем реалізовані залишки основних засобів у вигляді металобрухту на загальну суму 2 495 433, 00 грн, а тому доводи позивача про те, що ним правомірно не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із застосуванням спеціального режиму оподаткування, відповідно до якого, операції з постачання відходів та брухту чорних кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість є безпідставними.
Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.05.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 13.09.2021 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 14.09.2021.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" (код ЄДРПОУ 31025465) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.
У ході проведення перевірки встановлено порушення Товариством: підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 274 871, 00 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 704 285, 00 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 24.12.2014 №89/1-26-50-22-06-31025465 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 № 0000522206, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання із податку на прибуток у сумі 412 307, 00 грн, у тому числі: 274 871, 00 грн за основним платежем, 137 436, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції та № 0000532206, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 1 056 428, грн, у тому числі: 704 285, 00 грн за основним платежем, 352 143, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями - рішеннями платник податків звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, по-перше, позивачем правомірно віднесено до складу витрат суму перевищення балансової вартості квартири над доходами від такого продажу, згідно висновку незалежного оцінювача, по-друге, металобрухт, який утворився за результатами ліквідації основних фондів не утилізований чи видалений, а був реалізований шляхом продажу, по-третє, позивачем доведено економічну доцільність здійснених фінансово-господарських операцій з ТОВ "Вітек Груп", відтак податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 підлягає скасуванню в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 в частині: основного платежу 205 198, 00 грн та штрафних санкцій (50%) у розмірі 102 599, 00 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що суб`єктом владних повноважень не доведено у ході судового розгляду справи, що відносно позивача раніше приймались податкові повідомлення-рішення в установленому законом порядку та про які повідомлено позивача, тому вважає помилковими доводи відповідача про застосування штрафних санкцій у розмірі 50%, зважаючи на що, розмір штрафу підлягає зменшенню до 25 %, оскільки суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального права, що призвели до частково неправильного вирішення справи, тому визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 у частині: застосування штрафних санкцій у розмірі 124 772, 00 гривень.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційних скарг з таких підстав.
Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.
Згідно зі ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ве