ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 695/3924/16-а
адміністративне провадження № К/9901/44956/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 695/3924/16-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання неправомірними дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Таратіна В.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Саприкіної І.В., суддів: Безименної Н.В.,Карпушової О.В.,
в с т а н о в и в :
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки використання ним земельної ділянки, а також щодо складання Акта перевірки використання земельної ділянки від 07 червня 2016 року із зафіксованими порушеннями чинного містобудування та земельного законодавства.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.
Як встановлено, 26 квітня 2003 року між позивачем та Вишневою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки №57 на загальну площу 34 кв.м під торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено на термін з 01 січня 2003 по 31 грудня 2012 роки.
10 грудня 2015 року на IV сесії Вишневої міської ради VII скликання прийнято рішення №1-01/IV7-21 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 5 років для обслуговування торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1".
20 квітня 2016 року від ТОВ "Сучасний центр" на адресу Виконавчого комітету Вишневої міської ради надійшла заява щодо проведення перевірки в порядку самоврядного контролю стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
07 червня 2016 року Комісією по здійсненню самоврядного контролю ВК Вишневої міськради проведено перевірку щодо використання вказаної земельної ділянки, в ході якої встановлено, що ОСОБА_1 використовується земельна ділянка без документів, що посвідчують право власності чи право користування даною земельною ділянкою та збудовано без дозвільних документів капітальну споруду, яка має монолітний фундамент, у зв`язку з чим було складено Акт перевірки використання земельної ділянки від 07 червня 2016 року.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища відноситься, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.
Відповідно до норм Земельного кодексу України існує три види контролю за використанням та охороною земель - державний, самоврядний та громадський.
Згідно п. "є" ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Статтею 189 Земельного кодексу України встановлено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач реалізував повноваження щодо самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства шляхом здійснення відповідної перевірки, внаслідок якої був складений відповідний акт.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2018 року (справа № 522/15651/16-а, адміністративне провадження № К/9901/14393/18)
Таким чином, відповідач мав право на проведення перевірки використання позивачем земельної ділянки та складання відповідного Акта перевірки.
Що стосується доводів позивача, що на час вчинення таких дій відповідачем, було встановлено мораторій на проведення перевірок суб`єктів господарювання контролюючими органами, крім ДФС України та ДФІ України, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Законом України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", внесено зміни до розділу II: Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", а саме: " Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України".
При цьому, даний мораторій направлений насамперед на тимчасову заборону безпідставних перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання фінансової та податкової дисципліни, а не дотримання земельного законодавства.
Разом з тим, такий мораторій встановлений на перевірки Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, а не органами місцевого самоврядування.
Обставини, викладені в касаційній скарзі, які стосуються відведення позивачу в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів не приймає до уваги та не дає їм правову оцінку, оскільки вони не стосуються суті заявлених позовних вимог та не стосуються предмету розгляду у цьому судовому провадженні.
Також, у касаційній скарзі позивач заявляє, що не був вчасно повідомлений про проведення перевірки відповідачем.
Між тим, суди встановили, що про день, час та місце проведення перевірки позивача двічі було повідомлено засобами телефонного зв`язку.
При цьому, суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд