ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/201/19
Провадження № 11-217заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/201/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2021 року (у складі колегії суддів Смоковича М. І., Білак М. В., Кашпур О. В., Соколова В. М., Уханенка С. А.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 18 березня 2019 року № 27/ко-19 про невідповідність судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 займаній посаді судді Дарницького районного суду м. Києва;
- зобов`язати ВККС підтвердити відповідність судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 займаній посаді судді Дарницького районного суду м. Києва.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що підпункт 4 пункту 161 Перехідних положень Конституції України, на підставі якого розпочато кваліфікаційне оцінювання суддів, призначених або обраних на посаду судді до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII), не відповідає Конституції України та загальновизнаним нормам міжнародного права. На думку позивачки, частина третя статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) теж не відповідає нормам Конституції України, адже визначені в цій статті підстави оскарження і скасування рішення ВККС фактично позбавляють права на належний судовий захист, що є порушенням статті 8 Конституції України.
Позивачка зауважила також, що ВККС, у тому складі, який проводив щодо неї кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити. Обґрунтовує це тим, щона час оцінювання строк повноважень члена ВККС ОСОБА_3 закінчився і останній, з огляду на статус його посади та відповідно до Бангалорських принципів поведінки судді, на необхідність дотримання яких ВККС звертає увагу суддів, мав би заявити самовідвід, проте не зробив цього. Між тим, на думкупозивачки, саме упереджене ставлення члена ВККС ОСОБА_3, який намагався переконати своїх колег оголосити перерву (за відсутності для цього підстав), спричинило ухвалення оскаржуваного рішення. Позивачка зазначила, що рішення про її невідповідність займаній посаді Комісія ухвалила відразу після завершення співбесіди, без виходу в нарадчу кімнату для голосування.
Водночас позивачказазначила, що член ВККС ОСОБА_3 давно знайомий з її чоловіком ОСОБА_4 та з огляду на професійну діяльність в певний період перебував під його ( ОСОБА_4 ) керівництвом/ наглядом (службовим). Зазначена обставина, на думку позивачки, теж викликає сумніви в неупередженості складу Комісії, яка ухвалила оскаржуване рішення.
Крім того, свідченням упередженості відповідача при кваліфікаційномуоцінюванні ОСОБА_1 є, на думку останньої, також висновок Громадської ради доброчесності, який надійшов до ВККС з пропуском десятиденного строку, що втім не завадило його прийняти і врахувати при ухваленні оскаржуваного рішення.
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2021 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з тих підстав, що вважає її такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2021 року та направити справу на розгляд суду першої інстанції.
5. Ухвалою від 03 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 30 червня 2021 року призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
6. Станом на 08 вересня 2021 року від Комісії відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
7. Указом Президента України від 10 лютого 1996 року № 122/96 ОСОБА_1 призначена суддею Дарницького районного суду м. Києва, а Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2001 року № 2297-ІІІ обрана суддею цього суду безстроково.
8. ВККС рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді судді, зокрема і судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
9. Рішенням Комісії від 06 лютого 2018 року № 13/зп-18 призначено проведення іспиту.
10. ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 74,25 бала, за результатами виконаного практичного завдання позивачка набрала 81,5 бала. Загалом на етапі кваліфікаційного оцінювання "Іспит" суддя ОСОБА_1 набрала 155,75 бала.
11. Рішенням ВККС від 23 квітня 2018 року № 91/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
12. Відповідно до частини третьої статті 85 Закону № 1402-VIII Комісія ухвалила рішення від 25 травня 2018 року № 118/зп-18, яким запровадила тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
13. ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок і визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
14. Комісією 20 вересня 2018 року та 18 березня 2019 року проведено співбесіду з позивачкою, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
15. Під час обговорення відповідності вказаним критеріям досліджувалося питання щодо законності джерел походження майна судді та членів її сім`ї.
Зокрема, згідно з деклараціями за 2015-2017 роки, розміщеними в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 декларує таке майно: квартиру в місті Києві загальною площею 61,1 кв. м, набуту у власність 24 листопада 2011 року (у власності судді 100 %); квартиру в місті Києві загальною площею 49,7 кв. м, набуту у власність 13 грудня 2011 року (у власності судді 100 %); квартиру в місті Києві загальною площею 93,58 кв. м, у якій мешкає із сім`єю, набуту в користування на підставі ордера Дарницької райдержадміністрації в місті Києві від 26 березня 2002 року; земельну ділянку в селі Євминка Козелецького району Чернігівської області площею 2411 кв. м (у власності судді 100 %); житловий будинок у селі Петропавлівське Бориспільського району загальною площею 350 кв. м, який належить на праві власності її чоловіку ОСОБА_4 із 17 грудня 2006 року; земельні ділянки, належні на праві власності чоловіку судді, у селі Євминка Козелецького району Чернігівської області площею 2411 кв. м - з 18 травня 2007 року, у селі Пісочин Харківського району Харківської області площею 1500 кв. м - з 31 липня 1994 року; гараж у місті Києві загальною площею 32,5 кв. м, належний на праві власності її чоловіку із 14 січня 2009 року; автомобіль марки "КІА SPORTAGE", 2017 року випуску, придбаний чоловіком судді 5 травня 2017 року за 650 000 гривень (відповідно до декларації за 2017 рік); причіп "Фермер", 2010 року випуску, належний чоловіку судді, набутий 21 квітня 2010 року. У 2012-2016 роках суддя ОСОБА_1 декларувала автомобіль марки "Toyota Prado", 2006 року випуску, придбаний її чоловіком 27 квітня 2006 року, який був відчужений у 2017 році за 378 000 гривень.
16. Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, під час співбесіди суддя ОСОБА_1 пояснила, що її сім`я мала достатньо грошових коштів для придбання двох квартир та будівництва житлового будинку площею 350 кв. м. Наприкінці 2000 року сім`я мала заощадження у сумі 20 000 доларів США. У 2003 році її чоловік ОСОБА_4 без її згоди здійснив продаж іншій особі земельної ділянки площею 0,15 га в смт Козині Обухівського району Київської області за 105 000 доларів США. Договір купівлі-продажу не зберігся, оскільки минув тривалий час, прізвище нотаріуса пригадати не можуть. В особи, якій було продано земельну ділянку, також не зберігся договір купівлі-продажу, надати особисті письмові підтвердження щодо суми договору зазначена особа відмовилася.
Крім того, суддя поінформувала про придбання у 2007 році однокімнатної квартири у АДРЕСА_2 загальною площею 61,10 кв. м за 567000 гривень, з яких 277 056 гривень (54 862 долари США) сплачено наприкінці 2007 року за рахунок кредитних коштів. Решта коштів - 289 944 гривень (39 827 доларів США) сплачувалася упродовж 2008-2011 років на підставі кредитного договору. Право власності на квартиру було оформлено в 2011 році. Проте платіжні доручення не збереглися, оскільки кредитні зобов`язання за іпотечним договором наприкінці 2011 року було виконано. Відновити ці документи не вдалося, оскільки кредитний договір укладався з АБ "АвтоЗАЗбанк", який було реорганізовано спочатку в ПАО "Банк Кіпру", а потім у банк, який входить до структури AT "Альфа банк". Суддя зазначила, що під час телефонної розмови представники AT "Альфа банк" їй повідомили, що погашені кредитні договори під час реорганізації на зберігання не приймалися. ОСОБА_1 були надані копії договору про участь у будівництві об`єкта нерухомості від 24 жовтня 2007 року та кредитного договору від 06 листопада 2007 року.
На уточнююче запитання колегії Комісії, як було сплачено 277 056 гривень за договором про участь у будівництві об`єкта нерухомості від 24 жовтня 2007 року, позивачка відповіла, що кошти було взято в кредит, однак не змогла пояснити, чому кредитний договір було підписано 06 листопада 2007 року, тобто пізніше, ніж договір про участь у будівництві об`єкта нерухомості від 24 жовтня 2007 року.
Стосовно набутої 13 грудня 2011 року квартири у АДРЕСА_3 загальною площею 49,7 м. кв. ОСОБА_1 надала копії витягу про державну реєстрацію прав і витягу з Державного реєстру правочинів, з яких убачається, що підставою для виникнення права власності на квартиру є договір купівлі-продажу. Також у таблиці доходів і витрат за роками, доданій суддею до пояснень, зазначено, що ця квартира придбана нею за 84 000 доларів США, інших пояснень не надано.
17. З урахуванням пояснень, наданих ОСОБА_1, Комісія дійшла висновку, що суддя не надала повних, обґрунтованих та достатніх пояснень щодо джерел походження її майна, що є одним з обов`язків судді згідно зі статтею 56 Закону № 1402-VIII, не доклала належних зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, її поведінка була бездоганною, та не вжила належних і достатніх заходів для того, щоб бути належно обізнаною про свої майнові інтереси та антикорупційні обов`язки. Зміст наданих ОСОБА_1 пояснень свідчить про відсутність прагнення демонструвати таку поведінку, яка б, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, була бездоганною. На думку ВККС, сперечливий зміст наданих ОСОБА_1 пояснень, невпевненість в обставинах, які підлягали з`ясуванню, неодноразова зміна аргументації тих самих тверджень свідчать про недостатнє сприйняття й утвердження суддею ОСОБА_1 фундаментальних засад доброчесності судді.
18. Заслухавши доповідача, дослідивши суддівське досьє, надані суддею пояснення та результати співбесіди, під час якої обговорено питання про відповідність судді ОСОБА_1 критеріям кваліфікаційного оцінювання, Комісія у рішенні від 18 березня 2019 року № 27/ко-19 дійшла таких висновків:
- за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя ОСОБА_1 набрала 344,75 бала;
- за критерієм професійної етики - 156,68 бала;
- за критерієм доброчесності - 135,67 бала.
19. За результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних суддів на відповідність займаній посаді ОСОБА_1 набрала 637,1 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв. За таких обставин Комісія визнала суддю ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.
20. З огляду на зазначене ВККС за наслідками співбесіди і дослідження суддівського досьє ухвалила рішення, яким:
1) визначила, що суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 637,1 бала;
2) визнала суддю Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
3) вирішила внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 .
21. Не погодившись з правомірністю оскаржуваногорішення, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.
Оцінка суду першої інстанції
22. Закриваючи провадження у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що, зважаючи на положення частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, рішення, позаяк воно містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.
23. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення. Тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.
24. Суд першої інстанції зауважив, що ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення судді з посади втрачає юридичне значення, вичерпавши свою дію.
25. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду додав, що вимога позивачки про зобов`язання ВККС підтвердити відповідність судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 займаній посаді як похідна від вимоги про скасування рішення теж не підлягає розгляду по суті.
26. Суд першої інстанції зазначив, що мотивами для закриття провадження у справі є не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір, відтак роз`яснювати, до юрисдикції якого суду віднесено цей спір, у цьому випадку немає потреби.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
27. В апеляційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2021 року ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Мотивує це тим, що оскаржуване рішення, ухвалене внаслідок здійснення суб`єктом владних повноважень владно-управлінських функцій, стосується прав, свобод та інтересів позивачки, породжує правові наслідки та обов`язки для неї, оскільки встановлює факт невідповідності судді займаній посаді і є підставою для внесення ВККС рекомендації до ВРП про її звільнення.
Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що навіть у разі відмови ВРП у звільненні позивачки рішення ВККС від 18 березня 2019 року № 27/ко-19 залишається чинним з відповідними негативними правовими наслідками для судді, яка зобов`язана повторно проходити кваліфікаційне оцінювання.
28. На думку ОСОБА_1, суд першої інстанції, усупереч прямим вимогам закону, протиправно встановив додаткову умову для оскарження рішення ВККС. Зокрема, звертає увагу на те, що предметом позову є саме рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді, а не рекомендація у вигляді подання до ВРП про звільнення судді.
29. Водночас скаржниця вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погодився з позицією Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду аналогічних за змістом позовів без урахування індивідуальних фактичних обставин справи позивачки, які не є ідентичними із іншими справами, та наявності законних підстав для оскарження і скасування оскаржуваного рішення.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
30. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
33. Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
35. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII установлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
36. Згідно із частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджується ВККС.
37. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16), а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
38. Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
39. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
40. Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
41. Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
42. Як слідує з матеріалів справи, предметом спору є рішення, у якому Комісія, окрім іншого, вирішила внести рекомендацію ВРП звільнити позивачку з посади судді у зв`язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.
43. Якщо зважити на положення частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, то оскільки рішення містить рекомендацію ВККС, воно може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.
44. З викладеного також висновується, що оскаржуване рішення про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.
45. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у справі № 9901/637/18, який виклала у постанові від 26 лютого 2020 року. У цій постанові з покликанням на наведені норми законодавства зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
46. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
47. Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
48. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
49. Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
50. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
51. Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.
52. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
53. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
54. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим ВРП рішенням за результатами такої рекомендації.
55. Крім того, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з аргументом скаржниці про те, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справі № 9901/966/18 обумовлює рішення ВРП як єдину підставу для можливості перегляду судом рішень ВККС, прийнятих у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з таких мотивів.
56. Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду висновок щодо того, що право на оскарження рішення ВККС може бути реалізоване "після того, як таке рішення було предметом розгляду ВРП", означає, що судовий контроль здійснюється не лише після прийняття остаточного рішення ВРП, а й разом з ним.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/604/18, від 13 січня 2021 року у справі № 9901/849/18, від 10 лютого 2021 рокуу справі № 9901/680/18.
57. Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
58. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
59. У цьому зв`язку варто додати, що під час розгляду цієї справи установлено, що ВРП рішенням від 23 березня 2021 року № 643/0/15-21 відмовила в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду м. Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
60. На підставі зазначеного можна виснувати, що оскаржуване рішення ВККС вичерпало свою дію та втратило юридичне значення, оскільки суддя продовжує перебувати на посаді судді відповідного суду та отримує суддівську винагороду.
До того ж у Рішенні Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголошено, що "судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Основним Законом України, оскільки не позбавлені статусу судді".
61. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що припущення скаржниці про необхідність повторного проходження кваліфікаційного оцінювання не є наслідком дії оскаржуваного рішення, а зумовлено тим, що Законом України від 06 жовтня 2019 року № 193-I "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" було припинено повноваження членів ВККС та відповідно прийняття будь-яких рішень щодо професійної кар`єри суддів припинилось.
62. Відтак твердження ОСОБА_1 про те, що оскаржуване рішення ВККС від 18 березня 2019 року створювало та створює негативні наслідки для неї, не знайшли свого підтвердження в межах публічно-правового спору.
63. Узагальнюючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ВККС є рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду.
64. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового перегляду.