У Х В А Л А
7 вересня2021 року
м. Київ
Справа № 460/1755/19
Провадження № 11-290апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відділ РАЦС), третя особа ОСОБА_2, про визнання незаконними та анулювання актового запису,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням збільшенням позовних вимог, просила:
- визнати протиправними дії відділу РАЦС щодо внесення 21 серпня 2004 року змін до актового запису від 26 грудня 1968 року № 1971 (далі - Актовий запис) про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині внесення змін до графи "Відомості про батька", де прізвище батька з " ОСОБА_4" змінено на " ОСОБА_5" та у графу "Відомості про батька: дата народження" де інформація відсутня змінено на " ІНФОРМАЦІЯ_2";
- визнати незаконними та скасувати зміни від 21 серпня 2004 року внесені до Актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині внесення змін до графи "Відомості про батька", де прізвище батька з " ОСОБА_4" змінено на " ОСОБА_5" та у графу "Відомості про батька: дата народження" де інформація відсутня змінено на " ІНФОРМАЦІЯ_2".
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 4 червня 2020 року позов задоволено.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
При цьому суди дійшли висновку, що внесення відділом РАЦС змін до актового запису вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник ОСОБА_2 - Пашинський А. Л. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення судів й відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції помилково поширив передбачене статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон №2398-VI) право спадкоємця (позивача) звертатись із заявою про внесення змін до актового запису, складеного відносно померлого спадкодавця, на випадки оспорювання актового запису, який складений щодо іншої особи ніж померлий спадкодавець; в цьому випадку "іншою особою" була саме третя особа ОСОБА_2 спір фактично був з нею, як з фізичною особою-спадкоємцем, а не з відповідачем.
Скаржник вважає, що справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги були направлені на вирішення триваючого спору про право на спадкування (усунення третьої особи від спадкування), а не з приводу захисту прав позивача в сфері державної реєстрації актів цивільного стану.
Окрім того, обґрунтовуючи касаційну скаргу, ставить питання щодо визначення неналежного позивача, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не встановили порушення прав ОСОБА_1, передбачених статтею 22 Закону №2398-VI, як обов`язкової підстави для судового захисту.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 липня 2021 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), мотивувавши це тим, зокрема, що третя особа у справі
ОСОБА_2 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, а Велика Палата Верховного Суду ще не викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
У розумінні наведених положень колегія суддів (палата, об`єднана палата) касаційного суду не повинні направляти до Великої Палати для перегляду справи за наявності підстав, передбачених частиною шостою статті 346 КАС, а Велика Палата зобов`язана повернути (передати) справу до відповідної колегії чи складу суду, який її направив, якщо будуть встановлені обставини, що унеможливлювали скерування справи до Великої Палати. Однією з таких підстав власне й є пункт 2 частин шостої цієї статті.
Повертаючись до підстав направлення справи для перегляду Великою Палатою, можна підсумувати, що третя особа у справі серед іншого оскаржила судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, які за правилами частини шостої статті 346 КАС підлягали передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо би не було умов, передбачених цією частиною статті, що унеможливлюють таку передачу.
Як видно зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, на стадії передачі справи на розгляд Великої Палати залишилися обставини, які роблять неможливою таку передачу. Зокрема, суд касаційної інстанції не звернув уваги на те, що скаржник хоча оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, але попри це не обґрунтовує порушення правил підсудності наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах. (пункти 2 частини шостої статті 346 КАС).
Також в ухвалі суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не обґрунтував порушення правил підсудності наявністю судових рішень судів касаційної інстанцій у справах з подібними підставами та предметом позову.
Відповідно до частини шостої статті 347 КАС якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Отож, зміст та матеріали касаційної скарги, відсутність подібних спірних правовідносин до тих, щодо яких формульований правозастосовний висновок Великої Палати, нормативні положення, які регламентують порядок направлення справи до цього Суду, вказують на існування обставин, за яких касаційна скарга ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на судові рішення у справі з означеними вище позовними вимогами підлягає поверненню відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду