Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 752/14500/19
провадження № 61-554св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року у складі судді Хоменко В. С., постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 26 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", процесуальним правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", був укладений кредитний договір № ML-006/1845/2007, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 208 000 дол. США. Умовами договору визначено остаточну дату повернення кредитних коштів - 26 грудня 2017 року.
На забезпечення виконання вказаного договору між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк" 26 грудня 2007 року було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № PML-006/1845/2007 (майнова порука), у відповідності до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належне нерухоме майно, а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань перед ЗАТ "ОТП Банк" за кредитним договором між ОСОБА_4 та ЗАТ "ОТП Банк" 26 грудня 2007 року було укладено договір поруки № SR-006/1845/2007, поручителем за яким є ОСОБА_4 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором № ML-006/1845/2007 від 26 грудня 2007 року щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач у 2010 році звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 197 673,08 дол. США, несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 16 115,96 дол. США.
Іпотекодавець (майновий поручитель, відмінний від боржника) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_3, який прийняв спадщину.
Враховуючи, що кредитні зобов`язання за договором № ML-006/1845/2007 не виконані, заборгованість у розмірі 2 183 394,03 грн (за курсом НБУ станом на 24 лютого 2014 року) не погашена, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось з цим позовом до суду.
На підставі викладеного ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу її на прилюдних торгах з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні правові підстави для відмови в позові ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за спливом позовної давності, оскільки про застосування позовної давності в суді заявив відповідач.
Крім того, при оцінці спірних правовідносин суд дійшов висновку про можливість застосування преклюзивних строків, передбачених статтею 1281 Цивільного кодексу України, у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майнового поручителя).
Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували внесених Законом України № 2478-VIII від 03 липня 2018 року змін до статті 1281 Цивільного кодексу України.
Зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пропущено строк позовної давності, незважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем передбаченого статтею 1281 ЦК України преклюзивного строку пред`явлення вимоги.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Дорошенко Д. П. просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
18 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щоміж ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк" 26 грудня 2007 року було укладено кредитний договір № ML-006/1845/2007. Згідно з умовами кредитного договору банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 208 000 дол. США. Умовами договору визначено остаточну дату повернення - 26 грудня 2017 року.
На забезпечення виконання вказаного договору між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк" 26 грудня 2007 року було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № PML-006/1845/2007 (майнова порука), у відповідності до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана квартира належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24 червня 1993 року сектором приватизації Московської районної державної адміністрації м. Києва згідно з розпорядженням (наказом) № 2329 від 24 червня 1993 року, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 березня 2002 року Гогіною І. В., державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 11-1299.
Також, в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань перед ЗАТ "ОТП Банк" за кредитним договором між ОСОБА_4 та ЗАТ "ОТП Банк" 26 грудня 2007 року було укладено договір поруки № SR-006/1845/2007, поручителем за яким є ОСОБА_4 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором № ML-006/1845/2007 від 26 грудня 2007 року щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач у 2010 році звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 197 673,08 дол. США, несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 16 115,96 дол. США.
Згідно Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-006/1845/2007 від 26 грудня 2007 року та всі права, які виникли на підставі договорів забезпечення.
Майновий поручитель ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 04 липня 2018 року направлено вимогу Другій Київській державній нотаріальній конторі, в якій просило повідомити спадкоємців померлої про наявність претензії ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та повідомити коло спадкоємців ОСОБА_3 .
Листом від 21 серпня 2018 року приватний нотаріус КМНО Гуцевич О. О. повідомила спадкоємця ОСОБА_1 про вимоги позивача.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року витребувано у приватного нотаріуса КМНО Гуцевич О. О. завірені належним чином матеріали спадкової справи щодо майна ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Установлено, що 02 вересня 2016 року із заявою про прийняття спадщини звернувся відповідач ОСОБА_1 .
Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків за кредитним договором № ML-006/1845/2007 від 26 грудня 2007 року у неї перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" виникла заборгованість.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами.
Вказані зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою, що встановлено укладеним 26 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк" договором іпотеки № PML-006/1845/2007 (майнова порука), у відповідності до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі у редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Установлено, що у пункті 2.1 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за кредитним договором у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії.
Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту - 26 грудня 2017 року.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Крім того, право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому передбачено у пункті 1.9 кредитного договору.
При цьому сторони передбачили, що зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги (пункт 1.9.1).
Установлено, що вимога кредитора про дострокове повернення кредиту направлена банком ОСОБА_2 26 травня 2009 року та особисто отримана нею 19 серпня 2009 року, але не виконана.
У цих вимогах ПАТ "ОТП Банк", посилаючись на пункт 1.9 кредитного договору, вимагало достроково, протягом 30 днів із моменту одержання повідомлення, виконати боргові зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.
Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.
Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.
При цьому таке право у кредитора згідно з умовами укладених договорів виникло через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець (майновий поручитель) ОСОБА_3 померла. Спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_1, який прийняв спадщину у встановлений законом строк.
У відповідності до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Тобто, у справі, яка є предметом перегляду, позивач міг пред`явити позов до боржників протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).
Встановлено, що ПАТ "ОТП Банк" у лютому 2010 року звернулося до суду із позовом до боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-006/1845/2007 від 26 грудня 2007 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2010 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 197 673,08 дол. США, несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 16 115,96 дол. США.
У відповідності до приписів статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Системний аналіз змісту вказаної норми дозволяє дійти висновку, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення. У разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач,перебіг позовної давності переривається саме в день пред`явлення такого позову і перебіг позовної давності починається заново з наступного за ним дня.
Тобто, звернувшись у лютому 2010 року до суду із позовом до боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-006/1845/2007 від 26 грудня 2007 року, ПАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", тим самим перервало перебіг позовної давності. Але при цьому перебіг трирічної позовної давності почався заново з наступного за цією подією дня та закінчився у лютому 2013 року.
З позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду в липні 2019 року, тобто зі спливом строку позовної давності.
Наявність передбачених статтею 264 ЦК України підстав для переривання перебігу позовної давності щодо пред`явлення вказаного позову, які б дозволяли зробити висновок про дотримання при поданні позову встановленого законом строку позовної давності, не встановлено.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Встановлено, що стороною відповідачів заявлено в суді першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу(пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності.
Разом із тим, при оцінці спірних правовідносин суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України (пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців), застосовуються і у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майновий поручитель).
Так, частинами другою-четвертою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Встановлено, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна", який є правонаступником після ПАТ "ОТП Банк", на момент смерті ОСОБА_3 не було її кредитором, оскільки боржником за кредитним договором № ML-006/1845/2007 від 26 грудня 2007 року є ОСОБА_2, з жодними вимогами до іпотекодателя (майнового поручителя, відмінного від боржника) ані банк, ані ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не звертались.
Таким чином, не будучи кредитором спадкодавця, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не мало обов`язку в установлений статтею 1281 ЦК України строк пред`являти свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину.
Крім того, у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.
Таким чином, преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України (пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців), не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майновий поручитель).
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 338/1769/15-ц (провадження № 61-26128св18), від 09 червня 2021 року у справі № 283/1988/16-ц (провадження № 61-1189св20), від 21 липня 2021 року у справі № 127/16575/19 (провадження № 61-5317св20).
На вказане суди попередніх інстанцій належної уваги не звернули та допустили неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, але судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року, постанова Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року підлягають зміні в частині мотивування ухвалених судових рішень, а саме - з мотивувальної частини судових рішень підлягають виключенню посилання на можливість застосування преклюзивних строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майнового поручителя).